Ухвала суду № 90566498, 23.07.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/11577/18

Провадження № 1-кп/520/342/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2020 рокуколегія суддів Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Войтова Г.В.,

судді Прохорова П.А.,

Борщова І.О.,

за участю секретаря Кондрашевої К.С.,

прокурора Тілік Р.,

захисників Ковбаско В.Л.,Муравська О.О., Котляр Ю.О.,

Прядко О.А.,Бондар М.В., Піщанецького Ю.В.,

перекладача Хребтової Н.В.,

представника потерпілих Албул Т.,

потерпілий ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160500001024 від 04.02.2016 року відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146 КК України, ОСОБА_3 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146 КК України, ОСОБА_5 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146 КК України, ОСОБА_6 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України та ОСОБА_7 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146, ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні колегії суддів Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 М. ОСОБА_9 , Клименко Є.О., Абазова Х.Х ОСОБА_10 , Поліщука Ю.Ю., Коліванова О.О ОСОБА_10 , Полякова О.О.

Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України наявні, а саме: ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, до яких застосовано цілодобова охорона, тому як вони отримували погрози з боку обвинувачених, у цьому кримінальному провадженні, знищити або спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також, прокурор зазначив. що відповідно до практики ЄСПЛ та діючого законодавства України, суспільний інтерес виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, може спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не має постійного місця мешкання на території міста Одеси, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, може спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того обвинувачений ОСОБА_4 перебував на території України з порушенням діючого законодавства України.

Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не має постійного місця мешкання на території міста Одеси, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, може спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Муравська О.О. заявила письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло в нічний час доби із покладанням відповідних обов`язків, з підстав, що на теперішній час ризики встановлені при обранні ОСОБА_2 , запобіжного заходу відпали, або суттєво зменшилися, та стороною обвинувачення не доведені належними та допустимими доказами. Зокрема, ризики щодо можливості незаконно впливати на потерпілих та свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на даний час суттєво зменшилися, та втратили свою актуальність. Так, досудове розслідування у кримінальному проваджені закінчено, було досліджено докази сторони обвинувачення, як письмові докази, так і відео-аудіодокази, допитано у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1 до якого застосовано цілодобова охорона. Крім того, захисник зауважив, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою з моменту затримання, а саме: 16.03.2018 року, тобто більш двох років. ЄСПЛ сформовано правову позицію, відповідно до якої доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, та попереднє ув`язнення не може бути формою очікування вироку. Також, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на думку захисника буде відповідати правовій позиції ЄСПЛ, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу забезпечити виконання обвинуваченим покладених процесуальних обов`язків. Крім того, захисник зауважив, що обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання в місті Одесі, дружину, на його утриманні знаходяться неповнолітні діти, позитивно характеризується, має стійкі соціальні зв`язки, раніше не судимий.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Піщанецький Ю.В. заявив письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашній арешт з забороною залишати житло в нічний час доби із покладанням відповідних обов`язків, з підстав, що на теперішній час ризики встановлені при обранні ОСОБА_2 , запобіжного заходу відпали. При цьому в клопотанні прокурор не наведено жодного конкретного факту про будь який тиск зі сторони обвинуваченого на свідків чи потерпілих, не надано переконливих доказів, і того, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належних процесуальних обов`язків та перешкоджати кримінальному провадженню. Також усі зібрані по справі речові докази та документи досліджені в судовому засіданні, тому посилання прокурора на можливість обвинуваченим ОСОБА_2 їх знищення безпідставні. Захисник зауважив, що відповідно до практики ЄСПЛ, що продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув`язнення є порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції, рішення суду належить обґрунтовувати іншими підставами, які мають бути чітко вказані, але прокурором суду не надано обґрунтувань наявності ризиків на які він посилається. Обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце мешкання, має родину, на його утриманні перебуває дружина та малолітня дитина,2011 року народження, та відповідно до листа Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державно – виконавчої служби України» в Одеській області №800/47-ОД від 06.07.2020 року, ОСОБА_2 встановлено діагноз: коріння тяжисті, гіпертрофія лівого шлуночка, дуга аорти ущільнена, хронічний простати в стадії загострення, остеохондроз грудного відділу хребта, виразка шлунку, хронічний панкреатит. Крім того, обвинувачений більш двох років утримується під вартою, не отримує належного лікування, що веде до погіршення стану його здоров`я, тому захисник просив змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат Муравська О.О. заявила письмове клопотання з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із покладанням відповідних обов`язків, з підстав, що на теперішній час ризики встановлені при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу відпали, або суттєво зменшилися, та стороною обвинувачення не доведені належними та допустимими доказами. Зокрема, ризики щодо можливості незаконно впливати на потерпілих та свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на даний час суттєво зменшилися, та втратили свою актуальність. Так, досудове розслідування у кримінальному проваджені закінчено, під час судового розгляду були досліджені докази сторони обвинувачення, а саме письмові докази, так і відео-аудіодокази,та допитано у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1 , та до якого застосовано цілодобова охорона. Крім того, захисник зауважив, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуває під вартою з моменту затримання, а саме: 14.03.2018 року, тобто більш двох років. ЄСПЛ сформовано правову позицію, відповідно до якої доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, та попереднє ув`язнення не може бути формою очікування вироку. Захисник зауважив, що відповідно до практики ЄСПЛ, що продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув`язнення є порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції, рішення суду належить обґрунтовувати іншими підставами, які мають бути чітко вказані, але прокурором суду не надано обґрунтувань наявності ризиків на які він посилається.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат Бондар М.В. заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з підстав викладених в письмовому клопотанні. Так,обвинувачений ОСОБА_3 більш двох років перебуває під вартою, на теперішній час ризики зменшилися, та взагалі втратили актуальність.Так, в судовому засіданні досліджені письмові докази, та ауді-відео докази, таким чином спотворити або їх знищити обвинувачений не може. Також ризик щодо можливого тиску на потерпілих безпідставний, оскільки потерпілі перебувають під охороною, та у ОСОБА_3 відсутній такій намір. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце мешкання та реєстрації, позитивно характеризується, має соціальні зв`язки, у нього є мати та брати.Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 патріот України і активний учасник бойових дій під час проведення антитерористичної операції з вересня 2014 року почав свій бойовий шлях у складі добровольчого полку «Азов», з січня 2015 року по 15.08.2016 року, за місцем служби характеризується виключно з позитивного боку, нагороджений знаком МВС медаллю «Захисник Маліуполя», має статус ветерана учасника АТО, пройшов навчання в школі десятників в Національній дружині, працював помічником голови ГО «Комітет сприяння боротьбі з корупцією». Також, відповідно до листа Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державно – виконавчої служби України» в Одеській області №822/47-ОД від 06.07.2020 року, обвинуваченому ОСОБА_3 встановлено діагноз: туговухість, хронічний гіперпластичний гастрит, бульбіт, S- подібний скаліоз, порушення внутрішньо серцевої провідності, екстра систолічна аритмія, хронічний простати в стадії загострення, але належної медичної допомоги в слідчому ізоляторі ОСОБА_11 не отримує, що погіршує стан його здоров`я.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокат Ковбаско В.Л. заявив письмове клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічній час доби, оскільки ризики які були зазначені прокурором не обґрунтовані та не доведені. При цьому в клопотанні прокурора не наведено жодного конкретного факту про будь який тиск зі сторони обвинуваченого на свідків чи потерпілих, не надано переконливих доказів, і того, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належних процесуальних обов`язків та перешкоджати кримінальному провадженню. Захисник зауважив, що відповідно до практики ЄСПЛ, що продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув`язнення є порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції, рішення суду належить обґрунтовувати іншими підставами, які мають бути чітко вказані, але прокурором суду не надано обґрунтувань наявності ризиків на які він посилається. Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце мешкання, є родина, та на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, наявні міцні соціальні зв`язки.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали думку своїх захисників.

Потерпілий ОСОБА_1 , та представник потерпілого Албул Т., підтримав думку прокурора.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та клопотання захисників з додатками, врахувавши обставини, зазначені в ст.178 КПК України, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Порядок розгляду питання про продовження строку тримання особи під вартою передбачений ст. 199 КПК України, а питання, які суд повинен вирішити при розгляді клопотання щодо продовження строку тримання особи під вартою визначені змістом Глави 18 Кримінального процесуального Кодексу України (далі КПК України).

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

При цьому, у відповідності до вимог ч.3 ст.199 КПК України повинні враховуватися дані, що заявлені ризики не зменшилися чи з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими ст.177КПК України.

При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причинили тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вiд 23 лютого 2006 року №3477, суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

У цьому контексті необхідно зазначити, що підхід Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою впродовж досудового розслідування ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики,які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно,кожне наступне клопотання про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків,що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.

У справі «Гавула проти України» (2013р.) ЄСПЛ висловив думку, що хоча спочатку взяття заявника під варту могло бути виправдано серйозністю висунутих проти нього обвинувачень, а також ймовірністю його втечі і перешкоджанні розслідуванню, «з плином певного часу суди зобов`язані були дати більш чіткі причини триваючого тримання під вартою», «в дійсності …вони неодноразово покладалися на ті ж самі підстави, без надання конкретних деталей і без аналізу того, чи були зміни у ситуації заявника».

Європейським судом з Прав Людини сформовано правову позицію, відповідно до якої доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення "Єлоев проти України", "Фельдман проти України").

Так, з рішення ЄСПЛ у справі "Смирнов проти Росії" від 24 липня 2003 року вбачається, що питання щодо того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно (п.п.61, 62). Наявність підстав тримання під вартою обвинуваченого повинні оцінюватися в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних її обставин. Тривале ж утримання під вартою людини може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак, інтересами суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (аналогічне рішення ЄСПЛ від 26 січня 1993 року у справі "Ш. проти Швейцарії"). Саме на національні судові органи покладається обов`язок забезпечувати розумність строків тримання обвинуваченого під вартою. Для цього суди повинні розглянути всі факти на користь і проти існування суспільного інтересу, який, при належному забезпеченні принципу презумпції невинуватості, виправдовує відхід норми про повагу до особистісної свободи і викласти ці міркування у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення з-під варти.

Згідно рішень ЄСПЛ у справі ОСОБА_12 проти Росії ризик втечі не повинен оцінюватися тільки на підставі суворості покарання, яке може слідувати; ОСОБА_13 проти ОСОБА_14 - ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв`язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа Ньюмейстер проти Австрії - ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув`язненні; Ідалов проти Росії, Гаріцкі проти Польщі, Храіді проти Німеччини, Іліжков проти Болгарії - серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.

Обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою з 16.03.2018 року, тобто більш двох років.

Обвинувачений ОСОБА_4 перебуває під вартою з 14.03.2018 року, тобто більш двох років.

Обвинувачений ОСОБА_3 перебуває під вартою з 14.03.2018 року, тобто більш двох років.

Обвинувачений ОСОБА_5 перебуває під вартою з 18.03.2018 року, тобто більш двох років.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, а саме Постанову ЄСПЛ у справі "Чанєв проти України" від 09.10.2014 року (скарга № 46193/13), Постанову ЄСПЛ від 12.03.2009 у Справі "Олександр Макаров проти Російської Федерації" (скарга № 15217/07), Постанову ЄСПЛ у справі "Мамедова проти Росії" від 01.06.2006 року (скарга № 7064/05), Постанову ЄСПЛ у справі "Сізарєв проти України" від 17.01.2013 (скарга № 17116/04), «Летельє проти Франції», «Томазі проти Франції», «Мансур проти Туреччини», «Фокс Кембл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабита проти Італії», «Бойченко проти Молдови» згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Також, ризики щодо продовження злочинної діяльності, перешкоджання досудовому розслідуванню іншим шляхом, незаконного впливу на свідків, потерпілого, не можуть ґрунтуватися на припущеннях та не доведених фактах.

Також, у справі "Лабіта проти Італії" щодо скарги на тривалість тримання під вартою, зокрема зазначено, що відповідні органи тричі розглядали питання щодо подальшого тримання обвинуваченого під вартою і відмова звільнити його пояснювався декількома обставинами: існуванням важливих доказів його провини, небезпекою здійснення тиску на свідків, і можливістю фальсифікації доказів. Однак, не було при цьому враховано, що звинувачення спиралося лише на докази, які з часом не посилювалися, а втрачали свою переконливість.

Не даючи наперед оцінку допустимості, належності, достовірності і достатності доказів, судом на даній стадії процесу встановлено, що деякі з наданих прокурором докази з часом втрачають свою переконливість, в той саме час, коли особи, яким висунуто обвинувачення, тримаються під вартою без обвинувального вироку суду.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що подальше тримання під вартою обвинувачених не буде розумно виправданим, навіть з оглядкою на суспільний інтерес. В даному випадку і на теперішній час відносно обвинувачених повинен дотримуватися принцип свободи, оскільки подальше утримання їх під вартою аж до розгляду справи в суді по суті пред`явленого їм обвинувачення, буде фактичним відбуванням обвинуваченими покарання за злочин, у вчиненні якого вони ще не визнані винними, ст.62 Конституції України.

Мотиву однієї лише тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 недостатньо для вирішення питання на користь подальшого їх тримання під вартою, оскільки таке буде суперечити рішенню Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається обов`язковою підставою для застосування взяття під варту.

Тому суд, застосовує наведені рішення ЄСПЛ, а також рішення ЄСПЛ у справі «Орловський проти України», згідно якого було встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції - право на судовий розгляд протягом розумного строку та/або право на звільнення обвинуваченого під час розгляду справи з гарантією явки в судове засідання щодо особи, яка була засуджена за вчинення ряду особливо тяжких злочинів, для обґрунтування рішення про пом`якшення запобіжного заходу та його режиму.

В судовому засіданні, прокурором не викладено жодних обставин, щодо обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які б свідчили про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не вказано наявність доказів того, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, не розглянуто можливість застосування інших (альтеративних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що необхідності обмеження права обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на свободу шляхом їх утримання під вартою, передбаченого кримінальним процесуальним законом України та ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, на даній стадії судового розгляду, з урахуванням конкретних обставин справи, на даний час немає та прокурором не доведено.

Разом з цим, враховуючи той факт, що судовий розгляд даного кримінального провадження в суді ще не закінчений, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на стадії судового розгляду, запобігання ризику переховування від суду та надання можливості повному та всебічному розгляду справи в розумні строки, колегія суддів вважає за необхідне застосувати відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, оскільки подальше тримання під вартою обвинувачених, яке вже є достатньо тривалим, з урахуванням встановлених судом обставин, є неприпустимим.

Стороною захисту надані документи, які свідчать про те, що обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 забезпечені постійним місцем проживання, наявна родина, малолітні діти на утриманні, стан здоров`я обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Враховуючи дані про особу обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , які вказують на існування міцних важелів соціального стримування обвинувачених, колегія суддів вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є у кримінальному провадженні, є запобіжний захід у виді домашнього арешту. Такий запобіжний захід, на думку суду, зможе забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків.

Крім того, колегія суддів вважає, що належну оцінку доказам по справі на які посилаються захисники в своїх клопотаннях, суд надасть під час постановлення вироку у даній справі в нарадчій кімнаті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 181, 183, 194, 176-178, 197, 201, 331, 350, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6, 7 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, 1950 р., колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – відмовити з підстав викладених у мотивувальній частині ухвали.

Клопотання захисників про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , задовольнити на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби з 21:00 по 06:00 години за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися з населеного пункту за постійним місцем проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, свідками, потерпілими, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби з 21:00 по 06:00 години за адресою: АДРЕСА_2 , та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися з населеного пункту за постійним місцем проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, свідками, потерпілими здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби з 21:00 по 06:00 години за адресою АДРЕСА_3 , та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися з населеного пункту за постійним місцем проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби з 21:00 по 06:00 години за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися з населеного пункту за постійним місцем проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, свідками, потерпілими, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 встановити до 21 вересня 2020 року, включно.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.202 КПК України обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підлягають негайному звільненню з під варти, та зобов`язуються невідкладно прибути до місця свого проживання.

Виконання ухвали та контроль за поведінкою обвинувачених покласти на ГУНП в Одеській області, ГУНП міста Києва, якому відповідно до вимог ч.4 ст.181 КПК України необхідно негайно поставити обвинувачених на облік, про що повідомити суд.

Копію ухвали після її оголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 що відповідно до ч.2 ст.179 КПК України у разі невиконання умов запобіжного заходу у виді домашнього арешту або покладених на них обов`язків, до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на обвинуваченого зобов`язань.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на домашній арешт, передати для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Войтов Г. В.

Судді Прохоров П.А.

Борщов І.О.