Рішення № 90579935, 24.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року Справа № 160/5209/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН»

до Дніпровської митниці Держмитслужби

про визнання протиправною, скасування картки відмови та повернення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасування картку про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2018/00042 від 14.03.2018 року;

- повернути на рахунок ПрАТ «ЮНІКОН» антидемпінгове мито у розмірі 157 088,76 грн. безпідставно сплаченого за митною декларацією UА110150/2018/206268 від 19.03.2018 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митні декларації разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із вказаною карткою відмови та вважає її протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідач не надав жодних аргументів та доказів того, що задекларований товар суперечить вимогам митного законодавства. Також, позивач вказав на наявність підстав для повернення йому безпідставно сплаченого антидемпінгового мита. З огляду на вказане, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

19.05.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, поновлено строк звернення до суду з даною позовною заявою, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

17.06.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувана картка відмови складена відповідачем у відповідності до вимог митного законодавства, а саме: зазначено причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, оскільки позивачем не виконано обов`язок щодо сплати антидемпінгового мита відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 28.12.2017 року №АД-382/2017/4411-05 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну арматури та катанки походженням з Російської Федерації». З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.07.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Також, вказано про відсутність правових підстав для нарахування та сплати позивачем антидемпінгового мита.

24.07.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Також, в матеріалах справи наявне клопотання відповідача від 17.06.2020 року про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву на строк визначений судом з дати закінчення карантину. При цьому, суд зазначає, що відповідач скористався своїм процесуальним правом подати відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим суд вважає, що подані до суду матеріали є достатніми для здійснення розгляду справи та відмови у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2017 року між АТ «ЮНІКОН» та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЄВРАЗ ОБ`ЄДНАНИЙ ЗАХІДНО-СИБІРСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ», юридична адреса: 654043, Російська Федерація, Кемеровська область, місто Новокузнецьк, шосе Космічне, буд. 16, було укладено зовнішньоекономічний Контракт № 7802043, відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЕВРАЗ ОБ`ЄДНАНИЙ ЗАПАДНО СИБІРСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» зобов`язався передати у власність АТ «ЮНІКОН», а останній прийняти та оплатити товар найменування, асортимент, кількість та якість якого визначена сторонами в Додатках до Контракту.

02 лютого 2018 року Сторонами був укладений додаток № ПКЗС63040685 до Контракту № 7802043 від 15.03.2017 року, яким останні визначили, що поставці підлягає прокат сортовий у вигляді прутків гарячекатаних круглого поперечного перерізу, вироблених з марок сталі 40, 45 діаметром 22, 26, 28, 30 мм.

На виконання умов Контракту № 7802043 та Додатку № ПКЗС63040685 до нього - 11 березня 2018 року у вагоні № 53580023 на адресу АТ «ЮНІКОН» на станцію Балівка Придніпровської залізниці надійшов металопрокат товар № 1 - Прутки сталеві гарячекатані з легованої вуглецевої сталі, не в бунтах, не для армування бетону, без подальшого оброблення крім гарячого прокатування, з масовою часткою вуглецю 0,38%-0,39%, круглого поперчного перерізу: діаметром 22 мм - 10740 кг, діаметром 28 мм - 21480 кг, діаметром 30 мм - 12840 кг, марка сталі 40, виготовлений за ГОСТ 4543-2016, ГОСТ 2590-2006, мірної довжини - 6000 мм., код УКТЗЕД 7228306900 та товар № 2 Прутки сталеві гарячекатані з нелегованої вуглецевої сталі, не в бунтах, не для армування бетону, без подальшого оброблення крім гарячого прокатування, масовою часткою вуглецю 0,48%, круглого поперечного перерізу: діаметром 26 мм - 15000 кг, марка сталі 45, виготовлений за ГОСТ 2590-2006, ГОСТ 1050-2013, мірної довжини - 6000 мм., код УКТЗЕД 7214997900.

АТ «СВРАЗ ОБ`ЄДНАНИЙ ЗАХІДНО-СИБІРСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» класифікував металопрокат у вагоні № 53580023 за кодами 7228306900 та 7214997900 та вказав ці коди у ВМД ЕК 10 ЕД № 10608052/280218/0002369 від 28.02.2018 року.

Як вбачається з графи 31 сторінки 1 ВМД ЕК 10 ЕД № 10608052/280218/0002369 від 28.02.2018 року Коду 7214993900 відповідає наступний опис товару: «Прутки из нелегированной стали круглого сечения, горячекатаные-круг, ГОСТ 2590-2006, ГОСТ 1050-2013, марка стали 45, 2ГП, дм. 26 мм, МД 6000мм, содерлсание углерода 0,48 %, 15.000т, изготовитель: АО «ЕВРАЗ ЗСМК».

Як вбачається з графи 31 сторінки 2 ВМД ЕК 10 ЕД № 10608052/280218/0002369 від 28.02.2018 року коду 7228306900 відповідає наступний опис товару: «Прутки из легированной стали круглого сечения, горячекатанные - круг, ГОСТ 2590-2008, ГОСТ 4543-2016, марка стали 40Х, 2 ГП, МД 6000мм, дм. 22 мм- 10.740 т, дм. 28 мм - 21.480 т, дм. 30 мм - 12.840 т с содерлсанием углорода - 0,38; 0,39 %, хрома — 0,90; 1,01%, изготовитель АО «ЕВРАЗ ЗСМК».

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару представником АТ «ЮНІКОН» митним декларантом ОСОБА_1 із застосуванням процедури електронного декларування до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби правонаступником якої на час подачі даної позовної заяви є Дніпровська митниця Держмитслужби, було подано митну декларацію від 14.03.2018 року № UA110150/2018/205941.

За вказаною декларацію митним декларантом було заявлено до митного оформлення наступний товар:

- товар № 1 - Прутки сталеві гарячекатані з легованої вуглецевої сталі, не в бунтах, не для армування бетону, без подальшого оброблення крім гарячого прокатування, з масового часткою вуглецю 0,38%-0,39%, круглого поперчного перерізу: діаметром 22 мм - 10740 кг, діаметром 28 мм - 21480 кг, діаметром 30 мм - 12840 кг, марка сталі 40, виготовлений за ГОСТ 4543-2016, ГОСТ 2590-2006, мірної довжини - 6000 мм., код УКТЗЕД 7228306900;

- товар № 2 Прутки сталеві гарячекатані з нелегованої вуглецевої сталі, не в бунтах, не для армування бетону, без подальшого оброблення крім гарячого прокатування, масовою часткою вуглецю 0,48%, круглого поперечного перерізу: діаметром 26 мм - 15000 кг, марка сталі 45, виготовлений за ГОСТ 2590-2006, ГОСТ 1050-2013, мірної довжини -6000 мм., код УКТЗЕД 7214997900.

Митна вартість товару була визначена за ціною договору (основним методом), на підтвердження митної вартості та якісних характеристик до декларації були додані наступні документи: - рахунок на оплату № ПКЗС63040685 від 02.02.2018 року; - залізнодорожна накладна; - інвойс 2518 від 28.02.2018 року; - платіжне доручення в іноземній валюті від 06.02.2018 року; - прайс лист виробника від 25.01.2018 року; - висновок експерта ТПП № ГО-578 від 12.03.2018 року; - інформація біржових організацій від 05.03.2018 року; - додаток № ПКЗС63040685 (Специфікація) від 02.02.2018 року; - додаткова угода б/н від 14.11.2017 року; - договір №7802043 від 15.03.2017 року; - інформація про проходження радіаційного контролю; - інформація з мережі інтернет щодо ціни товару; - журнал «Металевий вісник»-Металоторговий портал від 02.02.2018 року; - документ з якості № 2802888 від 28.02.2018 року; - лист про транспортні витрати від 12.03.2018 року; - лист від виробника вих.№16/1099 від 05.03.2018 року; - фотографії вантажу від 13.03.2018 року; - ВМД типу ЕК 10 ЕД№ 10608052/280218/0002369 від 28.02.2018 року.

14 березня 2018 року, відповідач, за результатами перевірки поданої 14.03.2018 року представником позивача митної декларації з доданими до неї документами прийняв рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2018/205941 від 14.03.2018 року, якою відмовив позивачу у прийняті поданої ним митної декларації.

Позивач не погоджується із вищевказаною карткою відмови та вважає її такої, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (далі – МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 248 МК України (редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з статтею 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до положень статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень ч.5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З вищевикладених положень статті 53 МК України вбачається, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

При цьому, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, згідно приписів ч.3 ст.53 МК України, зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім цього, відповідно до частини 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частиною 1 ст.275 МК України визначено, що у випадках, передбачених законами України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита: 1) спеціальне мито; 2) антидемпінгове мито; 3) компенсаційне мито; 4) додатковий імпортний збір.

Відповідно до ч.4 ст. 275 МК України, антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об`єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998 року № 330-XIV (далі - Закон №330) антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об`єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних).

Частиною 5 ст.5 Закону № 330 визначено, що комісія у межах своєї компетенції приймає рішення, організовує та контролює їх виконання. У голосуванні за прийняття відповідного рішення можуть брати участь тільки члени Комісії. Акти Комісії, зокрема щодо проведення антидемпінгового розслідування та застосування антидемпінгових заходів, є обов`язковими для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 330 попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Комісії про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів), у тому числі мита, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів. Щодо імпорту товару одним постачальником не можуть одночасно застосовуватися антидемпінгове та компенсаційне мито.

28 грудня 2017 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (далі - Комісія) відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» розглянула подані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України матеріали про результати антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну арматури та катанки походженням з Російської Федерації.

За результатами такого розгляду Комісія зробила позитивний висновок та відповідно до статті 16 Закону № 330 Комісія прийняла рішення №АД-382/2017/4411-05, згідно з яким вирішила застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації, що мас такий опис:

Арматурний прокат (арматура) діаметром від 6 до 40 мм (включно) та катанка діаметром від 5,5 до 14 мм (включно), що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодами 7213 10 00 00, 7213 91 10 00, 7213 91 20 00, 7213 91 41 00, 7213 91 49 00, 7213 91 70 00, 7213 91 90 00, 7213 99 10 00, 7213 99 90 00, 7214 20 00 00, 7214 99 10 00, 7214 99 39 00, 7214 99 50 00, 7214 99 79 00, 7214 99 95 00, 7227 20 00 00, 7227 90 10 00, 7227 90 50 00, 7227 90 95 00, 7228 20 91 00, 7228 20 99 00, 7228 30 20 00, 7228 30 69 00, 7228 НОМЕР_1 .

Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються строком на п`ять років.

Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита щодо імпорту в Україну товару, опис якого зазначено вище, з Російської Федерації у розмірі 15,21 %.

Остаточне антидемпінгове мито справляється у відсотках до митної вартості товару, опис якого зазначено вище.

Сплата остаточного антидемпінгового мита здійснюється в готівковій чи безготівковій формі або шляхом унесення суми мита на депозит, або оформлення відповідного боргового зобов`язання, якщо інше не передбачено законодавством України.

Остаточне антидемпінгове мито стягується органами доходів і зборів (митницями) України незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

Імпорт на митну територію України товару, опис якого зазначено вище, без сертифіката про походження та в разі неможливості визначення його походження здійснюється зі сплатою остаточного антидемпінгового мита за ставкою 15,21 %.

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 02 січня 2018 року № 68/7/99-99-19-04-01-17 остаточне антидемпінгове мито справляється органами доходів і зборів (митницями) України відповідно до опису товару та незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів) через 60 днів з дня опублікування повідомлення про прийняте рішення (тобто з 28 лютого 2018 року).

20 квітня 2018 року (після винесення спірної картки відмови) за результатами розгляду Комісією звернень від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо адміністрування антидемпінгового мита та надання роз`яснень опису товару, який має бути об`єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів, до рішення Комісії №АД-382/2017/4411-05 внесено зміни в частині опису товару, зокрема пункт 1 рішення Комісії від 28 грудня 2017 року викладено в такій редакції:

« 1. Застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації, що має такий опис:

Арматурний прокат (арматура) діаметром від 6 до 40 мм (включно) та катанка діаметром від 5,5 до 14 мм (включно), а саме: прутки гарячекатані (у тому числі й прутки, що отримані гарячим волочінням та гарячим пресуванням), які мають однаковий (у тому числі й періодичний) суцільний круглий поперечний переріз за всією довжиною, з вуглецевої та інших легованих сталей, у тому числі укладені в бунти чи розрізані на відрізки, що можуть мати вм`ятини, ребра, канавки або інші рельєфи, створені під час прокатування з подальшою обробкою чи без неї (за винятком прутків з автоматної, швидкорізальної та інструментальної сталі, кованих, холодного деформування або оброблення у холодному стані та кутиків, фасонних та спеціальних профілів з легованої сталі, порожнистих прутків та брусків для буріння), що можуть класифікуватися згідно з УКТЗЕД за кодами 7213 10 00 00, 7213 91 10 00, 7213 91 20 00, 7213 91 41 00, 7213 91 49 00, 7213 91 70 00, 7213 91 90 00, 7213 99 10 00, 7213 99 90 00, 7214 20 00 00, 7214 99 10 00, 7214 99 39 00, 7214 99 50 00, 7214 99 79 00, 7214 99 95 00, 7227 20 00 00, 7227 90 10 00, 7227 90 50 00, 7227 90 95 00, 7228 20 НОМЕР_2 , 7228 НОМЕР_3 , 7228 НОМЕР_4 , 7228 НОМЕР_5 , 7228 НОМЕР_6 00».

З наведених положень слідує, що антидемпінгове мито нараховується на підставі рішення Комісії, а об`єктом його справляння є товар, що відповідає опису згідно з таким рішенням.

Для визначення того, чи є спірний товар (операції з імпорту) об`єктом застосування антидемпінгових заходів належить встановити наявність наступних умов: 1) походження з Російської Федерації; 2) товар згідно кодів УКТ ЗЕД за переліком згідно рішення Комісії № АД-382/2017/4411-05; 3) товар, що за описом являє арматурний прокат (арматура) діаметром від 6 до 40 мм (включно) та катанку діаметром від 5,5 до 14 мм (включно), згідно з пунктом 1 рішення Комісії від 28 грудня 2017 року №АД-382/2017/4411-05.

Встановлення цих умов входить до предмету доказування у цій справі.

Отже, суд зазначає, що для застосування антидемпінгового мита не достатньо лише товарної класифікації за кодом УКТЗЕД без співпадіння товару по опису згідно рішення Комісії, оскільки рішення Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів приймається в результаті проведення відповідно до процедур, визначених Законом №330, антидемпінгового розслідування відносно товару, який є об`єктом відповідного розслідування (пункт 27 частини 1 статті 1 Закону № 330).

Ініціювання такого розслідування відбувається шляхом подання в порядку статті 12 Закону № 330 скарги національним товаровиробником, з обов`язковим зазначенням товару, (включаючи його повний опис), про який стверджується, що він є об`єктом демпінгу.

Суд зазначає, що рішення Комісії № АД-382/2017/4411-05 від 28 грудня 2017 року прийняте відносно конкретно визначеного товару, опис якого наведено в рішенні і який може класифікуватись за визначеними в ньому кодами УКТ ЗЕД.

Зазначене не свідчить про те, що всі товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД за переліком згідно рішення Комісії, є об`єктами антидемпінгових заходів, що суперечило б суті і змісту антидемпінгових процедур і заходів, регламентованих Законом № 330.

В Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності товари систематизовано за товарними групами (перші 2 знаки), позиціями (перші чотири знаки), підпозиціями (перші шість знаків), категоріями (перші вісім знаків), підкатегоріями (десять знаків). Підкатегорія - це найбільш деталізований рівень класифікації, який, проте, включає обмежене відповідним описом коло товарних класифікацій, а не виключний їх перелік. Відтак, під зазначеними у рішенні Комісії №АД-382/2017/4411-05 кодами УКТ ЗЕД класифікуються як товари, що підпадають під дію рішення, так і ті, що не підпадають.

При визначенні того, чи є товар демпінговим, недостатньо застосовувати опис товару за УКТ ЗЕД.

Опис конкретної продукції (в тому числі арматурного прокату), вимоги щодо, зокрема, якісних характеристик, хімічного складу, призначення і сфер використання окремих видів продукції тощо визначаються нормативними документами (державними і міждержавними стандартами), затвердженими у встановленому законодавством порядку, положення яких дозволяють оцінити відповідність об`єктів стандартизації своєму призначенню.

Також, суд зазначає, що згідно з п.1 графи 31 Декларації митної вартості, товар який ввозився на митну територію були «Прутки сталеві гарячекатані з нелегованої вуглецевої сталі, не в бунтах, не для армування бетону, без подальшого оброблення крім гарячого прокатування, з масовою часткою вуглецю 0,44%-0,46%, круглого поперечного перерізу: діаметром 36 мм - 14530 кг, діаметром 50 мм - 14450 кг, діаметром 60 мм - 19630 кг, марка сталі 45, виготовлений за ГОСТ 2590-2006, ГОСТ 1050-2013, мірної довжини - 6000 мм., код УКТЗЕД 7214997900», проте згідно пункт 1 рішення Комісії від 28 грудня 2017 року №АД-382/2017/4411-05, зазначені вироби (металопрокат), з вуглецевої легованої сталі, натомість ПрАТ «ЮНІКОН» були задекларовані вироби з нелегованої сталі, що є суттєвим і свідчить про протиправність висновку відповідача про застосування антидемпінгових заходів до товарів, які ввозились позивачем.

Також, суд враховує, що в умовах правової невизначеності діють правила частини 1 та 4 ст.3 МК України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини про те, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06), яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерела права.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані відповідачем пояснення та документи не містять доказів, якими б підтверджувалося, що товар, який підлягав декларуванню, підпадає під дію антидемпінгових заходів відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № АД-382/2017/4411-05 або доказів того, що відомості надані декларантом є неповними чи недостовірними чи доказів відсутності обов`язкових реквізитів в електронній митній декларації чи подання митної декларації з порушенням вимог встановлених митним законодавством як того вимагає ст. 264 МК України.

Крім того, в силу приписів статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пукти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з ч.7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору без застосування антидемпінгового мита.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПрАТ «ЮНІКОН» митної вартості товару судом не встановлено.

При цьому, позивач, при подані митної декларації UA110150/2018/206268 від 19.03.2018 року надав докази того, що задекларований товар не відноситься до такого, який повинен підпадати під дію антидемпінгових заходів, а саме: документ з якості №2802888 від 28.02.2018 року та лист від виробника щодо якісних характеристик товару № 16/1099 від 05.03.2018 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що картка про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UА110150/2018/00042 від 14.03.2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача повернути на рахунок ПрАТ «ЮНІКОН» антидемпінгове мито у розмірі 157 088,76 грн. безпідставно сплаченого за митною декларацією UА110150/2018/206268 від 19.03.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

За правилами ч. 5 ст. 301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Згідно з ч. 6 ст. 301 Митного кодексу України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Відповідно до п. п. 43.1- 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643, визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями.

Відповідно до п. 1 розд. III зазначеного Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Як вбачається з наведеного вище, поверненню помилково та/або надміру сплачених сум митних та інших платежів передує певна встановлена законодавством процедура, підставою для повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних та інших платежів є заява платника податків про таке повернення.

Так, позивачем не надано доказів звернення до відповідача із відповідною заявою та документами, що підтверджують надмірну сплату антидемпінгового мита у розмірі 157 088,76 грн. за митною декларацією UА110150/2018/206268 від 19.03.2018 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, оскільки вона є передчасно заявленою.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2356,33 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №11548 від 12.03.2020 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 1178,17 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн. суд зазначає наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, вказав що заперечує, щодо задоволення стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати не підтверджено належними доказами.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати пов`язані з правничою допомогою отриманою від адвоката, у цій справі, включаючи вивчення та аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики, написання та підготовку до подачі позову, вивчення відзиву на позовну заяву та підготовку відповіді на відзив. До матеріалів справи позивачем додано:

- копія Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 20.09.2019 року;

- копія протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 15.05.2020 року;

- копія Акта приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 15.05.2020 року;

- копія рахунку-фактури № 02/0620 від 11.06.2020 р.;

- копія рахунку-фактури № 01/0720 від 03.07.2020 р.;

- копія платіжного доручення № 12167 від 26.06.2020 року в підтвердження оплати послуг адвоката;

- опис робіт (наданих послуг).

Так, із змісту договору про надання правової допомоги б/н від 20.09.2019 року вбачається, що він укладений між ОСОБА_2 (Адвокат) та Приватним акціонерним товариством «ЮНІКОН» (Клієнт), відповідно до якого Адвокат надає Клієнту правову (правничу) допомогу, яка полягає у наступному: 1.1.1. Забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта в разі його участі у будь-якому судовому провадженні в якості позивача, відповідача, цивільного позивача, цивільного відповідача, кредитора, боржника, заявника, стягувана, третьої особи з самостійними вимогами та без самостійних вимог, заінтересованій чи іншій особі, потерпілого та інших осіб. 1.1.2.Представництво, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнта в разі його участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 1.1.3.Надання правової (правничої) допомоги Клієнту як заявнику, заставодавцю у кримінальному провадженні; 1.1.4.Надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення.1.1.5. Представництво, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, кримінальному, адміністративному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними (у т.ч. фізичними особами-підприємцями та самозайнятими особами, - з усіх питань щодо захисту прав та законних інтересів Клієнта), та юридичними особами в тому числі, але не виключно, у:- всіх судах України.

Згідно пункту 2.1, 2.2 договору про надання правової допомоги б/н від 20.09.2019 року за отримання Клієнтом від Адвоката правової (правничої) допомоги за даним договором Клієнт сплачує Адвокату гонорар. Розмір гонорару Адвоката за цим Договором, та строк його оплати визначається Сторонами шляхом підписання протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги.

Позивачем було надано до суду протокол узгодженості вартості правової допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.05.2020 року та акт приймання-передачі наданих правничих послуг від 15.05.2020 року відповідно до якого: в рамках Договору Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступну правову (правничу) допомогу по справі Клієнта до Дніпропетровської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування картки (рішення) про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110150/2018/00042 від 14.03.2018 р.: - 2200,00 грн. за вивчення матеріалів справи та визначення судових перспектив з підготуванням аналітичної довідки щодо судової практики; - 5000,00 грн. за складання позовної заяви про визнання протиправною та скасування картки (рішення) про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110150/2018/00042 від 14.03.2018 р.; - 2000,00 за вивчення відзиву Дніпровської митниці Держмитслужби на позовну заяву Клієнта та підготовку відповіді на відзив.

На підтвердження оплати вказаних послуг позивачем було надано - копія рахунку-фактури № 02/0620 від 11.06.2020 р.; - копія рахунку-фактури № 01/0720 від 03.07.2020 р.; - копія платіжного доручення № 12167 від 26.06.2020 року в підтвердження оплати послуг адвоката.

Згідно частини шостої статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, надані позивачем докази понесених судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій для забезпечення юридичного представництва інтересів, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому стягненню на користь позивача в розмірі 4600,00 грн., що становить 50 відсотків від суми сплачених витрат.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» (49005, м.Дніпро, вул.Олеся Гончара, буд.28А, код ЄДРПОУ 23647276) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ – 43350935) про визнання протиправною та скасування картку відмови та повернення коштів – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2018/00042 від 14.03.2018 року винесену Дніпровською митницею Держмитслужби.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» (код ЄДРПОУ 23647276) судові витрати у розмірі 1178,17 грн. (одна тисяча сто сімдесят вісім гривень сімнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» (код ЄДРПОУ 23647276) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4600,00 грн. (чотири тисячі шістсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв