Рішення № 90569113, 24.07.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1412/20

2/215/1652/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді – Квятковський Я.А.,

секретар судового засідання – Пономаренко М.В.

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення одноразової допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

встановив:

03.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ «ПівнГЗК» про стягнення з відповідача недоплаченої одноразової допомоги при звільненні у розмірі 3413,10 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.07.2007 по 07.07.2014 у розмірі 91007,70 грн., та моральної шкоди, спричиненої не проведенням повного розрахунку, у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування зазначає, що він з 10.04.1967 до 06.07.2007 року працював у відповідача, був звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. У грудні 2019 року дізнався, що відповідно до Галузевої угоди на 2007-2008 рр. відповідач повинен був сплатити йому вихідну допомогу в розмірі три середньомісячні заробітні плати у зв`язку із тим, що він пропрацював на підприємстві більше 20 років. Оскільки відповідач не здійснив всіх виплат, передбачених законодавством, позивач також просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги за період з 07.07.2007 по 07.07.2014 р. за розрахунком : 52,85 грн.*1722= 91007,70 грн., де 52,85 грн.-середньоденна заробітна плата, 1722 - кількість робочих днів. Крім того своїми діями відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 10 000 грн., оскільки позивач пропрацював сумлінно на підприємстві, стягнень не мав, не допускав порушень трудової дисципліни, а відповідач натомість порушив законодавство та не виконав свої обов`язки.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 29.04.2020 відмовлено позивачу в прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви.

Відзиву та клопотань про продовження строку на подачу відзиву від представника відповідача до суду не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Позивач ОСОБА_1 у період 10.04.1967 по 06.07.2007 перебував у трудових відносинах з ПрАТ "ПівнГЗК", 06.07.2007 звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію з виплатою коштів в розмірі 174,21 грн., а.с. 7-9, 12.

Відповідно до довідки ПрАТ «ПівнГЗК» № 109 від 10.02.2020 року, середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 становить – 7,34 грн., а середньомісячна - 1137,70 грн. (а.с.11).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Оцінку суду.

Відповідно до положень ст. 13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Як слідує з п.6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007-2008 роки, зобов`язання роботодавця виплачувати працівникам, які досягли пенсійного віку (жінки 55 років, чоловіки 60 років) при виході на пенсію за власним бажанням одноразову допомогу в розмірі,залежному від безперервного стажу роботи на комбінаті: від 20 і більше років - три середньо місячні заробітні плати працівника.

Водночас, згідно п.7.5 Колективного договору на 2007-2008 роки між генеральним директором та об`єднаним представницьким органом профспілкових комітетів ВАТ "Північний ГЗК", передбачено виплату підприємством одноразової допомоги при виході на пенсію за умови, що працівники звільняються за власним бажанням протягом одного місяця після досягнення ними пенсійного віку (для чоловіків - 60 років).

Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Також, стаття 9 цього Закону передбачає, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.

З урахуванням викладеного і того, що колективний договір ПрАТ "Північний ГЗК" погіршує становище працівників підприємства в порівнянні з умовами Галузевої угоди, оскільки встановлює обов`язковість до віку особи, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин умов саме Галузевої угоди, виконання якої є обов`язком для відповідача.

Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу України в частині соціальних гарантій (соціального захисту) яка була чинна на час звільнення позивача із підприємства передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві без встановлення віку особи.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 відпрацював на підприємстві відповідача гірничо-металургійного комплексу більше повних 20 років та був звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію .

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( із змінами та доповненнями) затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати. Пунктом 2 вищевказаного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Таким чином суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 розповсюджується дія п.6.1 Галузевої Угоди гірничо - металургійного комплексу України та йому при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі 3 середньомісячних заробітних плат, що становить : 1137,70*3=3413,10 грн.

Приписами ст. 47 КЗпП України встановлений обов`язок для власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Положеннями ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки передбачені в ст. 116 цього кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу від 17.07.1997 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог ст.41 Конституції України, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку судам необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших конкретних обставин справи.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Так, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки за період з 07.07.2007 р. по 07.07.2014 р., тобто за 1722 робочих днів, у розмірі 91007,70 грн., виходячи з розрахунку : 52,85 грн.*1722 робочих днів. =91007,70 грн., з яким суд погоджується. Тому, позов у цій частині також підлягає до задоволення.

Згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України роз`яснив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Рішенням №8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України роз`яснив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішеннях Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року, дає підстави вважати, що порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Також, згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Оскільки вихідна допомога є грошовою виплатою, яка не передбачена актами чинного законодавства та входить до структури заробітної плати, а тому позовні вимоги щодо її виплати не обмежується будь-яким строком звернення до суду.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд враховує вимоги ст.237-1 КзПП України і згідно роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначає розмір відшкодування моральної шкоди в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача, а також характеру і тривалості страждань, стан здоров`я потерпілого, тривалість роботи у відповідача, наявність втрати професійної працездатності та можливість направлення коштів для її своєчасного відновлення.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, у цій частині позов слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач, завищеною.

Також згідно до положень ст. 141 ЦПК України з ПрАТ «ПГЗК» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 1044,21 грн.

На підставі ст.ст. 47, 97, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4,12, 23, 76-83,141,258, 259,263,264,265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 недоплачену вихідну допомогу при звільненні у розмірі 3413 (три тисячі чотириста тринадцять) грн. 10 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при розрахунку у розмірі 91007 (дев`яносто одна тисяча сім) грн. 70 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 1044,21 грн. на користь держави.

В інший частині позову - відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу.

Повний текст рішення складено і підписано 24 липня 2020 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

СУДДЯ: