Рішення № 90568960, 15.07.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9010/19

2/214/1014/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 липня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фастовець Ю.Ю.,

представника відповідача – Літовченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/9010/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 04 грудня 2019 року звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на його користь 160 000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що стаж його роботи на підприємстві відповідача становить 25 років. Він працював у відповідача на шахті «Родіна» з 01.10.1984 року на посадах підземного прохідника, підземного прохідника з правом ведення вибухових робіт, а після нещасного випадку, який трапився з ним при виконанні трудових обов`язків в 1993 році, працював плотником та столяром. 01.12.2009 року він був звільнений від відповідача в зв`язку із виходом на пенсію.

01.12.1993 року з ним трапився нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом, про що складено акт за формою №1. В п.11 Акту про нещасний випадок, зазначена причина нещасного випадку – в дільниці 9 велися вибухові роботи, гірничий майстер ОСОБА_2 не закрив вентиляційну перемичку, вибухові гази попали в штрек ОСОБА_1 та прохідник ОСОБА_3 отримали газове отруєння. Зазначає, що його вини в нещасному випадку не має. Від нещасного випадку він тривалий час лікувався, але рішенням медико-соціальної експертної комісії йому вперше 11.04.1994 р. було встановлено 35% втрати працездатності та встановлено 3 групу інвалідності від нещасного випадку.

При подальших оглядах в МСЕК з 1995 по 2003 роки йому також встановлювали 35% втрати працездатності та 3 групу інвалідності від нещасного випадку, що трапився в 1993 році, а в 2007 році було встановлено безстроково 35% втрати працездатності та 3 групу інвалідності від нещасного випадку. Позивач зазначає, що щорічні неодноразові курси лікування позитивних результатів не дали. Від нещасного випадку – отруєння в нього по сьогоднішній день діагноз: залишкове явище гострого отруєння вибуховими газами середньої ступені тяжкості у вигляді енцефелопатії зі стійким цефалічним синдромом, вираженим антено-іпоходричним синдромом, з вестибулярною недостатністю, розсіяною неврологічною симптоматикою.

Від моменту нещасного випадку і по теперішній час в нього постійне миготіння «мушок» в очах чорного та жовтого кольору, яке збільшується при швидкій ходьбі, фізичному навантаженні, хиткість при ходьбі, потемнення в очах, набряклість кістей, загальна слабкість, задишка при навіть незначному фізичному навантаженні, запаморочення, шум в вухах, судоми в м`язах ніг, пальців рук.

Від нещасного випадку він переносить моральні страждання визвані втратою працездатності, інвалідністю, лікуванням, потребами в лікуванні. Спричинену моральну шкоду оцінює в розмірі 160000гривень яку просить стягнути з відповідача.

06 грудня 2019 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження (а.с. 36-37).

20 січня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив, згідно якого вони не погоджуються з позовними вимогами в повному обсязі, та зазначили, що дійсно позивач працював з 01.10.1984 – 27.06.1994 року у ПАТ «Кривбасзалізрудкомі» підземним прохідником. Вважає, що позивач не надав виписку з акту МСЕК про встановлення вперше йому втрати працездатності, тому відсутність даного висновку позбавляє можливості з`ясувати характер взаємовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин. Крім того позивач не надав жодного доказу щодо завдання йому моральної шкоди (а.с. 45-46).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справ в його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 Т ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Судом встановлено, відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, на ім`я ОСОБА_1 , який пропрацював з 01.10.1984 р. по 01.12.2009 р. на шахті Родіна підземним прохідником, потім підземним прохідником з правом ведення вибухових робіт, а після нещасного випадку що стався 01.12.1993 року плотником та столяром, а 01.12.2009 р. позивач був звільнений в зв`язку із виходом на пенсію (а.с.30-32).

Із акту про нещасний випадок №93062 затвердженого 03.12.1990 р. встановлено, що із позивачем 01 грудня 1993 р. при виконанні трудових обов`язків – в дільниці 9 велися вибухові роботи, гірничий майстер ОСОБА_2 не закрив вентиляційну перемичку, вибухові гази попали в штрек, ОСОБА_1 та прохідник ОСОБА_3 отримали газове отруєння. Позивач був звільнений від роботи з 01.12.1993 р. по 14.01.1994р. (а.с.5-6).

Відповідно до висновку МСЕК від 18.04.1994 року ОСОБА_1 вперше було встановлено 35% втрати професійної працездатності зі встановленням 3 групи інвалідності, наступними висновками МСЕК від 25.04.1995 року, 11.04.1996 року, 24.04.1997 року, 06.05.1998 року, 02.06.1999 року, 04.04.2000 року, 24.04.2001 року, 23.04.2002 року, 06.05.2003 року, 04.05.2005 року повторно було встановлено 35% втрати професійної працездатності, а з 24.04.2007 року безстроково та 3 групу інвалідності (7-10).

Таким чином, слід вважати, що нещасним випадком, визнанням його інвалідом 3 групи, фактом втрати позивачем професійної працездатності -в розмірі 35% від нещасного випадку, йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст.237-1КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок особи, яка її спричинила.

На час виникнення у позивача права на відшкодування шкоди, включаючи і моральну, від нещасного випадку, діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров`я, в зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993р. №472. (надалі Правила).

Пунктом 1 Правил встановлено, що власник підприємства, установи і організації (надалі- підприємство) або уповноважений ним орган (надалі власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків (надалі- ушкодження здоров`я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.

Пунктом 11 Правил було встановлено, що моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; (Пункт 11 доповнено абзацом третім згідно з Постановою КМ № 492 від 18.07.94); рішення суду.

Ст. 12 Закону України «Про охорону праці» було передбачено відшкодовувати моральну шкоду власником підприємства в разі заподіяння шкідливими та небезпечними умовами праці.

Як вбачається із відзиву відповідача, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в добровільному порядку не відшкодовував позивачу моральну шкоду спричинену нещасним випадком який стався із ним при виконанні трудових обов`язків в 1993р.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. п. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку.

Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105-XIV), Закону від 14 жовтня 1992 року 2694-ХІІ «Про охорону праці» (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року №229-1 КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому ОСОБА_1 стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року у справі № 6-26цс12. і в силу ст.ст. 214. 360-7 ЦПК Україну, яка має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Зважаючи та те, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди, а право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому ОСОБА_1 стійкої втрати професійної працездатності. У позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди від нещасного випадку 1993 р. при первинному огляді в МСЕК - 18.04.1994р., то він на підставі ст. 12 Закону України «Про охорону праці», п.1 та 11 Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров`я, в зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993р. №472, позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача ПАТ «Криворізького залізорудного комбінату».

Ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції від 31.03.2005 року, яка була чинна на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності - від професійного захворювання, позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що закріплено у частині 1 статті 58 Конституції України.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 8.10.2008р. №20рп-08, обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої при виконанні трудових обов`язків , полягає на підприємства, заподіявши таку шкоду

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - повинен виплатити позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

За таких обставин, вимоги позивача до ПАТ «Криворізького залізорудного комбінату» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз`яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої нещасним випадком, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що підтверджується Актом про нещасний випадок, що призвело до ушкодження його здоров`я та перенесення моральних страждань потерпілого.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу була заподіяна шкода здоров`ю, він отримав ушкодження здоров`я від нещасного випадку, втратив працездатність в розмірі 35 відсотків. Позивач переносить фізичний біль та моральні переживання. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками отриманого нещасного випадку, позивачеві порушено його звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення відповідачем ПАТ «Криворізьким залізорудним комбінатом» позивачу шкоди здоров`ю, провину відповідача в її спричиненні та причинно - наслідковий зв`язок між винними діями підприємства - відповідача (а саме: порушенням адміністрацією вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», яке встановлено Актом нещасного випадку) та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності в розмірі 35 відсотків, перенесення моральних переживань. Суд врахував і той факт, що майже всю свою трудову діяльність позивач пропрацював в шкідливих умовах праці лише на підприємстві відповідача, шкода здоров`я позивачу нещасним випадком заподіяна лише відповідачем.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 30000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 768,40 гривень.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 354ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я пов`язаної з виконанням трудових обов`язків (без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів) в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відомості про сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Сімбірцева, 1а.

Повний текст судового рішення складено 22.07.2020 року.

Суддя А.В. Ткаченко