Рішення № 90572318, 07.07.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10803/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Скраль В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до Ужгородської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до договору найму жилого приміщення місцевих Рад м. Ужгорода від 08 квітня 2003 року між ОСОБА_1 та відділом комунального господарства Ужгородського району в особі керуючого управлінням будинками гр. ОСОБА_2 , було укладено договір про здачу наймачеві в користування жиле приміщення, квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Вказує, що основою для оформлення даного договору та безпосереднього вселення став ордер № 003946 від 16.11.1999 року. На сьогоднішній день впродовж 20 років він на підставі вищевказаного ордеру він постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначає, що відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2066-111, він входить до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Минайська 8 », що підтверджується договором між ОСББ «Минайська 8» та ОСОБА_1 від 19.07.2018 р. В свою чергу, ОСББ «Минайська 8» підпорядковується Ужгородській міській раді, що підтверджується витягом з офіційного сайту Ужгородської міської ради, де в перелік ОСББ в місті Ужгороді станом на 18.09.2019 р. входить ОСББ «Минайська 8».

Відповідно до довідки про місце проживання від 06.09.2019 року, виданої головою ОСББ «Минайська 8», ОСОБА_1 з 23 грудня 1999 року по поточний час проживає у приміщенні АДРЕСА_2 . Також в даній довідці підтверджено, що постійним місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Додатково вказує, що у серпні 2019 року він звернувся до Ужгородської міської ради із заявою про передачу йому у приватну власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_2 . Однак, рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 30.06.2019 року № 292 йому було відмовлено відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у зв`язку з використанням права на безоплатну приватизацію.

Враховуючи викладене, оскільки він використав своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, просить визнати право власності за ним на квартиру за АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Не погоджуючись із позовними вимогами 28.10.2019 року через канцелярію суду представником відповідача було подану відзив на позовну заяву, у якому остання вказує, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і, відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком. Позивач, звертаючись до органу приватизації житлового фонду виконавчого комітету Ужгородської міської ради із заявою на приватизацію квартири АДРЕСА_2 , вже використав право на безоплатну приватизацію в межах номінальної вартості житлового чеку (4 грн. 20 коп.) при приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 (36,40 кв.м. х 0, 18 грн. = 6 грн. 55 коп). А тому, відповідачем було правомірно відмовлено у його вимогах, оскільки своє право на приватизацію квартири, позивач реалізовував в повному обсязі, використавши всі житлові чеки.

Крім того, статтею 344 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Однак, ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_2 , на умовах найму (08.04.2003 р. позивачем було укладено договір найму житлового приміщення з відділом комунального господарства Ужгородського району в особі керуючого управлінням будинками гр. ОСОБА_2 , а 19.07.2018 р. договір найму було переукладено з ОСББ «Минайська 8» в особі керівника Юрик В.Ф. БК «Проспект 42»). Отже, набуття позивачем спірного майна шляхом його передачі через договір найму слід прирівняти до титульного у формі володіння та користування, що виключає застосування до цих правовідносин положення норми ст. 344 ЦК України.

На підставі наведеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач не скористався правом на участь у судовому засіданні та його представник – адвокат Ковальчук О.В. у попередніх судових засіданнях просила позов задоволити. На продовження розгляду не з`явилася та подала заяву, згідно з якою просила провести розгляд справи без участі сторони позивача та задоволити позов.

Представник відповідача також не скористалася правом на участь у судовому засіданні та згідно поданого відзиву просила відмовити у задоволенні такого з підстав та мотивів, вказаних у ньому.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона з позивачем були колегами по роботі та працювала головним бухгалтером у редакції «НЗ». Вказала, що у 1999 році редакція придбала квартири та з того часу ОСОБА_1 проживав у квартирі АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні вказала, що з 1999 року є сусідкою позивача та проживає у квартирі через стіну. Зазначила, що з того часу ОСОБА_5 проживав у даному приміщенні один.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 328 ЦК України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за субєктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23 грудня 1999 року по теперішній час проживає у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про місце проживання №1 від 06.09.2019 року, виданої головою ОСББ «Минайська 8» Юрик В.Ф. Також в даній довідці підтверджено, що постійним місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

З оглянутої копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 встановлено, що згідно штампу відділу внутрішніх справ міста Ужгорода Закарпатської області від 23 грудня 1999 року, останній прописаний за адресою АДРЕСА_1 .

Також, 02.11.2015 року на квартиру АДРЕСА_2 було виготовлено технічний паспорт, замовником інвентаризації зазначено ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 30.06.2019 року № 292, ОСОБА_1 було відмовлено у приватизації вищевказаного приміщення відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у зв`язку з використанням права на безоплатну приватизацію.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1999 року постійно проживає у квартирі АДРЕСА_2 та сплачує за неї комунальні платежі, свідченням чого є численні квитанції, додані до матеріалів справи.

Тобто, позивач відкрито та безперервно володіє зазначеним нерухомим майном з 1999 року по сьогоднішній день. Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 більше 18 років (розрахунок згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) відкрито, безперервно володіє квартирою АДРЕСА_2 , після того як у 1999 році добросовісно ним заволодів, суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для визнання за ним в судовому порядку права власності на житлове приміщення за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Керуючись ст. 15, 16, 344 ЦК України, ст. ст.12, 13, 76-81, 89, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Реквізити сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 02.06.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

Відповідач – Ужгородська міська рада, адреса місця знаходження: м. Ужгород, пл. Поштова, 3; код ЄДРПОУ 33868924.

Суддя Т.Р. Деметрадзе