Рішення № 90569121, 03.04.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2693/16-ц

2/215/1136/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого - судді Лиходєдова А.В.

при секретарі Бисовій В.А.

згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження), без повідомлення учасників процесу, справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради, Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №211» Криворізької міської ради про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, та про «незаконне звільнення», поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 р. позивач звернувся до суду зі вказаним позовом.

Ухвалою від 21.06.2016 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, позовну заяву було залишено без руху, а ухвалою від 15.07.2016 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачу.

29.09.2016 р. до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, згідно ухвали від 06.09.2016 р. Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою було скасовано ухвалу від 15.07.2016 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, надійшли матеріали цивільної справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 30.09.2016 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, позовну заяву було залишено без руху, а ухвалою суду від 26.10.2016 р. позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

06.02.2017 р. до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, згідно ухвали від 24.01.2017 р. Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою було скасовано ухвалу від 26.10.2016 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, надійшли матеріали цивільної справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 08.02.2017 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, було відкрито провадження у справі, а ухвалою суду від 06.04.2018 р. визначено проводити в послідуючому розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона довгий час працювала у відділі освіти виконкому Тернівської районної у місті ради, а саме - Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №211», на цей час Криворізької міської ради, на посаді сторожа.

Наказом № 14-к\тр від 23.04.2016 р. її було відсторонено від роботи. Наказом № 15-к\тр від 23.04.2016 р. був змінений графік роботи сторожів. Ці накази вона отримала 20.05.2016 р. «заказним» листом, тобто належним чином не була повідомлена про них і не мала змоги давати пояснення, доводи та заперечення проти доводів і міркувань відсторонення від роботи, зміні графіку роботи сторожів, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду зазначених обставин, задавати питання іншим особам, які беруть участь у зазначених обставинах, подавати докази; брати участь у дослідженні документів, які їй взагалі відмовили надати, так як не знала про дату час і місце відсторонення від роботи. 24.04.2016 р. вона не мала змоги виконувати свої трудові обов`язки, саме з цих причин та зміною ОСОБА_2 графіка виходу на роботу, який змінений без її відома. Завідуюча КДНЗ № 211, 24.04.2016 р., телефоном запевнила її, що наказ про відсторонення від роботи, графік виходу на роботу та інші документи надасть для ознайомлення о 10-00 год. 25.04.2016 р., так як 24.04.2016 р. був вихідним днем. Але у вказаний час відмовилася надавати будь-які документи для ознайомлення, чим порушила норми КЗпП України та її права і інтереси. Відповідачем не було надано можливості виконувати трудові обов`язки, так як її до закладу не пускали, змінили замки і у її робочу зміну працював інший сторож.

25.04.2016 р. вона подала скаргу керівнику КДНЗ №211 Щербачовій Т.А., вх. № 1 від 25.04.2016 р., в якій просила належно повідомити про день, час виходу на роботу, надати копію наказу про відсторонення від роботи, графік виходу на роботу, який був змінений без її відома. Але, їй не було надано вказані документи та було повідомлено, що вони знаходяться у відділі освіти, куди вона і звернулася. На її думку, наказу № 14-к\тр від 23.04.2016 р., наказу № 15-к\тр від 23.04.2016 р., станом на 25.04.2016 р. не існувало, і доказом цього є відсутність її підпису на вказаних документах та присутність свідка - ОСОБА_3 при відмові ОСОБА_4 надати зазначені накази для ознайомлення. Начальник розрахункового відділу освіти - ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_6 , відмовили їй надати вказані документи. В неї склалося враження, що зазначені посадові особи, вносять до офіційних документів, завідомо неправдиву інформацію, яку їй не надають.

Начальник розрахункового відділу освіти ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_7 не діяли у спосіб, передбачений своїми повноваженнями та не додержувалися принципів державної служби; сумлінно не виконували свої посадові обов`язки, які зазначені у ст. ст. 3, 11 Закону України «Про державну службу», не запобігли виникненню конфлікту інтересів під час проходження державної служби та порушили відповідні правила, строки і норми, а саме не ліквідували перешкоди при здійсненні її прав та законних інтересів після звернення до них. З цих підстав, вона 04.05.2016 р. звернулася зі скаргою до Голови Тернівської районної у м. Кривому Розі ради – ОСОБА_8 , але відповіді не отримала.

20.05.2016 р. «заказним» листом, вона отримала накази № № 14-к\тр від 23.04.2016 р., № 15-к\тр ВІД 23.04.2016 р., 17-к/тр від 28.04.2016 р. про накладення дисциплінарного стягнення, 18-к/тр від 28.04.2016 р. про звільнення. При цьому, завідувач КДНЗ № 211, не зазначила дату запрошення до закладу, його реєстраційний номер, дату ознайомлення з наказами, їх кількість та осіб, які ознайомлювали та які підписували ці запрошення. У зв`язку з цим, вона не мала змоги надати пояснення та заперечення..

20.05.2016 р. вона подала скаргу голові профспілкового комітету КДНЗ № 211 ОСОБА_9 , яка відмовилася її реєструвати та відмовила надати копію протоколу засідання профспілкового комітету КДНЗ № 211 від 28.04.2016 р. № 62, реєстраційний номер її запрошення на засідання профспілкового комітету КДНЗ № 211, яке відбулося 28.04.2016 р. та зазначити особу, яка його підписала, тобто вона не була належно повідомлена про засідання профспілкового комітету. Також ОСОБА_9 зазначила, що ОСОБА_1 не є членом профспілкового комітету працівників освіти у зв`язку з її звільненням та відмовилася надати облікову картку. ОСОБА_9 в присутності свідка ОСОБА_3 повідомила, що книга протоколів засідання профспілкового комітету знаходиться у неї дома. Протиправні дії ОСОБА_9 , мають прояв в непідкорені ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 22, 43, 55, 68 Конституції України, ЗУ «Про звернення громадян», ЗУ «Про інформацію», ст. ст. 24, 49, 83, 95, 110, 115 ч. 1, 116 КЗпП, нормам ст. ст. 7, 22, 39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», що є підставою для скасування протоколу засідання профспілкового комітету № 62 від 28.04.2016 р.. Вона вважає, що на засіданні спілки не з`ясовувалися обставини ознайомлення її з колективним трудовим договором, посадовою інструкцією, графіком виходу на роботу, табелем врахування відробленого часу, наказом про допуск до роботи та наказами № №14-к/тр від 23.03.2016 р., 15-к/тр від 23.04.2016 р., та взагалі не розглядався прогул по вимушеним причинам, себто умови, обставини, які створила ОСОБА_2 і вона чітко виконала наказ № 14-к/тр від 23.04.2016 р., а наказу допуску до роботи вона не отримувала. Тобто як вона могла 27.04.2016 р. бути присутньою на робочому місці без графіку її виходів на роботу, допуску до роботи та його реєстраційного номеру. Які вона повинна була дати пояснення з приводу відсутності на роботі, тоді коли про наказ № 17-к/тр від 28.04.2016 р. вона дізналася тільки 20.05.2016 р. та у цей же день оскаржила дії завідуючої КДНЗ № 211.

Клопотання відповідача про дозвіл на її звільнення до профспілкового комітету КДНЗ № 211, містить помилкові відомості, тому повинно бути відізвано.

Вона скаргу до профспілкового комітету КДНЗ № 211 від 20.05.2016 р., подала через профспілковий комітет працівників освіти та Відділ освіти Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, але відповіді, повідомлень про час її розгляду не отримала. Голова профспілкового комітету КДНЗ № 211 ОСОБА_10 . ОСОБА_11 , не забезпечила її права на ліквідацію перешкод при здійсненні прав та законних інтересів, не вжила системи заходів, спрямованих на усунення правових та інших причин порушення її права на працю, не гарантувала захист від незаконного звільнення, не попередила виникнення негативних суспільних наслідків, пов`язаних з відсутністю необхідної їй інформації і незаконного звільнення.

З цих підстав вона 20.05.2016 р. звернулася зі скаргою до профспілкового комітету працівників освіти з адресою: м. Кривий Ріг, пр-т Металургів, 35 А, але відповіді не отримала. Завідуючою КДНЗ № 21 порушено порядок, процес вивільнення працівників. Тому вона вважає, що звільнення відбулося з порушенням КЗпП України і їй не надали довідку про заробіток в центр зайнятості належного зразка, для забезпечення її права на соціальний захист.

Протиправні дії керівника КДНЗ № 211 ОСОБА_2 , начальника розрахункового відділу ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_12 , мають прояв в непідкоренні ст. ст. 7, 22, 39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Конвенції МОП № 158 № Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» 1982 р., ст. ст. 3, 22, 24, 25, 30, 31, 34 ЗУ «Про оплату праці», ст. ст. 24, 49, 83, 95, 110, 115 ч.1 КЗпП України, нормам ст. ст. 3, 11 ч. ч. 1, 2, 8 ЗУ «Про державну службу», що є підставою для скасування наказів № № 14-к\тр від 23.04.2016 р., 15-к\тр ВІД 23.04.2016 р., 17-к/тр від 28.04.2016 р., 18-к/тр від 28.04.2016 р.. З тих підстав вона 20.05.2016 р. звернулася зі скаргою до Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради вх. № П-42-1, але відповіді не отримала. Вважає, що відповідач залишив її скаргу на необґрунтоване накладення дисциплінарного стягнення без задоволення. Накладення дисциплінарного стягнення вважає необґрунтованим і не законним, так як вона діяла відповідно до порядку зазначеного у ЗУ «Про звернення громадян» та ЗУ «Про інформацію».

З 23.04.2016 р. по 15.06.2016 р. їй відмовили надати копію штатного розкладу, графік виходів на роботу, відомостей врахування відробленого часу, положення про оплату праці на підприємстві, для ознайомлення, тому вона не має можливості співставити відроблені часи, дні, згідно графіку виходів на роботу, з яким вона ознайомлена та відомостей врахування відробленого нею часу і з`ясувати дні за які отримала оплату.

Відповідач необґрунтовано застосував до неї дисциплінарне стягнення вказане у наказі № 17-к/тр від 28.04.2016 р. та не дотримався встановлених норм накладення дисциплінарних стягнень ст. ст. 43, 147, 149 КЗпП України.

Відповідач звільнив її з роботи в порядку ч.4 ст. 40 КЗпП України, але з початку відмовився надавати їй необхідні документи для їх оскарження, відсторонив від роботи, і вважає це неповажними причинами, фіктивного прогулу, так, як наказу про допуск до роботи вона не отримала бо він відсутній і це є доказом порушення процесу звільнення.

Розрахунок на день звільнення з нею відповідач по справі не зробив, який мав би зробити, нарахувавши їй заробітну плату за період з 01.04.2016 р. по дату її звільнення. За вказаний період вона отримувала заробітну плату набагато пізніше, у травні місяці з усіма працівниками закладу, але вона звільнена раніше.

Оскільки відповідач неправомірно відмовився виплачувати нараховану їй заробітну плату в день звільнення згідно із Законом, З нього на її користь підлягає стягненню сума заробітку за період з 14.04.2016 р. по дату її звільнення. Також їй не надали документ який підтверджує нарахування та отримання нею компенсації за відпустку в період з 2015- 2016 р.р., сума якої 2255,44 : 2 = 1127,72 грн. Середня заробітна плата за два останні календарні місяці, а саме: лютий - 2273,88 грн., березень – 2237 = 2255,44 грн.. На момент подачі позовної заяви, відповідач має затримку по заробітній платі за два місяця вимушеного прогулу. Всього за ст.116 КЗпП, відповідач має сплати їй 2255,44 х 2 = 4510,88 грн. Всього відповідач повинен сплати 1127,72 + 4510,88 = 5638,60 грн..

Оскільки, до теперішнього часу заборгованість по заробітній платі відповідачем не погашено, трудову книжку їй не надали, вважає,що позовна давність нею не пропущена. Відповідач не забезпечив одержання нею необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, згідно її трудових правовідносин.

Таким чином, без уваги залишився той факт, що вона позбавлена інформації про час і місце розгляду клопотання про дозвіл на її звільнення. Якщо суд, вважає, що вона пропустила строк звернення до суду то просить його поновити.

У зв`язку з зазначеним та вчиненням відповідачем протиправних дій, не виконання ним умов трудових договорів, та безпідставного систематичного порушення її прав,їй завдано моральної шкоди. При прийнятті рішення необхідно застосувати принцип «Презумпції моральної шкоди», встановивши факт вчинення неправомірної дії Відділом освіти виконкому Тернівської районної в місті Кривому Розі ради, комунальним дошкільним навчальним закладом № 211, і при цьому вважати моральну шкоду заподіяною. Вона звернулася до суду з позовом про захист свого порушеного трудового права, права на інформацію, права на працю, права на ліквідацію перешкод при здійсненні її прав та законних інтересів після звернення до відповідача, права будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У зв`язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, невиконанням ним умов трудового договору та порушення її прав, їй завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до ст. ст. 23, 216 ЦК України та яка полягає у наступному:

- у спричиненні їй тяжкого психологічного шоку у момент, коли вона дізналась про своє звільнення за прогул, який не робила, бо була відсторонена від роботи. Вказаний психологічний шок, можна порівняти з втратою значної суми грошових коштів. За декілька секунд, вона згадала майже всі свої зусилля, які прикладала для здійснення сумлінного виконання своїх обов`язків;

- в переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та тверджень відповідача, що передували невиконанням ним своїх договірних зобов`язань;

- у нехтуванні відповідачем її законних прав на відпустку, заробітну плату за договором;

- у незаконності дій відповідача, щодо невиконання умов договору стосовно оплати її праці, за період з 01.04.2016 р. по дату її звільнення;

- у використанні відповідачем свого домінуючого положення, що призводе до вчинення ним протиправних дій, які він дозволяє собі здійснювати, з метою використання своїх можливостей для задоволення його власних потреб.

Всі ці обставини підсилюють її психологічне розчарування в можливості відновлення своїх прав. З моменту виникнення такого протиправного ставлення вона перебуває в сумнівах, щодо добровільного відновлення порушених відповідачем її законних прав, у її родині виникають сварки, через що вона постійно відчуває психологічний дискомфорт, розуміючи про можливі проблеми, які можуть виникнути у неї при наступному працевлаштуванні на інше місце роботи, та будучі на сьогодні безробітною, вимушена за захистом та відновленням своїх прав постійно їздити за межі місця свого проживання

Дії відповідача,щодо порушення її прав у сфері трудових відносин, звільнення її з роботи в порядку ч. 4 ст. 40 КзпП України принизили її, завдали моральної шкоди та призвели до моральних страждань та інших негативних наслідків морального характеру.

Поновлення її прав вимагає від неї додаткових, раніше непередбачуваних зусиль. Такі дії відповідача, щодо протиправного її звільнення та несплата заробітної плати, вимагає від неї додаткових зусиль по організації свого життя, для того щоб гідно існувати.

Порушення її прав завдало їй душевних страждань, вона постійно знаходиться в пригніченому стані, втратила спокій, її самопочуття та психологічний стан погіршився. Вона хвилюється та нервує з приводу ситуації, що мала місце щодо неї. ЇЇ постійно переслідують думки про вчинене відповідачем, щодо неї, що в свою чергу призводить до роздратованості, до замикання в собі та в своїх проблемах, а відповідно погіршує її відносини з оточуючими її людьми, її близькими та рідними. Вона також вимушена витрачати свій час на те, щоб поновити свої порушені права, що викликає від неї додаткових, непередбачених раніше зусиль.

Незважаючи на наявність порушення трудового законодавства, відповідач відмовляється добровільно поновити її законні права та відшкодувати такими діями завдані їй збитки, тому вона змушена захищати свої законні права в суді. Зазначає, що протиправною поведінкою відповідача порушуються її суб`єктивні права, зокрема працівника. В силу загальної заборони заподіювати шкоду будь-якими діями, протиправність безпосередньо пов`язується із негативним результатом – наявністю моральної шкоди. Вчинене неправомірне діяння відповідача, є головною причиною, що з неминучістю тягне заподіяння моральної шкоди, тобто шкода має виступати як об`єктивний наслідок неправомірної поведінки її заподіювача.

06.10.2017 р. позивач надала до суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме розміру моральної шкоди до 81195,84 грн. зазначивши розрахунок розміру моральної шкоди.

1.Факт наявності моральної шкоди – середня заробітна плата позивача – 2255,44 грн.

2.Наявність обставин, наслідків і критеріїв, які впливають на розмір моральної шкоди

2.1Характер моральних страждань:

душевні страждання – коефіцієнт 3

2255,44 х 3 = 6766,32 грн.

2.2Вид психічних страждань:

Страх, відчай – коефіцієнт 3;

6766,32 х 3 = 20298,96 грн.

2.3Істотність вимушених змін у житті:

істотні, які можуть бути частково відновлені – коефіцієнт 2;

20298,96 х 2 = 40597,92 грн.

2.4Тривалість негативних змін:

тривалі – коефіцієнт 2;

40597,92 х 2 = 81195,84 грн.

Розмір моральної шкоди складає 81195,84 грн.

Остаточно просить:

1.Визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилася у ненаданні відповіді на її запити від 25.04.2016 р., 04.05.2016 р., 20.05.2016 р..

2.Поновити строк звернення до суду.

3.Зобов`язати Відділ освіти виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, комунальний дошкільний навчальний заклад № 211, видати їй довідку про заробіток для центру зайнятості належної форми, трудову книжку і визнати її такою, яка була звільнена з моменту отримання нею трудової книжки.

4.Стягнути з Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, комунальний дошкільний навчальний заклад № 211, на її користь заробітну плату за вимушений прогул, з урахуванням компенсації за відпустку у сумі 5638,60 грн.

5.Допусти негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати.

6.Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 81195,84 грн.

7.Визнати незаконними дії відповідача, щодо безпідставного її звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України та порушення процесу звільнення.

8.Відізвати клопотання відповідача про дозвіл на її звільнення до Профспілкового комітету КДНЗ № 211;

9.Скасувати протокол засідання Профспілкового комітету КДНЗ № 211 від 28.04.2016 р. № 62;

10.Скасувати накази № 14-к/тр від 23.04.2016 р., № 15-к/тр від 23.04.2016 р., № 17-к/тр від 28.04.2016 р., № 18-к/тр від 28.04.2016 р..

11.Зобов`язати відповідача принести їй вибачення за необґрунтоване застосування дисциплінарного стягнення на зборах трудового колективу.

12.Поновити її на роботі сторожа у відділі освіти виконкому Тернівської районної у м. Кривому Розі ради Комунальний дошкільний навчальний заклад № 211.

13.Справу розглядати без її участі, відповідно до Конвенції МОП № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 р. та її перебування у тяжкому психологічному шоці.

14.Визнати дії з 23.04.2016 р. по 15.06.2016 р. Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради комунальний дошкільний навчальний заклад № 211 – протиправними щодо:

- порушення її права на інформацію, права на ліквідацію перешкод при здійсненні її прав та законних інтересів після звернення до неї і порушення встановленого порядку реалізації даного права;

- ненадання документу для державної служби зайнятості для виконання ЗУ «Про зайнятість населення», щоб забезпечити її права на соціальний захист;

- її порушеного трудового права, інтересу, права працівника на трудову честь і репутацію, права на винагороду, права на управління закладом, права на соціальне забезпечення за віком;

- невжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин, непідкорення зазначеним нормам законодавства та не попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов`язаних з відсутністю необхідної їй інформації, не запобігання втраті цих прав;

- порушення її права на працю, права на ліквідацію перешкод при здійсненні її прав та законних інтересів після звернення до відповідача, права будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань;

- необґрунтованого застосування до неї дисциплінарного стягнення та порушення порядку, процедури, процесу його накладення.

Відповідачі - відділ освіти виконкому Тернівської районної у місті ради, КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №211» Криворізької міської ради, відзив на позов не надали.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у відділі освіти виконкому Тернівської районної у місті ради, а саме - Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №211», на цей час Криворізької міської ради, на посаді сторожа з 11.02.2002 р. згідно до наказу № 39 від вказаної дати (том 1 а.с. 197).

Відповідно до графіку роботи сторожів КДНЗ № 211 на квітень 2016 р. та документу, що іменується «Табель виходів на роботу», робочими днями для позивача з 23.04.2016 р. до травня 2016 р. були: 23.04. з 6-00 до 18-00; 24.04. з 18-00 до 06-00 25.04.2016 р.; 26.04. з 07-00 до 13-00; 27.04. з 18-00 до 06-00 28.04.2016; 30.04. з 18-00 до 06-00 01.05.2016 р. (том 1 а.с. 205, 206).

Із пояснювальної від 23.04.2016 р. сторожа ОСОБА_13 , слідує, що 23.04.2016 р. сторож ОСОБА_1 не прибула на своє робоче місце на 06-00 для прийняття зміни (том 1 а.с. 196).

Згідно до доповідної від 23.04.2016 р. завгоспа КДНЗ № 211 ОСОБА_14 на ім`я завідуючої, станом на 07-50 23.04.2016 р., позивач була відсутня на робочому місці (том 1 а.с. 195).

Згідно до наказу № 14 к/тр від 23.04.2016 р. по КДНЗ № 211, позивач ОСОБА_1 , була відсторонена від виконання службових обов`язків до з`ясування обставин порушення трудової дисципліни (том 1 а.с. 190).

Після видання вказаного наказу позивач з`явилася на робочому місці о 09-15 23.04.2016 р., про що було складено відповідний акт № 1 (том 1 а.с. 189).

Суд вважає, цей наказ нікчемним, так як він не відповідає положенням ст. 46 КЗпП України, так як позивач був відсутнім фактично на робочому місці та на нього не було покладено будь-яких обов`язків. Відповідно цей наказ не повинен і скасовуватися.

Згідно до наказу № 15 к/тр від 23.04.2016 р. по КДНЗ № 211, було змінено графік роботи сторожів на 23, 24 квітня 2016 р., що є правом роботодавця. Вказаний наказ не покладає на позивача ніяких обов`язків, так він не залучається до роботи в ці дні. Відповідно цей наказ не підлягає скасуванню на вимогу позивача (том 1 а.с. 191).

25.04.2016 р. ОСОБА_1 подала «скаргу» - запит керівнику КДНЗ № 211, вх. № 1 від 25.04.2016 р., в якій просила повідомити її про день, час виходу на роботу, надати копію наказу про відсторонення від роботи, графік виходу на роботу, який на її думку на період з 25.04.2016 р. був змінений, хоча як встановлено судом ніяких змін у графіку її роботи не відбулося взагалі (том 1 а.с. 79 зв.). При цьому, як слідує з акту № 3 від 25.04.2016 р. складеного працівниками КДНЗ № 211, що ці працівники за заявою ОСОБА_1 намагалися передати їй копії документів для ознайомлення, але за вказаною адресою, а саме: АДРЕСА_1 , ніхто не відчинив двері (том 1 а.с. 193).

Згідно акту від 28.04.2016 р. за № 5 про відсутність працівника на робочому місці та графіку роботи сторожів, встановлено, що позивач була відсутня на своєму робочому місці з 18-00 27.04.2016 р. до 06-00 28.04.2016 р., а двері будинку, де вона проживає, для отримання пояснень відсутності на роботі в зазначену зміну, ніхто не відкрив (том 1 а.с. 206, том 2 а.с. 38).

Тобто позивач ухилилася від повідомлення про причину відсутності на робочому місці та відповідно не надала пояснень адміністрації КДНЗ № 211 з приводу цього.

28.04.2016 р. завідувач КДНЗ № 211 ОСОБА_15 у відповідності до своїх посадових прав, обов`язків, у порядку ст. 43 КЗпП України, звернулася до профспілкового органу (профкому) КДНЗ № 211 в особі голови профкому Дуднік О.О., з поданням про надання згоди на звільнення позивача за прогул без поважних причин у зміну з 18-00 27.04.2016 р. до 06-00 28.04.2016 р. (том 2 а.с. 30).

28.04.2016 р. комісією працівників КДНЗ № 211, було складено акт про те, що позивач не з`явилася на засідання профспілкового комітету о 13-00, для розгляду подання завідувача КДНЗ № 211 «Про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 », хоча ІНФОРМАЦІЯ_1 р. о 10-30 за адресою її проживання: АДРЕСА_1 , двері ніхто не відчинив, а на телефонні дзвінки вона не відповідала, тобто запрошення (повідомлення) на засідання профкому не було вручено з поважних причин, так як у членів профкому була відсутня можливість це здійснити (том 2 а.с. 32, 33).

Відсутність позивача на роботі в зміну з 18-00 27.04.2016 р. до 06-00 28.04.2016 р., також підтверджена «табелем» виходів на роботу за квітень 2016 р., як він іменується КДНЗ № 211, що також співпадає з графіком роботи сторожів (том 1 а.с. 205, 206).

Рішенням профспілкового комітету КДНЗ № 211, викладеним у протоколі його засідання від 28.04.2016 р., обґрунтовано та законно надано згоду на звільнення позивача за прогул у зміну з 18-00 27.04.2016 р. до 06-00 28.04.2016 р. без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (том 2 а.с. 34).

Наказом завідувача КДНЗ № 211 від 28.04.2016 р. № 18-к/тр «Про звільнення», яким продубльовано наказ завідувача КДНЗ № 211 від 28.04.2016 р. № 17-к/тр «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », позивача ОСОБА_1 звільнено з 28.04.2016 р. згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин із посади сторожа КДНЗ № 211 відділу освіти виконкому Тернівської районної у м. Кривому Розі ради (том 1 а.с. 80, 80 зв.).

Спір між сторонами виник з приводу дотримання вимог трудового законодавства при звільненні позивача.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі урегульовані нормами Кодексу законів про працю України.

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною другою статті 147 КЗпП України передбачено, що звільнення - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку, встановленими статтями 148, 149 КЗпП України.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пункт 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У відповідності до пункту 24 цієї постанови, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно до ст. 49 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що зазначена відповідачем – КДНЗ № 211 підстава для звільнення позивача з роботи є обґрунтованою і порушення порядку звільнення в межах заявлених позовних вимог не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган, зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як слідує з табелеграми на ім`я позивача за квітень 2016 р. КДНЗ № 211, станом на дату її звільнення ніякої заборгованості перед нею не мав, у тому числі з компенсації за невикористану відпустку (том 2 а.с. 33).

Так як, позивач у день звільнення 28.04.2016 р. була відсутня на робочому місці, про що свідчить її відсутність на засіданні профкому, то адміністрація КДНЗ № 211, була позбавлена можливості вручити їй копії наказу про звільнення, трудову книжку після видачі наказу «Про звільнення» та внесення запису про це до неї.

Як слідує з тексту позову, позивач з`явилася до КДНЗ № 211, лише 20.05.2016 р., після отримання нею, як встановлено судом, 17.05.2016 р. копій наказів які вона оскаржує та листа з проханням прибути до КДНЗ № 211 для отримання трудової книжки (том 2 а.с. 35).

Але й після цього, позивач ухилялася від отримання трудової книжки, про що свідчить також сам текст позову, в тому числі й в позовних вимогах «заяви про збільшення позовних вимог» від 06.10.2017 р. (том 1 а.с. 158-159).

Тому позовна вимога про визнання звільнення позивача з моменту отримання трудової книжки не підлягає задоволенню, так як в цьому відсутня вина відповідачів.

З системного аналізу положень статті 235 Кодексу законів про працю України виплата працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у разі винесення рішення про поновлення працівника на роботі, якщо буде встановлено, що останнього було звільнення без законної підстави.

З огляду на викладене, враховуючи, що суд дійшов висновку про відповідність дій адміністрації КДНЗ № 211 вимогам чинного законодавства про працю під час звільнення ОСОБА_1 та відсутності підстав для скасування наказу завідувача КДНЗ № 211 від 28.04.2016 р. № 18-к/тр про звільнення останньої, не вбачається підстав для здійснення виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто необхідно відмовити в задоволенні позову і в цій частині, як і у інших позовних вимогах, у тому числі про видачу довідки для «центру зайнятості», так як це не передбачено ст. 49-2 КЗпП України.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Так позивачем не надані суду взагалі її запиту від 04.05.2016 р. до відповідачів, а запит від 20.05.2016 р. до Профкому КДНЗ № 211 (скарга) не містить даних про її отримання будь-якою особою та будь-яким органом (том 1 а.с. 101).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позову ОСОБА_1 до відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради, Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №211» Криворізької міської ради про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, та про «незаконне звільнення», поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, слід відмовити в повному обсязі.

У зв`язку з цим, судом не розглядається по суті клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом відповідно до ст. 234 КЗпП України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом перевірено всі викладені в позові доводи, проте суд не має обов`язку надавати відповідь на кожний досліджений аргумент.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у виді судового збору, від сплати якого звільнений позивач, слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) до відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради (50079, м. Кривий Ріг, вул. Матросова, 75), Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №211» Криворізької міської ради ( 50079, м. Кривий Ріг, Бірюзова, 1А) про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, та про «незаконне звільнення», поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії –відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 24.07.2020 р..

Суддя: