Рішення № 90576026, 17.07.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1485/19

Провадження № 2/487/153/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2020 рокуЗаводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участі секретаря Полінкевич К.Г., представника відповідача ОСОБА_1 А ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратура Миколаївської області, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду

В С Т А Н О В И В:

25.02.2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до Державної казначейської служби України, Ленінського районного суду м. Миколаєва, Прокуратури Миколаївської області, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 10.04.2013 прокуратурою Ленінського району м. Миколаєва до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013160040000051 внесені відомості щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України. 30.07.2013 у даному кримінальному провадженні йому було повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України. 07.08.2013 слідчий суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва відсторонив його від посади директора дитячої музичної школи №6 строком на 2 місяці. 18.09.2013 СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013160040005389 внесені відомості щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за фактом виявлення в його діях службового підроблення. 19.09.2013 СВ Ленінського РВ УМВС України в Миколаївській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013160040005415 внесені відомості щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за фактом виявлення в його діях службового підроблення.

19.09.2013 СВ Ленінського РВ УМВС України в Миколаївській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013160040005416 внесені відомості щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за фактом виявлення в його діях службового підроблення. 20.09.2013 матеріали кримінального провадження №42013160040000051 від 10.04.2013 об`єднані з матеріалами кримінального провадження №12013160040005389 від 18.03.2013, №12013160040005415 від 19.09.2013, №12013160040005416 від 19.09.2013 під загальним номером 42013160040000051.

24.09.2013 слідчий суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва обрав йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладанням на нього обов`язків.

10.06.2014 вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва він був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та йому було призначено покарання у виді штрафу в сумі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій протягом 2 років. Також його було визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України та виправдано за недоведеністю в моїх діях складу даного злочину.

29.10.2014 ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.06.2014 відносно нього було скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

16.06.2015 суддею Ленінського районного суду м. Миколаєва було постановлено вирок, згідно якого його було визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст. 191 КК України та виправдано за недоведеністю у їх вчиненні.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28.09.2015 вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.06.2015 залишено без змін.

26.05.2016 колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила рішення щодо залишення без змін вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.06.2015 та ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 28.09.2015.

Позивач перебував під слідством протягом майже два роки, з яких у період з 07.08.2013 по 07.10.2013 був відсторонений від посади директора дитячої музикальної школи №6, а також протягом усього судового розгляду був обмежений у вільному пересуванні та інших правах. За час перебування під слідством протягом цього періоду, через втрату репутації, від нього пішли мої друзі та знайомі, він втратив рештки здоров`я, втратив віру в справедливе правосуддя, страждав з того, що його рідні були вимушені терпіти несправедливість та свавілля органів, призваних охороняти права громадян, а його дружина врешті решт не змогла цього пережити та 17.10.2014 року пішла з життя.

Внаслідок кримінального переслідування позивач відчував моральні страждання і від приниження його ділової репутації.

Він був обмежений у праві виїзду за межі міста Миколаєва, не міг поїхати у санаторій на оздоровлення, повести свою дружину на лікування.

Його уклад життя був повністю зруйнований, відносини з друзями, колегами припинились, погіршився стан здоров`я, загострились хронічні хвороби.

Протягом 2013-2014 років, коли тривало досудове розслідування та судове слідство, позивач чотири рази перебував на стаціонарному лікуванні з приводу погіршення стану здоров`я, яке було пов`язано зі стресом, який він отримав від незаконного переслідування. Також позивач лікувався амбулаторно. Незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, позивачу була нанесена моральна шкода, яку він оцінює у 300 000 гривень.

Крім того, позивачу була спричинена матеріальна шкода. Під час досудового розслідування у період з 07.08.2013 по 07.10.2013 він був незаконно відсторонений від посади директора дитячої музикальної школи №6, без збереження заробітної плати. Згідно відповіді управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради від 22.01.2019 за 2013 рік йому була нарахована заробітна плата 54540,25 гривень, які фактично були виплачені за 10 місяців роботи. Виходячи з цього його середня заробітна плата за місяць на посаді директора дитячої музикальної школи №6 складала 5454 гривень. Таким чином, відстороненням від посади на два місяці правоохоронні органи завдали йому матеріальної шкоди на загальну суму 10908 гривень. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами.

Ухвалою судді від 28.02.2019 року за вказаним позовом відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

04.06.2019 року ухвалою суду провадження по справі в частині вимог, заявлених до Ленінського районного суду м. Миколаєва закрито та закрито підготовче провадження призначено до судового розгляду.

Представник відповідача Прокуратура Миколаївської областіКачаун А.О. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково у сумі 122798 грн.

Представник позивача ОСОБА_4 до судового засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області до судового засідання не з`явився, надав до суду клопотання, у якому просив розглянути справу без участі представника ГУНП в Миколаївській області, позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував.

Представник відповідача Державного казначейства України в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи був вчасно та належним чином повідомлений. Відзив на позов не подавав.

Відповідачем – Головним управлінням національної поліції в Миколаївській області, 29 березня 2019 року подано відзив на позов ОСОБА_3 в якому зазначив, що ГУНП в Миколаївській області не є належним відповідачем у справі, розмір завданої позивачу шкоди доказами не підтверджується. Розраховуючи моральну шкоду необхідно застосовувати мінімальну зарплату у розмірі 1921,00 грн., тому сума шкоди складає 49946,00 грн., а гне 300000 грн. як вважає позивач. Позивачем не надано доказів моральних втрат, не надано медичних документів чи інших доказів які вказували на моральні страждання, пов`язані причинно-наслідковим зв`язком із незаконними діями і рішення органів досудового слідства, а тому позов у цій частині не може бути задоволеним, Також зазначив, що позивачем у позові не проведено арифметичного розрахунку заявленої суми матеріального відшкодування, тому заявлена позивачем сума матеріальної шкоди у розмірі 10908,00 грн. не може бути задоволена, оскільки не доведена належними та допустимими доказами. Просив позов ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Також 04.04.2019 року до суду надійшов відзив від представника Прокуратури Миколаївської області, у якому зазначено що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинен призводити до її збагачення. Зазначив що відсутнє обґрунтування характеру моральних страждань, які зазначив позивач та розрахунок суми моральної шкоди. Також зазначив, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, при визначенні такого розміру слід виходити з часу незаконного перебування під слідством та судом а також розміру мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи в суді, тому моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача складає 108498 грн. з розрахунку 4173 – (мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2019 року) х на 26 (місяців перебування під слідством). Щодо вимог позивача про стягнення 10908 грн. заробітку, не одержаного за час відсторонення від посади зазначив, що до позовної заяви не надано розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та після постановлення виправдовувального вироку позивач до відповідних органів щодо відшкодування йому матеріальної шкоди у вигляді не одержаного заробітку за час відсторонення від посади не звертався, що свідчить по порушення позивачем законодавчо встановленого порядку стягнення даного виду шкоди, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 10908 грн.

10.04.2019 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначила, що є помилкою не визнання ГУНП в Миколаївській області правонаступником УМВС України в Миколаївській області, при цьому представник ГУНП в Миколаївській області не визнаючи себе стороною по справі наполягає, що позивачу не було спричинено моральної шкоди, не могло бути спричинено, а якщо і спричинено, то розмір заподіяної шкоди не підтверджено жодними доказами. При цьому представником ГУНП в Миколаївській області наводяться суперечливі посилання на нормативні акти. Також зазначеним представником заперечується факт спричинення позивачеві моральної шкоди, в зв`язку з тим, що до позову начебто не надано жодного медичного документу, чи будь яких документів які б вказували на моральні страждання, хоча в додатках до позовної заяви надані документи про стан здоров`я позивача на період досудового розслідування та суду. Зазначила що доводи представника ГУНП в Миколаївській області викладені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

10.06.2014 року вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України і йому було призначено покарання у виді штрафу в сумі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій протягом 2 років. Також визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України та виправдано за недоведеністю в моїх діях складу даного злочину.

29.10.2014 року ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.06.2014 відносно ОСОБА_3 було скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

16.06.2015 року суддею Ленінського районного суду м. Миколаєва було постановлено вирок, згідно якого ОСОБА_3 було визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст. 191 КК України та виправдано за недоведеністю у їх вчиненні.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28.09.2015 вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.06.2015 залишений без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.05.2016 року залишено без змін вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.06.2015 та ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 28.09.2015.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

За змістом ч. 5 ст. 5 Конвенції кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст. 56 Конституції України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимогами п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується в разі, якщо вона завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Частиною 7 ст. 1176 ЦК України визначено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи без діяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду чи іншому рішенні суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

У випадках, зазначених у ч. 1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Судом встановлено, що з 30.07.2013 року по 28.09.2015 року включно перебував під слідством та судом по кримінальній справі.

Перебуваючи під слідством та судом по кримінальній справі, за цей період часу, позивач дійсно зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, погіршенням стану здоров`я, що зокрема підтверджується історією хвороби №3022, випискою із історіїх хвороби №3699/601, випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 1495/275, виписнимс епікризом з історії хвороби № 370 та медичною карткою амбулаторного хворого ОСОБА_3 .

В період перебування під слідством, в житті позивача трапилося ще одне горе, що сильно вплинуло на його фізичний стан, в наслідок душевних страждань, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній і на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 13 Закону, розмір моральної шкоди не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 визнано невинуватим, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.2 ст.191 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю у вчиненні злочинів.

Позивач перебував під слідством і судом 26 місяців 1 день, то виходячи з приписів ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд приходить до висновку про доведеність факту спричинення органами досудового розслідування та прокуратури позивачу моральної шкоди та часткове задоволення позову шляхом стягнення на користь останнього моральної шкоди.

Прожитковий мінімум та мінімальна зарплата на 2020 рік визначені ст. 7 та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. № 294-IX.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні.

Тому, саме виходячи із вищевказаного розміру мінімальної заробітної плати, суд повинен обчислити розмір моральної шкоди, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Аналогічні роз`яснення надані й в абз. 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом. Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Крім того, визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Враховуючи пункти 3 та 4 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.95 р. роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки строк перебування під слідством та судом, з дня пред`явлення ОСОБА_3 обвинувачення (30 липня 2013 року ) до набрання законної сили виправдувальним вироком у справі (28 вересня 2015 року) становить 26 місяців, розмір моральної школи, яка підлягає до відшкодування становить 122798,00 грн. (26х4723).

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.08.2013 року ОСОБА_3 відсторонено від посади директора дитячої музичної школи №6 строком на 2 місяці.

У матеріалах справи наявна довідка Управління з питань культури та охорони культурної спадщини від 22.01.2019 № 57/15-01-19, згідно якої ОСОБА_3 нарахована заробітна плата за 2013 рік на підставі особових рахунків у сумі 54540,25 грн.

Тому, враховуючи що за період з серпня місяця 2013 року по жовтень місяць 2013 року позивач був відсторонений від займаної посади та заробітку плату за цей період не отримував, розмір матеріальної шкоди у вигляді неотриманої заробітної плати ОСОБА_3 становить 10908,00 грн.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язанийвиправдатисвоїдії, навівшиобґрунтування своїхрішень(див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Згідно зі статей 77, 78 цього Кодексу докази мають бути належними та допустимими.

Тому, враховуючи вимоги ст. 1176 ЦК України, Закону України від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою КМУ від 15.04.2015 № 215.

Згідно з Положенням Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади.

Тобто, Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна.

За приписами статті 176 ЦК України, юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов`язаннями держави.

Також, згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава реалізує правосуб`єктність через систему своїх органів. Від імені держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально уповноважені державою органи. Казначейська служба є юридичною особою, яка діє від імені держави.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями (органів дізнання) органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,(попереднього слідства) органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в тому числі і моральної шкоди), провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, а тому Державна казначейська служба України є тим органом, який здійснює списання коштів у разі стягнення цих коштів з держави.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди в розмірі 122798 (сто двадцять дві тисячі сімсот дев`яносто вісім) на користь ОСОБА_3 .

Оцінивши надані суду докази у їх сукупності, встановивши дійсний характер спірних правовідносин між сторонами суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81,141, 263-265, 354 ЦПК УКраїни, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди в розмірі 122798 (сто двадцять дві тисячі сімсот дев`яносто вісім) грн. на користь ОСОБА_3 .

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10908,00 грн. на користь ОСОБА_3 .

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі:

Державна казначейська служба України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 3, ЄДРПОУ 37567646.

Прокуратура Миколаївської області, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, ЄДРПОУ 02910048.

Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5, ЄДРПОУ 40108740.

Повний текст рішення складений 24.07.2020 року.

Суддя Гаврасієнко В.О.