Ухвала суду № 90575053, 24.07.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5364/20

У Х В А Л А

23 липня 2020 року м. Львів

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова Невойт П.С., за участю секретаря Терех У., прокурора Романишина В.В., слідчої Ільницької Р.Б., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Сибаля О.Б., розглянув клопотання слідчої СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Ільницької Р.Б., погоджене прокурором Львівської місцевої прокуратури №2 Романишиним В.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Воловець Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою-спеціальною освітою, працездатного, не працевлаштованого, неодруженого, раніше судимого, обвинувальні акти щодо якого 16.08.16, 23.06.17, 10.09.18 направлені до Тернопільського міськрайонного суду, 16.01.2020 до Франківського районного суду м.Львова за ч.2 ст.186 КК України

у кримінальному провадженні №12020140090001822 від 24 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

у с т а н о в и в:

23.07.2020 року слідча Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області Ільницька Р.Б. звернулася в суд з клопотанням, погодженим прокурором Львівської місцевої прокуратури № 2 Романишиним В.В. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зіслалася на те, що ОСОБА_1 , 24.06.2020, приблизно о 11 год. 00 хв., перебуваючи на пішохідній доріжці, яка знаходиться біля відділення поштового зв`язку № 37 Державного підприємства «Укрпошта», що за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 257, керуючись корисливими мотивом, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, з метою власного протиправного збагачення, шляхом ривка, із рук ОСОБА_2 , повторно, відкрито викрав жіночий гаманець, чорного кольору, без найменування, який матеріальної цінності для потерпілої ОСОБА_2 не становить у якому знаходились грошові кошти у сумі 2500 гривень та пенсійне посвідчення, видане на ім`я ОСОБА_2 , після чого покинув місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 2500 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 15.07.2020 року, приблизно о 14 год. 00 хв., перебуваючи на дитячому спортивному майданчику, який розташований біля будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 Львів АДРЕСА_3 . Грінченка, 6, керуючись корисливими мотивом, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, з метою власного протиправного збагачення, шляхом ривка із рук малолітнього ОСОБА_3 , відкрито, повторно викрав мобільний телефон, марки «Xiomi Redmi Mi A3 Not 4/64» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , синього кольору, вартістю 3825 гривень 50 копійок, з вмонтованою сім-карткою оператора стільникового зв`язку ВАТ «Vodafone Україна», вартістю 25 гривень 00 копійок 3 у прозорому силіконовому чохлі, вартістю 3850 гривень 50 копійок, після чого покинув місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 3850 гривень 50 копійок.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме: протоколом огляду місця події від 17.07.2020, за адресою: АДРЕСА_4 .

гр. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Підозрюваний ОСОБА_1 не має постійного місця роботи і джерел доходів, та вільно проводячи дозвілля, може продовжити займатись злочинною діяльністю, що підтверджується його неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності, а також перебування у різних судах обвинувальних актів відносно нього, зокрема: 16.08.2016 до Тернопільського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016210010002574, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України; 23.06.2017 до Тернопільського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017210010001466, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст. 185 КК України; 10.09.2018 року до Тернопільського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018210010002272, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України; 16.01.2020 до Франківського районного суду м. Львова направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020140080000019, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначає, що ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, без постійного місця проживання, на його поведінку ніхто немає впливу, а тому він буде мати можливість переховуватись від слідства та суду з метою ухилення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких, що також підтверджується перебування у розшуку згідно ухвали Тернопільського районного суду від 04.07.2019 у справі 607/18281/18 по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018210010002272, як особа, що ухиляється від явки до суду.

Вважаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вище вказаним ризикам, слідча просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, просили клопотання задовольнити.

Захисник підозрюваного проти клопотання заперечив та просив застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Підозрюваний відносно задоволення клопотання заперечив.

Заслухавши пояснення слідчого, думку прокурора, захисника, підозрюваного, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України слідчий суддя, при розгляді клопотання слідчого, прокурора вправі застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, якщо прокурор не доведе, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою є недостатньо для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено у ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Відповідно п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

Встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 не має постійного місця роботи і джерел доходів, та вільно проводячи дозвілля, може продовжити займатись злочинною діяльністю, що підтверджується його неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності, а також перебування у різних судах обвинувальних актів відносно нього, зокрема: 16.08.2016 до Тернопільського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016210010002574, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України; 23.06.2017 до Тернопільського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017210010001466, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст. 185 КК України; 10.09.2018 року до Тернопільського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018210010002272, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України; 16.01.2020 до Франківського районного суду м. Львова направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020140080000019, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Окрім цього ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, без постійного місця проживання, на його поведінку ніхто немає впливу, а тому він буде мати можливість переховуватись від слідства та суду з метою ухилення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких, що також підтверджується перебування у розшуку згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 04.07.2019 у справі 607/18281/18 по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018210010002272, як особа, що ухиляється від явки до суду.

Вказане свідчить про те, що підозрюваний не бажає ставати на шлях виправлення, як спосіб життя свідомо обрав злочинний шлях, крім цього, свідомо ігнорує виклики до інших судів першої інстанції, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, тому при обранні більш м`якого запобіжного заходу, існує високий ризик вчинення ним нових злочинів та продовження переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Наведене свідчить про неможливість запобігання даним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

У відповідності до ст.21 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність та передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м"яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні

Слідчий суддя вважає за недоцільне досліджувати наявність чи відсутність доказів вини підозрюваного ОСОБА_1 при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки наведене порушує принцип презумпції невинуватості та суперечить нормам кримінально-процесуального закону та ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно яких рішення суду повинно бути викладено у формулюваннях, які забезпечують принцип невинуватості особи. Слідчий суддя вважає, що під час розгляду вказаного клопотання, не вправі досліджувати докази і давати їм оцінку чи в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати й вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті обвинувачення.

Слідчий суддя дійшов висновку, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Таким чином, є достатні підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі, встановленому ухвалою слідчого судді.

Керуючись ст. 177, 183 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчої СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Ільницької Р.Б., погоджене прокурором Львівської місцевої прокуратури №2 Романишиним В.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Визначити термін дії ухвали про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Львівському слідчому ізоляторі №19 - шістдесят днів - з 23.07.2020 до 20.09.2020 включно.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України визначити запобіжний захід у вигляді застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 87880 (вісімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 20 вересня 2020 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Львівського слідчого ізолятора негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області, прокурора Львівської місцевої прокуратури №2 Романишина В.В.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику та скерувати начальнику ЛСІ УДДУ з ПВП Львівської області для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя П. С. Невойт