Рішення № 90579481, 23.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6860/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Смокович В.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 10 лютого 2020 року №0001009-5033-0307, №0001009/1-5033-0307, №0001009/2-5033-0307, №0001010-5033-0307, №0001010/1-5033-0307, №0001010/2-5033-0307, №0001008-5033-0307, №0001008/1-5033-0307, №0001008/2-5033-0307.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є керівником та засновником Фермерського господарства «Оберіг» (далі – ФГ «Оберіг»). Видами діяльності юридичної особи є: вирощування зернових культур (крім рису); бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; допоміжна діяльність у рослинництві; виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. Відповідно до довідки органу місцевого самоврядування позивач із 2003 року і до сьогодні є сільськогосподарським товаровиробником. При цьому, належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна: будівлі, приміщення реммайстерні площею 601,9 кв. м, які розташовані у АДРЕСА_1 Маньків Локачинського району Волинської області по АДРЕСА_2 ; частина приміщення авто гаража (38/100) площею 192,0 кв. м, яке розташоване у АДРЕСА_1 Маньків Локачинського району Волинської області по вулиці АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ; будівля комплексного приймального пункту побутового обслуговування, спеціальне ательє і майстерня, приймальний пункт хімчистки загальною площею 406,3 кв. м, які розташовані у селі Маньків Локачинського району Волинської області по вулиці Луцькій, 7 (далі – об`єкти нерухомості, будівлі, споруди), використовуються ОСОБА_1 у сільськогосподарській діяльності.

Головне управління ДПС у Волинській області 10 лютого 2020 року прийняло податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на вказані об`єкти нерухомості: №0001009-5033-0307 за 2018 рік у сумі 22 691 грн 86 коп.; №0001009/1-5033-0307 за 2017 рік у сумі 3 250 грн 40 коп.; №0001009/2-5033-0307 за 2016 рік у сумі 2 799 грн 41 коп.; №0001010-5033-0307 за 2018 рік у сумі 10 751 грн 57 коп.; №0001010/1-5033-0307 за 2017 рік у сумі 1 540 грн 06 коп.; №0001010/2-5033-0307 за 2016 рік у сумі 1 326 грн 38 коп.; №0001008-5033-0307 за 2018 рік у сумі 33 616 грн 12 коп.; №0001008/1-5033-0307 за 2017 рік у сумі 4 815 грн 20 коп.; №0001008/2-5033-0307 за 2016 рік у сумі 4 147 грн 09 коп.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати, оскільки належні позивачу будівлі, споруди використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (в межах господарської діяльності ФГ «Оберіг», засновником та директором якого є ОСОБА_1 ), а тому, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України), не є об`єктами оподаткування.

Керуючись наведеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позов № 2682/03-20-08-02-10 від 10 червня 2020 року (арк. спр. 54-56) відповідач його вимог не визнав. Представник відповідача вказав, що у позивача відсутній статус сільськогосподарського виробника, що виключає можливість застосування до останнього пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Доказів того, що спірні об`єкти нерухомості передані позивачем до статутного капіталу ФГ "Оберіг" позивачем не надано. Окрім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець; основний вид діяльності - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Відтак, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що він провадить господарську діяльність, яка відноситься до діяльності сільськогосподарських товаровиробників; що його нерухоме майно призначене та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Вказані обставини виключають можливість застосування у даному випадку пільги з оподаткування відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Керуючись наведеним, відповідач вважає, що належні позивачу об`єкти нерухомості є об`єктами оподаткування в силу приписів ПК України і на них повинен нараховуватись податок на нерухоме майно.

З огляду на вказане ГУ ДПС у Волинській області просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 16 червня 2020 року (арк. спр. 70-74) ОСОБА_1 повторно зазначив, що належні йому на праві власності будівлі і споруди все ж використовуються в межах сільськогосподарської діяльності ФГ «Оберіг» для обслуговування та зберігання сільськогосподарської техніки для виробництва сільськогосподарської продукції, її зберігання та реалізації.

Позивач вважає, що належними доказами підтвердив свою діяльність, як сільськогосподарського товаровиробника, оскільки контролюючому органу було надано відповідні підтвердження про отримання доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, продуктів її переробки за 2016, 2017, 2018 роки. Нежитлові будівлі і споруди використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, що віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Тому відповідач помилково та безпідставно стверджує про відсутність у ОСОБА_1 статусу сільськогосподарського товаровиробника. Відтак, вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

У запереченні на відповідь на відзив № 2925/03-20-08-02-10 від 22 червня 2020 року (арк. спр. 84-85) представник відповідача повторно зазначив, що у позивача відсутній статус сільськогосподарського товаровиробника (не виробляє власного товару сільськогосподарського призначення, не займається розведенням, вирощуванням, виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, не здійснює операції з її постачання), що виключає застосування пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

У додаткових поясненнях від 03 липня 2020 року (арк. спр. 89-91) ОСОБА_1 зазначив, що він, як фізична особа, є сільськогосподарським товаровиробником, що стверджується, зокрема, проведенням господарських операцій ФГ «Оберіг» по реалізації сої, пшениці на підставі договорів купівлі-продажу №20/04-1 від 20 квітня 2016 року, №09/08-1 від 09 серпня 2017 року, №12/02-1 від 12 лютого 2018 року. Оскільки ОСОБА_1 є власником нерухомого майна з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яке використовує за призначенням, тому він має право на податкову пільгу згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

З огляду на вказане, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін (арк. спр. 51).

Представник відповідача 09 липня 2020 року подав до суду заяву про розгляд справи за участю сторін. Заява мотивована тим, що складність справи у даному випадку полягає у порядку нарахування ЄСВ, що у свою чергу потребує детального пояснення обставин справи зі сторони учасників процесу (арк. спр. 99).

Щодо вказаного клопотання суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частина сьома статті 262 КАС України передбачає, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Враховуючи, що строк для подання відзиву в межах розгляду даного судового спору у відповідача закінчився 09 червня 2020 року, а клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін останнім подане до суду 09 липня 2020 року, тому вказане клопотання заявлене поза межами строку, визначеного процесуальними нормами для вчинення відповідної процесуальної дії.

Окрім того, суд звертає увагу, що частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Враховуючи, що справа є справою незначної складності, суд уважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у письмових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення розгляду справи у судовому засіданні.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник ГУ ДПС у Волинській області помилково визначив предмет спору та не зазначив, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень у заявах по суті та вимагає проведення судового засідання.

Керуючись наведеним, суд не знайшов підстав для задоволення заяви представника відповідача про розгляд справи за участю сторін, а розгляд даного спору проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, копій договору купівлі-продажу від 13 квітня 2012 року, довідки сільського голови від 09 грудня 2004 року, свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна від 26 лютого 2008 року, фізична особа ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна: 1) «Комплексний приймальний пункт побутового обслуговування, спеціалізоване ательє і майстерня, приймальний пункт хімчистки», загальною площею 406.3 м кв, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 область, Локачинський район, село Маньків, вулиця Луцька, будинок 7; 2) «Приміщення реммайстерні заг.пл. 601,9 м кв – літера «А-1», який розташований за адресою: Волинська область, Локачинський район, село Маньків, вулиця Механізаторів, будинок 48; 3) «38/100 частини приміщення автогаража площею 192 м кв», який розташований за адресою: Волинська область, Локачинський район, село Маньків, вулиця Механізаторів, 11 (арк. спр. 23-28).

ГУ ДПС у Волинській області, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, 10 лютого 2020 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0001009-5033-0307, №0001009/1-5033-0307, №0001009/2-5033-0307, №0001010-5033-0307, №0001010/1-5033-0307, №0001010/2-5033-0307, №0001008-5033-0307, №0001008/1-5033-0307, №0001008/2-5033-0307, якими ОСОБА_1 визначено наступні грошові зобов`язання (арк. спр. 14-22):

1) по комплексному приймальному пункту за 2018 рік у сумі 22 691 грн 86 коп., за 2017 рік у сумі 3 250 грн 40 коп., за 2016 рік у сумі 2 799 грн 41 коп.

2) по приміщенню реммайстерні за 2018 рін у сумі 33 616 грн 12 коп., за 2017 рік у сумі 4 815 грн 20 коп., за 2016 рік у сумі 4 147 грн 09 коп.;

3) по приміщенню авто гаража за 2018 рік у сумі 10 751 грн 57 коп., за 2017 рік у сумі 1 540 грн 06 коп., за 2016 рік у сумі 1 326 грн 38 коп.

ОСОБА_1 , непогоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

У частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Правовий аналіз цієї норми зумовив висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Як установлено судом, об`єкти нерухомого майна «Комплексний приймальний пункт побутового обслуговування, спеціалізоване ательє і майстерня, приймальний пункт хімчистки», «Приміщення реммайстерні заг.пл. 601,9 м кв – літера «А-1», «38/100 частини приміщення автогаража площею 192 м кв», які належить позивачу на праві власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та фактично використовуються ФГ "Оберіг" у сільськогосподарській діяльності.

При цьому судом установлено, що ОСОБА_1 є засновником та керівником (головою) Фермерського господарства «Оберіг», яке зареєстроване як суб`єкт господарювання 10 грудня 2003 року. Вказані обставини стверджуються копіями довідки серії АБ № 443679 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. спр. 36-37, 100-102).

Видами діяльності ФГ «Оберіг» є: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; код КВЕД 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (арк. спр. 100-102).

Довідкою сільського голови Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області № 362 від 12 травня 2020 року (арк. спр. 38) стверджується, що спірні будівлі і приміщення належать ОСОБА_1 на праві власності, які він використовує у сільськогосподарській діяльності.

Господарську діяльність ФГ «Оберіг» із вирощування та реалізації зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (сої, пшениці та ін.) позивач підтвердив копіями договорів купівлі-продажу № 09/08-1 від 09 серпня 2017 року, від 2016 року, № 12/02-1 від 12 лютого 2018 року (арк. спр. 92-97). ФГ «Оберіг» користується орендованими земельними ділянками сільськогосподарського призначення на підставі договору оренди землі від 22 грудня 2010 року та додаткової угоди до нього, укладеного із Локачинською районною державною адміністрацією (арк. спр. 29-35). Також позивач надав копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, власником яких він є, на: спеціалізований вантажний самоскид, машин для внесення рідких органічних добрив, розкидача органічних добрив, трактори колісні, комбайна зернозбирального, причіп (арк. спр. 39-48).

Окрім того, ОСОБА_1 , як керівник фермерського господарства, подавав контролюючому органу розрахунки частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016, 2017, 2018 роки (арк. спр. 75-80).

Відтак, проблемою спору у справі є питання того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18.

Поряд із цим на користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи. А відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Відтак, перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.

Слід зауважити, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року N 2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Враховуючи встановлені обставини справи, спірні об`єкти нерухомого майна «Комплексний приймальний пункт побутового обслуговування, спеціалізоване ательє і майстерня, приймальний пункт хімчистки», «Приміщення реммайстерні заг.пл. 601,9 м кв – літера «А-1», «38/100 частини приміщення автогаража площею 192 м кв», з огляду на їх використання у сільськогосподарській діяльності ФГ «Оберіг», відносяться до будівель сільськогосподарського призначення та фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Отже, вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а, від 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19, у яких судами застосовано підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

При цьому, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 500/2407/18 суд не враховує, оскільки обставини у справах не є тотожними (у справі № 500/2407/18 не доведено наявність зареєстрованої позивачкою юридичної особи, яка зокрема, займається виробництвом сільськогосподарської продукції та здійснює операції з її постачання, а позивачка, з використанням наданого їй Кодексом адміністративного судочинства України права подання доказів для доведення своєї правоти, не довела наявність статусу сільськогосподарського товаровиробника як юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та здійснює операції з її постачання).

Також судом ураховано, що в межах розгляду даного спору ГУ ДПС у Волинській області не надано доказів встановлення за результатами податкової перевірки ФГ «Оберіг» порушень податкового законодавства у частині подачі необхідної звітності (не подання такої звітності, зазначення недостовірної інформації), щодо нереальності господарських операцій в межах діяльності фермерського господарства, встановлення обставин щодо безпідставного використання майна або використання майна не за цільовим призначенням.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, і таким законом є Податковий кодекс України, норми якого відповідачем не враховано при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та порушують права позивача та суперечить принципу непорушності права власності, передбаченому статтею 41 Конституції України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).

На вимогу статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд розцінює оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу як такі, що прийняті не на підставі та не у спосіб, визначеній законами України; необґрунтовано, непропорційно, та враховує, що у разі стягнення відповідних сум з платника податку на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень буде порушено право позивача на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому суд вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення підставою потенційного втручання у право власності позивача, яке не ґрунтується на національному законі та не має легітимної мети.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведених вище обставин, враховуючи те, що позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову, не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень від 10 лютого 2020 року №0001009-5033-0307, №0001009/1-5033-0307, №0001009/2-5033-0307, №0001010-5033-0307, №0001010/1-5033-0307, №0001010/2-5033-0307, №0001008-5033-0307, №0001008/1-5033-0307, №0001008/2-5033-0307, а відтак суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а їх задоволення буде достатнім та ефективним способом поновлення порушених прав позивача.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у сумі 851 грн 80 коп., сплачений відповідно до квитанцій від 18 травня 2020 року, 21 травня 2020 року (арк. спр. 8, 50).

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 10 лютого 2020 року №0001009-5033-0307, №0001009/1-5033-0307, №0001009/2-5033-0307, №0001010-5033-0307, №0001010/1-5033-0307, №0001010/2-5033-0307, №0001008-5033-0307, №0001008/1-5033-0307, №0001008/2-5033-0307.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 851 грн 80 коп. (вісімсот п`ятдесят одна грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 23 липня 2020 року.