Рішення № 90579799, 24.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6343/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех” до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех” (далі - ТзОВ “Спецкомунтех”) звернулося з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 04 лютого 2020 року №UA204000/2020/000036/2 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року позов у даній справі задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Поліської митниці Держмитслужби від 04 лютого 2020 року №UA204000/2020/000036/2 про коригування митної вартості товарів; стягнуто на користь ТзОВ “Спецкомунтех” за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3014,95 грн.

20 липня 2020 року до суду від представника позивача – адвоката Парфелюка Г.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат: витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 21367,00 грн та витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у сумі 850,00 грн (а.с.211-212). Заява мотивована тим, що акт виконаних робіт і наданих послуг адвокатом підписаний сторонами договору після розгляду справи по суті, а тому до закінчення судових дебатів у даній справі позивач з поважних причин не міг надати усі докази, які підтверджують розмір понесених ним судових витрат, про що у судовому засіданні 15 липня 2020 року суду подана відповідна заява.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зважаючи на те, що дана справа розглядалася за правилами загального позовного провадження та рішення у ній було ухвалене в судовому засіданні, то ухвалою суду від 20 липня 2020 року дану заяву також призначено до розгляду в тому ж порядку – в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

23 липня 2020 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які він вважає завищеними. Зокрема, опис фактично наданих послуг адвокатом, наведений в акті від 16 липня 2020 року, не є у повній мірі деталізованим відповідно до приписів частини четвертої статті 134 КАС України, оскільки у ньому не вказано час, затрачений адвокатом на виконання окремої юридичної послуги. Приміром у підпункті 1.2 акта лише в загальному зазначено про характер виконаної роботи “Консультування Клієнта, вивчення нормативно-правових актів, судової практики, збір доказів тощо”, що на думку відповідача, не відповідає критерію обґрунтованості. Крім того, ряд послуг, що надавалися, дублюють одна одну (як-от, складання і подання позовної заяви та окремо - вивчення адвокатом норм матеріального права, нормативно-правових актів, судової практики щодо вирішення аналогічних спорів). Відповідач вважає, що вивчення нормативної бази та документів для захисту прав позивача з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування не потребують таких затрат часу, які вказано в акті. На думку відповідача, витрати у сумі 850,00 грн, пов`язані з перекладом документів, не є судовими витратами. Відповідач також вважає, що оплату витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 15000,00 грн не підтверджено доказами.

З наведених підстав відповідач просив зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката, врахувавши складність справи, пропорційність витрат до предмету спору, необґрунтованість затраченого адвокатом часу на підготовку до справи та участі у судовому засіданні, а також надуманість витрат на проведення судової експертизи (а.с.229-231).

У судове засідання представники сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули. При цьому від представника позивача надійшла письмова заява від 24 липня 2020 року про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за його відсутності (а.с.233).

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України неприбуття учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду даної заяви. Тому з урахуванням положень частини четвертої статті 229 КАС України вирішення заяви проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки до закінчення судових дебатів у справі 15 липня 2020 року представник позивача подав заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у справі у зв`язку із неможливістю подання усіх доказів, що підтверджують їх розмір (а.с.208), із заявою про ухвалення додаткового рішення та відповідними доказами звернувся до суду 20 липня 2020 року (а.с.211-221), тобто з дотриманням п`ятиденного строку після ухвалення 15 липня 2020 року рішення суду, яким питання щодо розподілу цих судових витрат не було вирішено, тому у справі необхідно ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 квітня 2020 року №43/20, укладеного між Адвокатським бюро “Сергій Степанюк і Партнери” (далі – Адвокатське бюро) та ТзОВ “Спецкомунтех” (а.с.213), ордер на надання правової (правничої) допомоги серії АС №1004883 (а.с.13), який виданий на підставі вказаного договору Адвокатським бюро адвокату Парфелюку Г.І.; копії рахунка на послуги правничої допомоги від 01 квітня 2020 року №43/20-1; платіжного доручення від 03 квітня 2020 року №950 на суму 15000,00 грн, рахунка на послуги правничої допомоги від 16 липня 2020 року №43/20-2, платіжного доручення від 17 липня 2020 року №1185 на суму 6367,00 грн; акта надання послуг від 16 липня 2020 року №43/20-1 на суму 21367,00 грн (а.с.213-218).

Як встановлено частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 квітня 2020 року №43/20 (далі - договір) виконавець надає правову (правничу) допомогу клієнту у справах, що пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплачувати на рахунок виконавця винагороду за надану допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором. Згідно з пунктом 1.2 договору терміном “справи” у пункті 1.1 договору охоплюються ті, що стосуються або можуть стосуватись митного оформлення ввезеного клієнтом в Україну в режимі “імпорт” товару “одяг” за договором купівлі-продажу від 20 січня 2020 року №5/1-2020 та митною декларацією №UA204120/2020/008554 від 30 січня 2020 року.

Як передбачено пунктом 3.1 даного договору, за надану правничу допомогу клієнт виплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається на підставі обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу затраченого виконавцем, та встановленої пунктами 3.2-3.3 договору вартості надання послуг/виконання робіт. Відповідно до пункту 3.2 вартість однієї години роботи виконавця (крім участі в судових засіданнях) становить 1/2 (одна друга) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на дату надання послуги/виконання роботи. Вартість участі виконавця в судових засіданнях становить: в суді першої інстанції – 2000,00 грн в межах одного судового дня, за кожний наступний судовий день додатково оплачується 750,00 грн (пункт 3.3 договору). Пункт 3.4 договору визначає, що перша оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом авансовим платежем у розмірі 15000,00 грн упродовж трьох банківських днів з дня отримання рахунка від виконавця, а подальша оплата – упродовж трьох банківських днів з дня підписання акта наданих послуг/виконаних робіт та отримання рахунка від виконавця (пункт 3.5 договору).

Згідно з актом наданих послуг від 16 липня 2020 року №43/20-1 (далі – акт) виконавцем визначено перелік наданих послуг правничої допомоги на загальну суму 21367,00 грн, а саме: 1) консультування клієнта щодо обґрунтованості, мотивованості і законності рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 04 лютого 2020 року №UA204000/2020/000036/2, наявності правових підстав оскарження рішення митного органу, способу захисту, позитивних та негативних аспектів досудового адміністративного оскарження до Держмитслужби та судового оскарження до суду адміністративної юрисдикції (01 квітня 2020 року, 1 год – 1051,00 грн); 2) підготовка справи: вивчення, аналіз і оцінка наявних письмових доказів; підбір нормативно-правових актів щодо правовідносин, пов`язаних з публічно-правовим спором; узагальнення практики оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості; обрання способу захисту та формулювання вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату (02-23 квітня 2020 року, 3 год – 3153,00 грн); 3) складання адміністративного позову (позовної заяви) і подання до суду (24-28 квітня 2020 року, 8 год – 8408,00 грн; 4) супровід адміністративної справи в суді: щоденний моніторинг руху справи; аналіз прийнятих у справі процесуальних рішень; організація перекладу документів; підготовка, складання та надіслання до суду письмових документів з процесуальних питань (відповідь на відзив, заява про стягнення судових витрат, заява про доручення перекладів); інформування клієнта про рух справи (29 квітня 2020 року – 15 липня 2020 року, 5 год – 5255,00 грн); 5) участь в судових засіданнях: 03 червня 2020 року перше засідання – 2000,00 грн, 25 червня 2020 року –750,00 грн, 15 липня 2020 року –750,00 грн: всього до оплати 21367,00 грн.

Згідно з рахунком на послуги правничої допомоги від 01 квітня 2020 року №43/20-1 (а.с.214) авансовий платіж становить 15000,00 грн, який був сплачений ТзОВ “Спецкомунтех” відповідно до платіжного доручення від 03 квітня 2020 року №950 (а.с.215). Також в матеріалах справи є рахунок від 16 липня 2020 року №43/20-2 на суму 6367,00 грн (а.с.217) та його оплата проведена позивачем згідно з платіжним дорученням від 17 липня 2020 року №1185 (а.с.218).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 21367,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Так послуга щодо підготовки справи (вивчення, аналіз і оцінка наявних письмових доказів; підбір нормативно-правових актів щодо правовідносин, пов`язаних з публічно-правовим спором; узагальнення практики оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості; обрання способу захисту та формулювання вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату) охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Крім того, ряд послуг, які надавались позивачу (щоденний моніторинг руху справи, аналіз прийнятих у справі процесуальних рішень) не відповідають критеріям необхідності та не мали впливу на хід розгляду справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі “Лавентс проти Латвії” (Lavents v. Latvia, заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 15061,00 грн; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, пов`язані із залученням перекладача у цій справі, підтверджуються копіями таких документів: рахунка-фактури від 14 травня 2020 року №14/05/2020, виданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Бюро перекладів “Емігрант”), акта здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 14 травня 2020 року на суму 850,00 грн, платіжного доручення від 20 травня 2020 року №1041 про оплату ТзОВ “Спецкомунтех” послуг перекладача у сумі 850,00 грн (а.с.219-221). Факт надання послуг перекладача підтверджується перекладом документів, складених іноземною мовою, на українську мову, які містяться в матеріалах справи (а.с.43-44, 46, 48, 50-51).

Враховуючи те, що подані в перекладі на українську мову документи є письмовими доказами у справі, то у зв`язку із задоволенням позову ці витрати підлягають розподілу разом з іншими витратами. При цьому відповідач не надав суду доказів про неспівмірність цих витрат на оплату робіт (послуг) перекладача.

З урахуванням наведеного, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на загальну суму 15911,00 грн, з них: витрати на професійну правничу допомогу – 15061,00 грн; витрати, пов`язані із залученням перекладача, – 850,00 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 229, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех” до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення стосовно розподілу судових витрат задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех” за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судові витрати у сумі 15911,00 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот одинадцять грн 00 коп.).

В задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк