Ухвала суду № 90580464, 17.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

17 липня 2020 року Справа № 280/1801/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1451 (61103, м. Харків, вул. Дерев`янко, буд. № 3, код ЄДРПОУ 08208941) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1451 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини А1451 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 серпня 2018 року;

зобов`язати відповідача військову частину А1451 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 серпня 2018 року;

визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини А1451 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;

визнати протиправними дії військової частини А1451 щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;

зобов`язати відповідача військову частину А1451 здійснити перерахунок розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату донарахованих сум;

зобов`язати відповідача військову частину А1451 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, виходячи з останнього грошового забезпечення, за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 20.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1801/20. Призначено судове засідання на 21 квітня 2020 року без виклику сторін.

15.04.2020 від відповідача у справі надійшло клопотання вх. № 17875 про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення із позовною заявою. В обґрунтування посилається на те, що 27.08.2018 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відтак, на думку відповідача, позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення своїх прав в частині не проведення розрахунку за компенсацію додаткової відпустки, речове майно тощо. З огляду на викладене вважає, що на підставі положень ст. 122, ст. 123 КАС України позовна заява має бути залишена без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з п. 3 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд виходить з наступного.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до адміністративного суду.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України).

Згідно частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В даному випадку порядок надання додаткових відпусток та виплата компенсації за невикористані дні календарної відпустки не врегульовані спеціальним законодавством. Відтак, до вказаних правовідносин мають застосовуватись положення КЗпП України.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, що у рішеннях Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013, №9-рп/2013, які стосуються офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, зазначено, що під заробітною платою, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час (пункт 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати), тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов`язана з виконанням позивачем своїх службових обов`язків і має компенсаційний характер, пов`язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 20 И-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон № 2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; оплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Відтак, оскільки грошова компенсація за невикористані дні відпустки є складовою заробітної плати та допомога на оздоровлення входить до складу грошового забезпечення, то позивач має право в силу ч. 2 ст. 233 КЗпП України, на звернення до суду щодо їх стягнення, без обмеження будь-яким строком.

Тому, суд вважає, що за вказаними вимогами позивачем не пропущено строк звернення із позовом до суду.

Також, у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини А1451 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Верховним Судом висловлена правова позиція у постанові від 04.07.2020 по справі № 821/2/18 яка полягає в наступному: «Віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно, до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв`язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.

Колегія суддів указує що предметом у зазначеній категорії справ, належать, до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов`язане зі звільненням з публічної служби.

Належність позивачу права на означене речове майно підтверджується довідкою від 22.08.2017 № 9 про вартість речового майна, що належить до видачі капітану ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 91 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.

Дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.

Специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ.

В той же час враховуючи специфіку публічно - правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, то колегія суддів вважає достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України…».

Враховуючи те, що розрахунок за речове майно позивач отримав у лютому 2019 року, а з позовом до суду звернувся 12 березня 2020 року (згідно штемпелю пошти на конверті), то в даному випадку суд вважає, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення із позовом до суду.

Крім того, у позовній заяві позивач ставить питання про зобов`язання відповідача військову частину А1451 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, виходячи з останнього грошового забезпечення, за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, позивач не конкретизував яких саме сум стосується ця вимога. Тому суд розцінює це так, що вона стосується усіх спірних сум, про які мова іде у позові.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 у справі № 4-рп/2012 роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 20.06.2018 у справі № 823/761/17 та від 03.09.2019 у справі №320/5789/18, від 19.06.2020 у справі № 320/5787/18.

Отже, стосовно вимог про нарахування та виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та перерахунок грошової допомоги на оздоровлення позивач строк звернення із позовом до суду не пропустив.

В частині нарахування середнього заробітку за затримку у виплаті компенсації за речове майно, - позивачем тримісячний строк пропущено.

В позовній заяві позивач не зазначає про наявність будь-яких об`єктивних обставин, що перешкоджали йому своєчасно звернутись із позовом до суду. До матеріалів справи будь-які докази цього не надано. Не встановив таких обставин і суд.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача військової частини А1451 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно та нарахування середнього заробітку, слід залишити без розгляду.

Отже, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню лише в частині.

Керуючись ст. ст.122, 123, 248, 250, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 280/1801/20 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1451 (61103, м. Харків, вул. Дерев`янко, буд. № 3, код ЄДРПОУ 08208941) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача військової частини А1451 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно та нарахування середнього заробітку, - залишити без розгляду.

В іншій частині клопотання відмовити.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її постановлення.

Суддя Л.Я. Максименко