Ухвала суду № 90573126, 24.07.2020, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа № 321/1764/19

24.07.2020

1-кп/328/62/20

У Х В А Л А

Іменем України

24 липня 2020 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., прокурора Гірного В.І., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисників Самофала Ю.В., Ганюкова В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Токмацького районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

В зв`язку із закінченням 28.07.2020 дії запобіжних заходів в обвинувачених, судом на обговорення поставлено питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_2 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження дії покладених на ОСОБА_1 обовязків, передбачених ст.194 КПК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , а також продовжити дію покладених на ОСОБА_1 обов`язків, мотивувавши тим, що ризики, які існували на час обрання запобіжних заходів не зникли і продовжують існувати.

ОСОБА_1 не заперечував проти продовження дії покладених на нього обов`язків.

ОСОБА_2 при вирішенні питання продовження дії запобіжного заходу поклався на думку суду, а також просив зменшити йому визначений судом розмір застави.

Захисники Ганюков В.Д. та Самофал Ю.В. підтримали позицію своїх підзахисних.

Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Ухвалою від 13.09.2019 (справа №321/1320/19) слідчий суддя Михайлівського районного суду Запорізької області Машкіна Н.В., обираючи запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_2 , зазначила про обґрунтованість підозри, а також про доведення прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України про те, що ОСОБА_2 може: переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

В подальшому дія запобіжного заходу продовжувалась і наразі спливає 28.07.2020.

Відповідно до ст.331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу, його продовження, на теперішній час не зникли і продовжують існувати. А саме, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачено покарання на строк від трьох до шести років позбавленням волі. Усвідомлюючи тяжкість та неминучість покарання, обвинувачений може безперешкодно покинути місце мешкання, тобто переховуватися від суду, а отже наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не має стійких соціальних зв`язків, попередня судимість не знята та не погашена, він вчинив злочин повторно, перебуваючи на іспитовому строку по попередньому вироку суду за аналогічний злочин. Вказане свідчить, що ОСОБА_2 , будучи раніше судимою особою за злочини проти власності на шлях виправлення та перевиховання не став, знову вчинив умисний злочин проти власності, тому є достатні підстави вважати, що останній з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може переховуватись від суду.

Також судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України. В провадженні Широківського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України. В провадженні Карлівського районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Зазначені вище обставини свідчить про можливість вчинення ОСОБА_2 нового злочину.

Відповідно до ухвали слідчого судді від 13.09.2019 за місцем мешкання ОСОБА_2 характеризується з посередньої сторони, як особа, яка постійного джерела доходів не має, мешкає без реєстрації, що спонукає його до вчинення злочинів, оскільки він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності, проте відсутність постійного (легального) джерела доходу не виключає факту вчинення ним нового кримінального правопорушення, це вказує на наявний ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Однак встановлено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Також суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Доказів про наявність у ОСОБА_2 будь-яких тяжких захворювань, які перешкоджають триманню його в слідчому ізоляторі, суду не надано. Інші обставини, що перешкоджають продовженню міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні. Наявність дружини та дитини, про яких заявив ОСОБА_2 , в даному випадку на зменьшує зазначених ризиків.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження раніше обраної міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 .

Щодо клопотання ОСОБА_2 проповторне зменьшення йому розміру застави, суд зазначає наступне.

Ухвалою слідчого судді від 13.09.2019 ОСОБА_2 визначено заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 154 880 грн.

Ухвалою суду від 29.05.2020 розмір застави ОСОБА_2 зменшено до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 84080 грн. На даний час, приймаючи до уваги, що будь-яких нових даних суду не надано, суд не вбачає підстав ще зменшувати розмір застави.

Суд вважає, що визначений розмір застави є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_2 .

Ухвалою від 13.09.2019 (справа №321/1320/19) слідчий суддя Михайлівського районного суду Запорізької області Машкіна Н.В., обираючи запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , зазначила про обґрунтованість підозри, а також про доведення прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України про те, що ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Цією ж ухвалою ОСОБА_1 визначено заставу в сумі 58 080 грн., яку було внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області. Зазначеною ухвалою суду на строк до 11.11.2019 на ОСОБА_1 покладено обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: не відлучатися за межі Михайлівського району без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

В подальшому дія покладених на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, продовжувалась і наразі спливає 28.07.2020.

Беручи до уваги те, що ризики, передбачені п.п.1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що ОСОБА_1 може переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, не зменшились, не змінились та існують на теперішній час, строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, необхідно продовжити.

При цьому судом взято до уваги, що ОСОБА_1 фактично є мешканцем м.Дніпра.

Таким чином, є достатні та об`єктивні причини вважати, що зазначенні у ст.177 КПК України ризики не зменшились і на цей час підстави для зміни покладених на ОСОБА_1 обов`язків відсутні.

Керуючись ст.ст.331, 369 - 372 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 22.09.2020 включно.

Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо зменшення розміру застави.

Продовжити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, строком на 60 днів, тобто до 22.09.2020, а саме: не відлучатися за межі міста Дніпра без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Копію ухвали направити до ДУ "Вільнянська установа виконання покарань (№11)".

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу та покладених обов`язків може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченими - в той же строк, але з моменту вручення їм копії ухвали.

Суддя