Ухвала суду № 90580462, 22.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

22 липня 2020 року Справа № 280/1733/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бойко О.А. (вул. Скельна, буд. 10-А, м. Запоріжжя, 69006), третя особа на стороні відповідача Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (вул. Олександрівська, буд. 84, м. Запоріжжя, 69002), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бойко О.А. (далі – відповідач ), третя особа на стороні відповідача Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту і реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бойко Олексія Анатолійовича №47229056 від 06.06.2019 щодо відмови у державній реєстрації права власності та зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бойко Олексія Анатолійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , за реєстраційним номером 33575167.

Ухвалою суду від 18.03.2020 позовну заяву у справі № 280/1733/20 залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків.

Позивачем недоліки позовної заяви усуненні у визначений судом строк.

Позовна заява обгрунтована тим, що позивачем 10.04.2019 було подано пакет документів із заявою про здійснення державної реєстрації права власності житлового (садибного) будинку до Департаменту надання адміністративних послуг та підприємництва Запорізької міської ради, про що було сформовано картка прийому заяви за № 162946381. 16.04.2019 державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради було прийнято рішення за № 46490394 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Рішення вмотивоване приписами п. 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та з посиланням на те, що встановлено відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації. 06.06.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради було прийнято рішення № 47229056 про відмову у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_3 а за субєктом ОСОБА_1 . Зазначене рішення мотивоване приписами п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 31.03.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 30.04.2020.

Ухвалою суду від 30.04.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 та відкладено підготовче судове засідання на 03.06.2020.

03.06.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому він зазначає, що позивачем разом з документами було подано довідки БТІ довільної форми, які відповідач не вважав документами, які підтверджують присвоєння обєкту нерухомого майна адресу. Крім того, відповідач вважав недоцільним посилання у довідці БТІ № 060 від 20.12.2018, що на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 а знаходиться житловий будинок літ. А, так як ідентифікатором сформованої земельної ділянки, як обєкта цивільних прав є саме кадастровий номер, але він у довідці та інших поданих документах не зазначений. Таким чином відповідачем було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви. Після отримання рішення про зупинення позивачем жодних документів подано не було, а тому було прийнято оскаржуване рішення. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 03.06.2020 підготовче судове засідання було відкладено на 16.07.2020.

16.07.2020 від представника Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради до суду надійшла заява про закриття провадження у даній справі. Дана заява мотивована тим, що третя особа ОСОБА_2 в обгрунтування клопотання про залучення її третьою особою зазначила, що придбала земельну ділянку з кадастровим номером 23110100000:04:038:0316, згідно договору купівлі-продажу № 732 від 04.05.2018, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 544649123101. Крім того, зазначила, що дана земельна ділянка розташована на території не існуючого будинку по АДРЕСА_3 , на яку позивач має бажання зареєструвати будинок. Таким чином третя особа вважає, що в даному випадку існує спір про речові права щодо нерухомого майна, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства, а тому просить подану заяву задовольнити. Крім того, повідомляють, що у Ленінському районному суді м. Запоріжжя наявна справа № 334/1233/20 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Бойко О.А. щодо оскарження тотожного рішення про відмову у державній реєстрації, що і у даній справі.

В підготовче судове засідання позивач не зявився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідач надав до суду клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Представник третьої особи департаменту проти розгляду справи в письмовому провадженні не заперечував, про що зроблено відповідну відмітку на клопотанні.

Третя особа ОСОБА_2 також просила розглядати справу в порядку письмового провадження.

На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що вимоги позивача не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “судом, встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися “судом, встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суд, встановлений законом” зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту позовної заяви, наданого відзиву, пояснень третіх осіб та поданих ОСОБА_2 документів судом встановлено, що ОСОБА_2 придбала земельну ділянку з кадастровим номером 23110100000:04:038:0316, згідно договору купівлі-продажу № 732 від 04.05.2018, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 544649123101. Крім того, зазначила, що дана земельна ділянка розташована на території не існуючого будинку по АДРЕСА_3 , на яку позивач має бажання зареєструвати будинок.

Позивачем фактично оспорюється відмова державного реєстратора щодо реєстрації права власності на житловий будинок, який, як зазначає, ОСОБА_2 розташований на земельній ділянці, яка належить їй на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу.

Зміст адміністративного позову та доданих до нього доказів, свідчать, що позивач у цій справі намагається вирішити питання про речові права на нерухомість.

При цьому, позивачем заявлено позовні вимоги до державного реєстратора.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що у цьому випадку наявний спір про майно між позивачем та третьою особою ОСОБА_2 .

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 3 статті 19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Не зважаючи на те, що позивачем пред`явлено адміністративний позов до органу, який не здійснив державну реєстрацію прав на нерухоме майно, фактично спірні правовідносини не є публічно-правовими, а виникли у позивача з приводу захисту майнових прав, а отже зазначений спір повинен розглядатись в порядку цивільної юрисдикції.

Визначальним принципом здійснення правосудця в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного та господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На виконання вказаного припису, суд роз`яснює позивачу, що справа відноситься до юрисдикції господарського суду Запорізької області.

Відповідно до ч.2 ст.183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника третьої особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради задовольнити.

Закрити провадження у справі №280/1733/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бойко О.А. (вул. Скельна, буд. 10-А, м. Запоріжжя, 69006), третя особа на стороні відповідача Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (вул. Олександрівська, буд. 84, м. Запоріжжя, 69002), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що заявлений спір має розглядатись місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС.

України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.

Повний текст ухвали складено 22.07.2020.

Суддя А.В. Сіпака