Рішення № 90577541, 16.07.2020, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/6829/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

16 липня 2020 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

учасники справи та їхні представники:

позивач – ОСОБА_1 ,

представники позивача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач – ОСОБА_4 ,

третя особа – Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Бориспільської міської ради,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

В позовній заяві зазначила, що з 01 листопада 2003 року вона перебуває в шлюбі з відповідачем. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Через втрату поваги, любові, довіри та дружби сім`я фактично зруйнувалась. На даний час вони шлюбних стосунків не підтримують, взаємними правами і обов`язками не пов`язані.

З 2017 року вони з відповідачем проживають окремо. Фактично припинили шлюбні відносини. Кожен з них має діаметральні погляди на шлюб і сім`ю. Подружні відносини між ними припинені. Подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам. Вони більше не бажають проживати однією сім`єю. Тому на розірванні шлюбу позивач наполягає.

Оскільки їх старшому сину ОСОБА_5 вже виповнилося 14 років, він сам визначає місце свого проживання в тому випадку, якщо батьки проживають окремо.

Молодший син ОСОБА_6 , якому виповнилося лише 9 років, проживає з позивачем. Але будь-які домовленості з чоловіком з приводу того, з ким після розлучення проживатиме їхній молодший син, відсутні.

Тому позивач просила суд шлюб між нею та відповідачем, що був зареєстрований 01 листопада 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міського управління юстиції Київської області, розірвати, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_7 , малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з матір`ю, ОСОБА_1 . Також просила стягнути з відповідача на її користь всі витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 02 січня 2020 року відкрито провадження у даній справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24 лютого 2020 року за клопотанням позивача до участі у справі залучено Службу у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації (а.с.55).

Ухвалою суду від 17 березня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Службу у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Бориспільської міської ради замість Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації (а.с.70).

Цією ж ухвалою зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Бориспільської міської ради надати письмовий висновок щодо позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Відповідач ОСОБА_4 надав відзив на позов. У відзиві зазначив, що в частині позовних вимог щодо розірвання шлюбу позовні вимоги він визнає та просить прийняти рішення про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем шлюбу.

В частині визначення місця проживання дитини – ОСОБА_6 , позовні вимоги позивач вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому посилається на те, що між ним та позивачем не виникало та не виникає на даний час жодних спорів з приводу визначення місця проживання малолітнього сина – ОСОБА_6 . Дитина з 2017 року по даний час проживає з матір`ю – ОСОБА_1 та старшим братом – ОСОБА_5 , 2004 року народження.

Він не заперечує, щоб малолітній ОСОБА_6 і надалі проживав зі своєю матір`ю та старшим братом.

Таким чином він не порушував прав та інтересів ні позивача, ні малолітнього сина в частині визначення місця його проживання. Тому відсутні підстави для захисту прав позивача, тобто спір між сторонами відсутній.

В задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 та вимоги про стягнення судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн., просив відмовити.

Позивач надала відповідь на відзив, у якій просила відхилити наведені відповідачем у відзиві заперечення.

Зазначила, що питання про те, з ким проживатимуть діти, нею з відповідачем не обговорювалось. Вона просто забрала свої речі та речі дітей і разом з ними залишила житло, у якому вони проживали однією сім`єю з ОСОБА_4 . Відповідач зазначає, що спір з позивачем з приводу визначення місця проживання дітей між ними відсутній, що спростовується тим, що проти позовної вимоги про визначення місця проживання сина він заперечує.

Тому позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Інші заяви по суті справи та клопотання сторонами суду не подавалися.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити. При цьому посилались на обставини, викладені в позовній заяві та у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовну вимогу про розірвання шлюбу визнав в повному обсязі, проти її задоволення не заперечував. В задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання дитини просив відмовити.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Бориспільської міської ради Павленко Лариса Василівна в судове засідання не з`явилась, звернувшись до суду з заявою, у якій просила справу розглянути за її відсутності.

Також на виконання ухвали суду від 17 березня 2020 року надала висновок щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Суд, заслухавши позивача, її представника та відповідача, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з 01 листопада 2003 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 , виданим 01 листопада 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міського управління юстиції Київської області (а.с. 5).

Від шлюбу сторони мають двох дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 09 лютого 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міського управління юстиції Київської області), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 20 вересня 2010 року Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області) - а.с.6, 7.

На час розгляду справи судом сторони проживають окремо, шлюбних відносин не підтримують.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Позивач позов підтримує в повному обсязі, на розірванні шлюбу наполягає.

Відповідач позовні вимоги про розірвання шлюбу визнає, проти розірвання шлюбу не заперечує.

Таким чином судом встановлено відсутність вільної згоди сторін перебувати в шлюбі один з одним.

Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач на розірвання шлюбу згоден, суд приходить до висновку, що сім`я розпалась остаточно, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливі та суперечили б інтересам обох з подружжя.

Тому шлюб необхідно розірвати.

Згідно ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач просить суд залишити їй прізвище « ОСОБА_7 ».

Вказані вимоги також підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про залишення дитини з матір`ю суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що на даний час неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з матір`ю – ОСОБА_1 у м. Борисполі.

В той же час судом встановлено, що батьками не вирішувалось питання щодо визначення місця проживання дітей і спір з цього питання між ними відсутній.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають окремо.

Відповідно до ч.1, 2 та 3 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

На вказаній відмінності визначення місця проживання дитини при наявності спору між батьками від залишення дитини з одним із батьків при відсутності спору наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, провадження № 61-14859св19.

Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.

Відповідач не подавав суду своїх заперечень щодо проживання спільної дитини разом із матір`ю.

Рішенням виконавчого комітету від 06 липня 2020 року №401 «Про погодження висновку щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 » погоджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.110).

Як вбачається з вказаного висновку, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Але оскільки у даній справі спір між батьками щодо місця проживання дитини відсутній, позовні вимоги про визначення місця проживання дитини позивачем не заявлялися, у межах позовних вимог суд розглядає питання щодо залишення дитини з одним із батьків, а не щодо визначення її місця проживання.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність залишення після малолітнього ОСОБА_6 після розірвання шлюбу між сторонами з матір`ю – ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених відносно них вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. та витрат на оплату правової допомоги в розмірі 3000 грн.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3768 грн. 40 коп. на відшкодування понесених нею судових витрат.

Керуючись ст. 259, 263, 264 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 01 листопада 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міського управління юстиції Київської області, актовий запис №460, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвати.

Прізвища сторін після розірвання шлюбу:

його – ОСОБА_4 ,

її – ОСОБА_1 .

Малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 3768 грн. 40 коп. (три тисячі сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) на відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,

відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючий: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ,

третя особа – виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області, місцезнаходження: Київська обл., м. Бориспіль, вул.Київський Шлях, 72, код 33003375.

Повний текст рішення виготовлено 24 липня 2020 року.

Головуючий О.А.Самсонова

16.07.2020