Ухвала суду № 90570864, 23.07.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1367/20

Провадження № 1-кп/219/759/2020

У Х В А Л А

23 липня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.

прокурора Самедова Е.Х.

потерпілої ОСОБА_1

захисника Гостренко С.Д.

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12016050150002013 від 03 липня 2016 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 426-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме ризики: переховування від суду, незаконного впливу на свідків, знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення. Розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наслідки та ризик втечі, ОСОБА_2 може переховуватись від суду. Крім того, тривалий час злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , переховувались його безпосереднім командуванням, що було перешкодою у проведенні своєчасного розслідування. Жодні більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку, так само як і особиста порука, тим паче під зобов`язання військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби та бойові завдання в умовах проведення операції об`єднаних сил.

Потерпіла підтримала клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заперечувала проти зміни запобіжного заходу на особисту поруку.

Обвинувачений та захисник заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на його необґрунтованість, відсутність ризиків, на які посилається прокурор, у зв`язку з чим просили суд змінити запобіжний захід на особисту поруку військовослужбовців військової частини А1035 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначивши, що свідки позитивно характеризують обвинуваченого, який має сім`ю: батьків та цивільну дружину, тобто має стійкі соціальні зв`язки.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дістається наступних висновків.

При вирішенні питання щодо продовження чи зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1(с) статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення «Хайредінов проти України»). Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи.

Загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішеннях у справі «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», згідно з якою розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (пункт 139 Рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2012 року по справі Ідалов проти Російської Федерації).

Вивчивши особи військовослужбовців військової частини А1035 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які поручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого ОСОБА_2 за викликом до суду, виконання ним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а також доставити його до суду на першу про те вимогу, суд вважає, що вказані особи заслуговують на довіру і на повагу до їх намірів та бажань взяти на поруки обвинуваченого, а також суд впевнений, що вони спроможні виконати всі покладені на них законом обов`язки особистого поручителя.

Разом з тим, суд враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні, в якому пред`явлено обвинувачення щодо завдання умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що він обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 426 КК України, за які законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а також суд ураховує особу обвинуваченого, який є колишнім військовослужбовцем, при цьому хоча і позитивно характеризується з боку військовослужбовців, має тісні зв`язки з іншими військовослужбовцями, які є свідками у даному провадженні та до теперішнього часу не допитані, отже може впливати на їх показання, має зареєстроване місце проживання у Миколаївський області, що ускладнить його своєчасну явку до суду, більше того, суворість покарання може стати підставою для втечі.

З огляду на викладене, вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання встановленню об`єктивної істини іншим шляхом. Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шестидесяти днів.

За таких обставин суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає задоволенню, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід у вигляді особистої поруки слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 183, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Продовжити строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 426-1 КК України, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України строком на 60 (шістдесят) днів до 20 вересня 2020 року.

Строк дії ухвали до 20 вересня 2020 року.

У задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого на особисту поруку відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим та його захисником до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя О.С.Конопленко