Рішення № 90580556, 24.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2020 р. справа № 300/1327/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 10 267,62 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в розмірі 10 267,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено в строки, визначені податковим законодавством пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 10 267,62 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалу від 18.06.2020 відповідач отримав 25.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 29).

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористалася.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.

12.02.2014 здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 22).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України (далі – ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із пунктом 6.1 статті 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що з 15.06.2018 по 21.06.2018 ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі наказу від 14.06.2018 за №808 (а.с. 8) проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.05.2017 по 31.05.2018. Перевірка була проведена згідно заяви представника відповідача.

За результатами перевірки складено акт від 27.06.2018 за №535/09-19-13-05/2712623593, в якому зафіксовано порушення відповідачем вимог статті 1 Закону України від 23.09.1994 за №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контракту №1 від 01.07.2016, укладеного з нерезидентом фірмою SRL «Bigconstгuct» (Молдова) (а.с. 10-16). Примірник акту від 27.06.2018 за №535/09-19-13-05/2712623593 отримав 27.06.2020 уповноважений представник ФОП Малковича М.В. за довіреністю, про що свідчить його підпис та відмітка на останній сторінці акту (а.с. 16).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідачем нараховано пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0012051305 від 13.07.2018, яким до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 12 267,62 грн. (а.с. 18). Копію даного податкового повідомлення-рішення 13.07.2018 отримав уповноважений представник ФОП Малковича М.В. за довіреністю, про що свідчить його підпис та відмітка (а.с. 18).

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначає Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який прийнятий Верховною Радою України з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у зв`язку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

За правилами частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Частиною 6 вказаної статті Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно із статтею 2 вказаного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (частина 3 статті 4 цього Закону).

Контролюючі органи згідно з частиною 6 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» мають право за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Зі змісту частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» слідує, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що за порушення строків, встановлених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» або встановлених Національним банком України, до резидента можуть застосовуватися штрафні санкції у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення.

Суд підкреслює, що пеня у відносинах зовнішньоекономічної діяльності – це захід майнового характеру, що полягає у сплаті суми коштів у вигляді відсотків за порушення суб`єктом господарювання (учасником таких відносин) правил, встановлених законодавством для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а саме щодо дотримання строків валютних розрахунків за зовнішньоекономічним договором.

При цьому згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків – це сума коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД.

Як свідчать обставини справи, відповідачем порушено строк розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому на виконання даних вимог закону позивачем застосовано до відповідача пеню у сумі 12 267,62 у вигляді податкового повідомлення-рішення №0012051305 від 13.07.2018 (а.с. 18).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 56.17.1. пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Згідно положень підпункту 56.17.5. пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Суд зазначає, що відповідачем податкове повідомлення-рішення №0012051305 від 13.07.2018 не оскаржене, та як наслідок, у відповідності до норм Податкового кодексу України, вважається узгодженим.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання утворює податковий борг.

Суд відмічає, що відповідачем частково погашено податковий борг у сумі 2 000,00 грн., тому сума до стягнення становить 10 267,62 грн.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем надіслана відповідачу на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога форми «Ф» №49890-52/908 від 24.07.2018, яку відповідачем отримано, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 19). Однак, відповідачем залишено без реагування податкову вимогу форми «Ф» за №49890-52/908 від 24.07.2018, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов`язань, відповідач не сплатив.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами від 21.01.2020 (а.с. 7) та інтегрованою карткою платника податку – відповідача (а.с. 21).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано. Судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 10 267,62 грн. утворює податковий борг відповідача, який ним не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню в дохід державного бюджету в розмірі 10 267,62 грн. з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Вижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська обл., 78613, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в дохід держави податковий борг в розмірі 10 267 (десять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 62 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач – Головне управління ДПС в Івано-Франківській області: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ43142559.

Відповідач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 : с. Вижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська обл., 78613, ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Суддя Кафарський В.В.