Ухвала суду № 90575229, 20.07.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 489/3602/15-к

1-кп/467/74/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2020 року смт.Арбузинка

Головуючий суддя суду присяжних Арбузинського районного суду Миколаївської області

Догарєва І.О.

за участю:

секретаря судових засідань Романенко Т.І.,

прокурора Коніщука М.В.,

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

захисника Соколіка В.Д.

у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Арбузинським районним судом Миколаївської області та Миколаївським апеляційним судом у кримінальному провадженні №12014150030003470 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року розглянув клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу щодо

ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 25.06.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12014150030003470 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року.

В судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_4 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був раніше судимий за вчинення злочину, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, що може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, оскільки зміст клопотання не відповідає дійсності. Також ОСОБА_4 посилався на незадовільний стан здоров`я.

Захисник Соколік В.Д. проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив відмовити у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, захисником Соколіком В.Д. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який. Дане клопотання підтримане в судовому засіданні також обвинуваченим. Захисник, посилаючись на практику ЄСПЛ, вказував на тривалість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи її надмірною. Крім того, захисник вказував на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та сталих соціальних зв`язків, можливість працевлаштування у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. З огляду на те, що інший обвинувачений у кримінальному провадженні перебуває на волі, вважає подальше тримання під вартою ОСОБА_4 психологічним тиском на нього з метою примусити дати свідчення відносно злочину за яким його обвинувачують. Щодо ризиків, передбачених ст. 177 КПК України захисник вважає, що такі ризики зникли, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершене, всі докази та показання отримані. З огляду на наведене, захисник просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Інші обвинувачені підтримали позицію ОСОБА_4 та адвоката Соколіка В.Д., проти задоволення клопотання заперечували.

Заслухавши думку прокурора, захисника, обвинувачених, суддя зробив наступний висновок.

У відповідності до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Згідно ч.4 ст.199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.

Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін якого неодноразово продовжувався та спливає 02.08.2020 року. Завершити розгляд кримінального провадження, що перебуває на стадії відбору присяжних у суді, до цієї дати неможливо, відтак головуючому судді належить розглянути питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого.

При вирішенні клопотання суд враховує відомості про особу обвинуваченого: ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, одружений, має двох неповнолітніх дітей, не працює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 25.06.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі. Зі слів обвинуваченого в попередніх судових засіданнях, дружиною ініційовано розірвання укладеного з ним шлюбу, однак належного підтвердження суду не надано.

ОСОБА_4 , відповідно до обвинувального акту, висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, а саме: розбої, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаному із умисним вбивством; умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.

Санкцією ч.4 ст.187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Санкцією ч.2 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Обрання будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування використовується для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного слід погодитись з висновком про наявність заявлених прокурором ризиків. Так, указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, головуючий виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань зазначених осіб у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань потерпілого та свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками та потерпілим може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Таким чином ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження.

Щодо ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, головуючий суддя оцінює даний ризик як реальний, оскільки ОСОБА_4 не мав до затримання стабільного джерела прибутку та може свої матеріальні потреби намагатися задовольнити злочинним шляхом. Крім того, ОСОБА_4 є особою, що раніше вчинила тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України та у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів, дані обставини також свідчать на підтвердження ризику, що обвинувачений може вчинити інший злочин в разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу.

Відтак, встановлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики на даний час є реальними та не зменшились.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, головуючий суддя зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого, особисте зобов`язання не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, заставу суд не визначає відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки обвинуваченому інкриміновано вчинення злочину із застосуванням насильства. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виключить ризику впливу на свідків, крім того, за існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України такий запобіжний захід є недостатнім.

Наявність тих обставин, що обвинувачений має певні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, можливість працевлаштування, хоча і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами для забезпечення подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

ОСОБА_4 має певні захворювання на травми, проте відомостей про неможливість його утримання в установі попереднього ув`язнення матеріали справи не містять. Відтак, посилання захисника Соколіка В.Д. на неможливість за станом здоров`я подальшого утримання ОСОБА_4 в установі попереднього ув`язнення не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Доводи захисника про незастосуваня у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не заслуговують на увагу з огляду на те, що питання про застосування запобіжного заходу ініціюється прокурором, вирішується з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, обсягу висунутого обвинувачення та носить індивідуальний характер щодо кожного обвинуваченого.

Щодо розумної тривалості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 слід зазначити, що згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні скеровано прокурором до Миколаївського районного суду Миколаївської області 26.05.2015 року, з червня 2015 року кримінальне провадження перебувало на розгляді Ленінського районного суду м. Миколаєва, з березня 2019 року на розгляді Корабельного районного суду м. Миколаєва, з грудня 2020 року розглядається Арбузинським районним судом Миколаївської області. На даний час кримінальне провадження перебуває на стадії відбору присяжних у суді, судовий розгляд кримінального провадження не розпочато з причин, що не залежать від суду та зумовлені, зокрема, необхідністю повторного відбору присяжних в зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду присяжних та процесуальною поведінкою учасників, оскільки судові засідання відкладаються, здебільшого, в зв`язку з їх неявкою. За таких умов, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, встановлену необхідність забезпечення процесуальної поведінки ОСОБА_4 за наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та з урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_4 , у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

За такого, підстави для задоволення клопотання захисника про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який на даній стадії кримінального провадження відсутні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України), є необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на 60 днів, ізолювавши обвинуваченого від суспільства, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на наявних матеріалах кримінального провадження.

Керуючись статтями 177, 183, 194, 331, 371-372 КПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання захисника Соколіка В.Д. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на більш м`який – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві на шістдесят днів, тобто до 17 вересня 2020 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим та його захисником в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали проголошено 24.07.2020 року о 08 год. 40 хв.

Головуючий суддя І.О.Догарєва