Рішення № 90576189, 23.07.2020, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1266/18

Провадження № 2/945/25/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

23 липня 2020року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю: секретаря судового засідання Трифонової І.О.; прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 Вільчака З.І.; Гармашової І.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради; Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва до ОСОБА_1 про відшкодування витрат

В С Т А Н О В И В:

Позивач заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради; Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених позивачами на стаціонарне лікування ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що під час досудового розслідування встановлено, що 24.01.2017 року о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час конфлікту з ОСОБА_2 штовхнув останню,внаслідок чого вона впала на підлогу. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 130 від 25.01.2017 року ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді оскольчатого перелому плюснової кістки правої стопи зі зміщенням,які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості. У зв`язку із отриманням внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 перебувала на лікуванні в міській лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва. На лікування потерпілого позивачами понесені витрати на стаціонарне лікування на загальну суму 3976,29грн. У позові заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 вказував на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.04.2017 року у справі № 480/353/17 - к. Посилаючись у позові на те, що витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 позивачами понесені ще в 2017 році, при цьому питання примусового стягнення цих коштів з ОСОБА_1 у судовому порядку останніми не вирішено, що призводить до ненадходження коштів до відповідних бюджетів та, в свою чергу, негативно впливає на діяльність лікувальних закладів щодо належного забезпечення конституційного права осіб на безоплатне медичне обслуговування та порушує інтереси держави, яка дане право гарантує, заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, в особі позивачів, кошти у розмірі 3976,29грн., витрачені позивачами на лікування ОСОБА_2 , потерпілого від злочину, вчиненого ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в межах доводів позовної заяви та просив про їх задоволення.

Представник Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи без його участі.

Представник позивача Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання також не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин; відзив не подавав.

Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановленні наступні факти та відповідні правовідносини.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.04.2017 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні,внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017150260000073 за ознаками кримінального провадження,передбаченого ст..128 КК України.

Відповідно до довідки міської лікарні швидкої медичної допомоги від 21.02.2017 року за вих. № 16, ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділені з 26.01.2017року по 06.02.2017року, що становить 11 ліжко/днів. Загальна сума витрат лікарні на лікуванні хворого склала 3976,29грн.

Згідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У даному випадку порушення законних інтересів держави полягає у сплаті коштів, затрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 державою в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги.

За приписами статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

Згідно зі ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно із вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Матеріалами справи підтверджено, що потерпіла ОСОБА_2 після вчиненого стосовно неї кримінального правопорушення перебувала на стаціонарному лікуванні в міській лікарні швидкої медичної допомоги з 26.01.2017 р. по 06.02.2017 р., що становить 11 ліжко-днів.

У роз`ясненнях, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 з подальшими змінами, передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ч. 4 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача матеріальної шкоди спричиненої злочином.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 1921,00 грн..

Керуючись ст.ст. 4, 12, 82, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради; Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва до ОСОБА_1 про відшкодування витрат- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Петрівка Миколаївського району Миколаївської області; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва (ЄДРПОУ 05483090; вул..Корабелів,14в м.Миколаїв) відшкодування витрат, затрачених лікувальним закладом на лікування потерпілої ОСОБА_2 від кримінального правопорушення у розмірі 3976грн.29коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Петрівка Миколаївського району Миколаївської області; РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп..

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Миколаївського апеляційного суду

Суддя М. М. Войнарівський