Рішення № 90573703, 15.06.2020, Городоцький районний суд Львівської області

464/1518/18 2/441/38/2020

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2020 року Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Українець П.Ф.

за участі секретаря Лихоносової Д.В.

розглянувши відкрито в залі суду у м. Городок Львівської обл. справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору-голова комісії з питань припинення ТзОВ «Львівські автобусні заводи» А. Коновальчук про стягнення заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 22.03.2018р. звернувся з позовом до ТзОВ «Львівські автобусні заводи», який 03.05.2019р. уточнив (а.с.136-137), просив стягнути 21 577 грн. 91 коп. заборгованої заробітної плати за період січень 2009р. – 28.02.2011р. та 98 937 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Вимоги мотивував тим, що з 01.04.2007р. перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Автобусні заводи», що 17.03.2013р. звільнений з роботи за згодою сторін. З вересня 2008р. робота підприємства значно погіршилася, зарплата виплачувалася із запізненням у неповному обсязі. Що за період з січня 2009р. по 28.02.2011р. заборгованість по невиплаченій заробітній платі складає 21 577 грн. 91 коп. При його звільненні не було проведено усіх необхідних розрахунків у відповідності до норм чинного законодавства, тому просив стягнути означену заборгованість та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м. Львова від 26.03.2018р. справу скеровано на розгляд до Городоцького районного суду Львівської обл.

Ухвалою суду від 17.09.2018р. до участі у справі, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучену голову комісії з питань припинення ТОВ «Львівські автобусні заводи».

В суді ОСОБА_1 позов підтримав. В судове засідання 15.06.2020р. не з`явився, 06.12.2019р. подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

05.10.2018р. представник відповідача подав заперечення на позов, зазначивши, що розмір заявленої позивачем заборгованості з невиплати заробітної плати необґрунтований, а розрахунок, на який він покликається, не може бути засобом доказування, інше, просив в позові ОСОБА_1 відмовити (а.с.23-24). В судове засідання 15.06.2020р. не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно (а.с.215).

Третя особа в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно (а.с.214).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються; межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 27.05.1985р. (а.с. 10-16) убачається, що він з 01.04.2007р. прийнятий на посаду провідного інженера з інструменту служби постачання ТзОВ «Львівські автобусні заводи», 11.11.2009р. – звільнений з товариства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

17.08.2010р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду майстра виробничої дільниці в арматурно-механообробний цех ТзОВ «Львівські автобусні заводи», 17.04.2011р. – переведений на відокремлений структурний підрозділ товариства, а 17.03.3013р. звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за загодою сторін.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» невиплачену заробітну плату за період з січня 2009р. по 28.02.2011р. в сумі 21 577 грн. 91 коп.

З копій наказів ТзОВ «Львівські автобусні заводи» від 01.11.2010р. № 60/1, від 01.02.2011р. № 014/2 і від 31.05.2012р. № 042/1 (а.с.85-87) убачається, що з 01.11.2010р. для працівників всіх підрозділів підтприємства встановлено один робочий день в місяць – перший понеділок місяця, такий же режим роботи встановлено з 01.04.2011р., що з 01.12.2012р. встановлено мінімальну годинну тарифну ставку для робітників, інженерно-технічних і допоміжних працівників товариства – 6.80 грн. за годину.

В той же час, із листа голови профспілкового комітету ТзОВ «Львівській автобусні заводи» О. Муляк від 11.06.2015р. № 69/07 (а.с.88-98) видно, що заборгованість товариства по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 становить 3 084 грн. 74 коп.

Інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем щодо невиплати заробітної плати не встановлено.

За наведеного суд приходить до висновку, що заборгованість товариства по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 становить 3 084 грн. 74 коп. і така підлягає стягненню в судовому порядку.

Розрахунок заборгованої заробітної плати проведений позивачем ОСОБА_1 , виходячи із індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України, не знайшов свого підтвердження в суді, а тому не може покладатися судом в основу рішення.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За положеннями ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою КМУ від 02.02.1995 року №100, визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включається: основна заробітна плата; доплати і надбавки; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Нарахування виплат при обчисленні середньої заробітної плати, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.2,3,4,8 Порядку).

Відповідно до роз`яснень викладених в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей117, 237-1 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на часі постановлення рішення, заборгованість ТзОВ «Львівські автобусні заводи» з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 не погашена.

Як убачається із індивідульних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу (а.с.5-9) середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню – січень і лютий 2013р., становить 581 грн. 28 коп. (498,24 + 83,04 = 581,28).

Відповідно до розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Так, ОСОБА_1 фактично відпрацьовано протягом останніх двох місяців 41 робочий (календарний) день (січень 2013р. – 21 р.д., лютий 2013р. – 20 р.д.).

Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 14 грн. 18 коп. (581,28 : 41=14,18).

Тому середній заробіток за час затримки розрахунку з 17.03.2013р. по день ухвалення рішення становить 22 985 грн. 78 коп. (1621 х 14,18=22985,78).

З огляду на викладене, на користь ОСОБА_1 слід стягнути 22 985 грн. 78 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (ЄДРПОУ 33894928) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у с. Керниця Городоцький р-н Львівська обл.) 3 084 грн. 74 коп. заборгованої заробітної плати та 22 985 грн. 78 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього 26 070 грн. 52 коп.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 до ТзОВ «Львівські автобусні заводи» - відмовити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» в користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської обл. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті, повне рішення складено 26.06.2020.

Суддя П.Ф. Українець