Ухвала суду № 90566930, 23.07.2020, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3356/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряки Г.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс-Люкс», 3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ :

6 серпня 2018 року, представник ПАТ «Імексбанк» звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із вищевказаними позовними заявами, в яких просив суд в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 року перед АТ «Імексбанк» звернути стягнення на предмети іпотеки за нотаріально посвідченим договором іпотеки від 30.04.2014 р. (реєстр. № 2647), а саме на нерухоме майно : апартаменти двоповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею, 85,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, стягнути з відповідача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1762 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: апартаменти АДРЕСА_2 146 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею, 75,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого є ОСОБА_5 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, стягнути з відповідача ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1762 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: апартамент № 146 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею, 87,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_13 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, стягнути з відповідача ОСОБА_14 судовий збір у розмірі 1762 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: апартамент № 132 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею 97,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_15 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, стягнути з відповідачки ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1762 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: апартамент № 147 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею, 85,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_2 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1762 грн., в якій просив суд в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: 1/2 частину апартаменту № 166 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею, 97,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , власниками якого є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, стягнути з відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 судовий збір у розмірі 3524 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 року звернути стягнення на предмет іпоетки, а саме на нерухоме майно: апартамент № 165 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею, 93,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_6 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, стягнути з відповідача ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 1762 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: апартамент № 199 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею, 93,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_3 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, стягнути з відповідача ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1762 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: апартамент № 217 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею, 85,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_11 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, стягнути з відповідача ОСОБА_11 судовий збір у розмірі 1762 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: апартамент № 216 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею, 87,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_12 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, стягнути з відповідача ОСОБА_12 судовий збір у розмірі 1762 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: апартамент № 219 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, загальною площею, 84,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_10 , шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, стягнути з відповідача ОСОБА_10 судовий збір у розмірі 1762 грн.

Представник позивача АТ «Імексбанк» в підготовче судове засідання не з`явився про дату, час та місце підготовчого судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду своє клопотання в якому зазначив, що у зв`язку із проведенням ліквідаційної процедури АТ «Імексбанк», значно обмежений у кількості адвокатів – представників та не може забезпечити особисту участь представника в приміщенні Овідіопольського районного суду Одеської області 23.07.2020 року, розгляд справи просив проводити за його відсутності (т. 12, а.с. 146).

Відповідач ОСОБА_1 та його представниця ОСОБА_16 в підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили, надіславши на адресу суду свої клопотання про розгляд справи за їх відсутності з проханням закрити провадження по справі (т. 12, а.с. 109-118).

В підготовче судове засідання представник відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 – адвокат Якімов Ф.В. не з`явився про дату, час та місце підготовчого судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду своє клопотання про розгляд справи за їх відсутності з проханням закрити провадження по справі (т.12, а.с. 133-135).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_17 в підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлялись належним чином, у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомили, заяв про слухання справи за їх відсутності суду не надали.

Представники 3-їх осіб в підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями, які повернулися до суду з відмітками про вручення судових повісток Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «Техно-Комплекс-Люкс», причини неявки суду не повідомили, заяв про проведення підготовчого судового засідання за їх відсутності суду не надали, що у відповідності до приписів ст. 198 ЦПК України не є перешкодою для проведення підготовчого судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, а також клопотання які надійшли від сторін по справі, суд вважає, що провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

За правилами, передбаченими ч.1 ст.19, ч.2 ст.377 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Як зазначено представником позивача у позовній заяві, основне кредитне зобов`язання виникло між юридичними особами - Банком та TOB «Техно-комплекс-люкс». Банк вказує, що і забезпечувальне зобов`язання виникло на підставі іпотечного договору, який був укладений також між юридичними особами - Банком та TOB «Україна». Банк пред`являє вимоги, зокрема, до відповідачів, як до нових власників іпотечного майна (іпотекодавця), тільки з тих підстав, що останні стали власниками іпотечного майна на підставі договорів купівлі-продажу, але при цьому посилається на іпотеку згідно вищевказаного іпотечного договору, укладеного між юридичними особами ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Україна».

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданих позовів, об`єднаних у провадження № 509/3356/18, ПАТ «Імексбанк» звернулося до суду з позовом до фізичних осіб, як поручителів за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто між позивачем та відповідачами існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З буквального змісту норми п.1 ч.1 ст.20 ГПК України фактично випливає, що починаючи з 15.12.2017 року господарським судам підвідомчі будь-які спори, що виникають із господарських договорів (тобто таких, що укладені між юридичними особами у процесі здійснення ними господарської діяльності), а також спори щодо правочинів, які хоча й укладені між юридичною та фізичною особами, проте забезпечують виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, оскільки спір, який є предметом розгляду справи №509/3356/18 виник у зв`язку із виконанням господарського зобов`язання (кредитний договір та іпотечний договір укладений між юридичним особами), він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватись господарським судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.03.2019 у справі № 904/2526/18 виклала наступні висновки застосування норм права:

«Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикиії господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. та 2) у спорах щодо правочинів. укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів. укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).

Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Провадження у справі № 509/3356/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс-Люкс», 3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет іпотеки – закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.07.2020 року.

Суддя Гандзій Д.М.