Ухвала суду № 90573612, 24.07.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7775/16-к

Провадження № 1-кс/461/4879/20

УХВАЛА

24.07.2020 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова Стрельбицький В.В., за участю секретаря судового засідання Івасюти Н.В., представника заявника Шевченко М.І., прокурора Тарасюк Ю.М., розглянувши клопотання міського голови м. Львова Садового А.І. про скасування арешту майна,

встановив:

міський голова м. Львова Садовий А.І. звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.04.2017 року на нежитлове приміщення загальною площею 308,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , мотивуючи клопотання тим, що Львівська міська рада є власником вказаних приміщень та являється потерпілою стороною у кримінальному провадженні №42016141040000088 від 25.08.2016 року за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.365-5, ч.4 ст.190, ст.356 КК України. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.06.2017 року у справі №914/3366/16 задоволено позов в.о. керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради - скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРІОРІ-КНИГА» на нежитлові приміщення загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ю.Дрогобича, 4; витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРІОРІ-КНИГА» на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 308,2 м.кв, за адресою м. Львів, вул. Ю.Дрогобича, 4. Постановою Верховного Суду від 31.01.2018 року рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2017 року у справі №914/3366/16 залишено без змін. Заявник вказує, що рішенням суду встановлено, що законним власником нежитлових приміщень загальною площею 308,2 м.кв. по вул. Ю. Дрогобича, 4 у м. Львові є Львівська міська рада і таке майно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння. Згідно інформації про державну реєстрацію обтяжень, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про обтяження номер: 20115257, власник майна - Львівська міська рада є обмежена у здійсненні свого права власності на нежитлові приміщення загальною площею 308,2 м. кв. по вул. Ю.Дрогобича, 4, у зв`язку із накладеним на них арештом. Зазначає, що станом на даний час власником нежитлових приміщень загальною площею 308,2 м. кв. по вул. Ю.Дрогобича, 4, відповідно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є Львівська міська рада. Так, як неправомірно відчужене, внаслідок вчинення кримінального правопорушення майно повернуто законному власнику, необхідність у подальшому вжитті заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала, а тому просить клопотання задовольнити та скасувати арешт на вищевказане нерухоме майно.

Представник заявника в судовому засіданні клопотання підтримала та просила задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечила, вказуючи, що такі нежитлові приміщення можуть бути об`єктом кримінального правопорушення та визнані речовими доказами по справі. При цьому, під час кримінального провадження підлягають вирішенню питання індивідуального визначення та ідентифікації нежитлових приміщень, перевірки документації щодо володільців та користувачів та технічних характеристик цього об`єкта, а тому і надалі існує потреба у подальшому арешті майна.

Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №420161410400000088 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.365-2, ч.4 ст.190, ст.356 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.04.2017 року накладено арешт на нерухоме майна, зокрема на нежитлове приміщення загальною площею 308,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Мотивами постановлення вказаної ухвали зазначено, що існує обґрунтована підозра, що вище перелічені об`єкти нерухомості, зокрема і нежитлове приміщення загальною площею 308,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 . Львів, вул. АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , вибули із комунальної власності поза встановленим Законом порядком, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, і такі можуть бути об`єктом кримінального правопорушення та визнані речовими доказами.

Таким чином, правовою підставою для накладення арешту на зазначене майно було збереження речових доказів, щодозволить запобігти відчуженню майна та в подальшому може призвести до відсутності можливості повернення їх потерпілій стороні.

Однак, доказів того, що саме Львівська міська рада являється потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні заявником не подано. Той факт, що Львіська міська рада є стороною в іншому провадженні, яке розглядалось у господарському суді і воно стосується наведених у клопотанні об?єктів нерухомого майна не доводить того, що в межах кримінального провадження ЛМР є потерпілим. Більше того, клопотання та долучені до нього документи не містять жодних доказів з приводу того, що орган досудового розслідування приймав рішення з цього приводу, проводив якісь слідчі дії за участю представника потерпілого або сам потерпілий ініціював перед слідчим питання скасування арешту.

Згідно ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, оскільки доказів того, що органом досудового розслідування на даному етапі досудового розслідування перевіряються обставини щодо того, що саме вказаний об`єкт нерухомого майна ймовірно незаконно вибув із власності володільця, заявником в судовому засіданні не подано, а також не підтвердженим є те, що ЛМР являється потерпілою стороною у кримінальному провадженні, вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, приходжу до висновку, що заявником не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172-174 КПК України, -

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Стрельбицький В.