Рішення № 90576152, 24.07.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1362/20 провадження №2/489/1574/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24 липня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Акціонерне товариство Страхова група «ТАС» (далі – АТ СГ «ТАС») про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

встановив:

Під час розгляду Ленінським районним судом міста Миколаєва кримінального провадження №12018150040005057, в порядку статті 128 КПК України, ОСОБА_1 подала цивільний позов в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду у розмірі 22441,32 грн. та моральну шкоду у розмірі 150000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 21.12.2018 близько 18:02 години ОСОБА_2 грубо порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі – Правила дорожнього руху) був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою та її змінами, не контролював рух транспортного засобу, хоча зобов`язаний був це робити і мав таку можливість, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу, не переконався, що на пішохідному переході відсутні пішоходи, продовжив рух в обраному напрямку, внаслідок чого допустив контактування передньою частиною автомобіля з пішоходом ОСОБА_1 , яка рухалась по пішохідному переходу з права наліво відносно напрямку його руху. В результаті ДТП позивач отримала тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта №62 від 23.01.2019.

Починаючи з 21.12.2018 позивач знаходилась на лікуванні в міській лікарні №3, та всього на лікування було витрачено 22441,32 грн. Посилаючись на статтю 23 ЦК України, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 вищевказані витрати.

Крім того, зазначила, що їй, як потерпілій від кримінального правопорушення, завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних страждання, які вона зазнала внаслідок завдання їй тілесних ушкоджень. Враховуючи глибину душевних та моральних страждань, пов`язаних з суттєвими змінами в моєму житті розмір моральної шкоди вона оцінює в 150000,00 грн., які просила стягнути з ОСОБА_2

Вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 09.12.2018 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік без позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 20441,32 грн. на відшкодування майнової шкоди та 100000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, та процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 3575,00 грн. на користь держави.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05.03.2020 вирок Ленінського районного суду міста Миколаєва від 09.12.2018 відносно ОСОБА_2 , в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування майнової шкоди скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в цій частині в порядку цивільного судочинства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2020, головуючим у справі було визначено суддю Коваленко І.В.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленка І.В. від 07.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та залучено до участі у справі в якості третьої особи АТ СГ «ТАС».

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.06.2020 копію ухвали про відкриття провадження та матеріалів позовної заяви повторно направлено відповідачу, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін з урахуванням строку, необхідного для надання відповідачем відзиву.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини пятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач та третя особа правом на подання відзиву та пояснень на позовну заяву не скористались, про розгляд справи по суті повідомлені належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, які містяться в матеріалах справи.

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до наступного.

Дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, доводи сторін та докази на їх підтвердження, оглянувши кримінальну справу №489/540/19, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Оскільки цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, був поданий в порядку статті 128 КПК України під час кримінального провадження, проте ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції в частині відшкодування майнової шкоди скасовано та призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, тому даний цивільний позов підлягає вирішенню Ленінським районним судом міста Миколаєва в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що згідно вироку Ленінського районного суду міста Миколаєва від 09.12.2019 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік без позбавлення права керування транспортними засобами. В цій частині Ухвалою Миколаївського районного суду від 05.03.2020 вирок суду було залишено без змін.

Вищевказаним вироком суду встановлено, що 21.12.2018 близько 18:02 години, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у темний час доби, по проїзній частині вул. Космонавтів, у напрямку вул. Троїцької в м. Миколаєві, при проїзді в районі нерегульованого перехрестя з вул. Електронною та наближенні до пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху та дорожньою розміткою білого кольору 1.14.2 «Пішохідний перехід», додатку 2 Правил дорожнього руху, по якому рухались пішоходи, в порушення підпункт "б" пункту 2.3, пунктів 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою та її змінами, не контролював рух транспортного засобу, хоча зобов`язаний був це робити і мав таку можливість, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу, не переконався, що на пішохідному переході відсутні пішоходи, продовжив рух в обраному напрямку, внаслідок чого допустив контактування передньою частиною автомобіля з пішоходом ОСОБА_1 , яка рухалась по пішохідному переходу з права наліво відносно напрямку його руху, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синців в області грудної клітини зліва та лівого стегна і гомілки, перелому поперекового відростку п`ятого поперекового хребця з права, перелому голівки лівої малогомілкової кістки зліва, перелому лівої лоної кістки та бокових мас крижі, струсу головного мозку, перелому 3, 4, 5 та 6 ребер зліва, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Згідно висновку експерта № 62 від 23.01.2019 у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців в області грудної клітини зліва та лівого стегна і гомілки, перелому поперекового відростку п`ятого поперекового хребця з права, перелому голівки лівої малогомілкової кістки зліва, перелому лівої лоної кістки та бокових мас крижі, струсу головного мозку, перелому 3, 4, 5 та 6 ребер зліва, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я, які утворилися від дії тупих твердих предметів в умовах ДТП (зіткнення автомобіля з пішоходом), можливо незадовго до звернення в лікарню 21.12.2018.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, а відповідно і в нанесенні позивачу зазначених тілесних ушкоджень є доведеною.

Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

Частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Обґрунтовуючи розмір матеріальної шкоди у сумі 22441,32 грн. позивач посилалась на те, що він складається з витрат, понесених на оплату медичного лікування.

В матеріалах кримінальної справи №489/540/19 містяться оригінали товарних чеків, квитанцій, фіскальних чеків, платіжних документів, що підтверджують витрати ОСОБА_1 на придбання лікарських засобів та лікування, вказані документи досліджені під час розгляду справи.

За наведених вище обставин, суд вважає , що в даному випадку є доведеним факт спричинення майнової шкоди позивачу на суму 22441,32 грн.

Проте судом апеляційної інстанції в ухвалі від 05.03.2020 встановлено, що на момент вчинення злочину відповідальність ОСОБА_2 було застраховано на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ним як власником транспортного засобу та АТ СГ«ТАС».

Згідно з полісом про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності при настанні страхового випадку від 04.08.2018 № АМ/7380396 страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду заподіяну життю і здоров`ю потерпілого та його майну, на сумі завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми: 200000,00 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, 100000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 14-176цс18 (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

У відповідності до статей 1194, 1195 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В даному випадку, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час, між відповідачем ОСОБА_2 та АТ СГ«ТАС» існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Таким чином відсутні правові підстави для покладення обов`язку по відшкодуванню матеріальної шкоди в розмірі, у межах страхового відшкодування, на відповідача - винуватця дорожньо-транспортної пригоди, оскільки його відповідальність була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ним як власником транспортного засобу та АТ СГ «ТАС».

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач з вимогами до страхової компанії, яка відповідно до закону повинна здійснити страхове відшкодування, не заверталася, клопотання про залучення страхової компанії в якості відповідача не заявляла, тому керуючись вимогами статті 13 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Одночасно суд зазначає, що відмова в задоволенні позовних вимог не перешкоджає позивачу звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до належного відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа: Акціонерне товариство Страхова група «ТАС», ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, 65.

Повний текст судового рішення складено 24.07.2020.

Суддя І.В.Коваленко