Рішення № 90565962, 22.07.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 липня 2020 року Справа № 926/1325/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Ковалюк Ольги Дмитрівни

до Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації

про стягнення боргу у сумі 16587,50 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Марущак Л.В.

Представники:

від позивача - Данищук В.В.

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ковалюк Ольга Дмитрівна звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів від 18 лютого 2019 року №19 у сумі 15352,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач на виконання умов договору від 18 лютого 2019 року №19 та згідно усної домовленості надавав відповідачу послуги в навчальний період з 01.09.2019 року по 31.12.2019 року, проте відповідач не сплатив їх вартість, внаслідок чого заборгував позивачу 16587,50 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22 червня 2020 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 08 липня 2020 року відкладено підготовче засідання на 22 липня 2020 року.

08 липня 2020 року та 20 липня 2020 року Відділом освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд провести судове засідання без участі його представника.

Так, подана відповідачем заява про визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому суд прийняв її.

22 липня 2020 року, до початку судового засідання, представником позивача подано суду заяву про долучення документів до матеріалів справи, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2020 року, квитанції № 91 від 03.06.2020.

Суд долучив дані документи до матеріалів справи.

Також 22 липня 2020 року, під час розгляду справи в підготовчому судовому засіданні, представник позивача надав суду письмову згоду на розгляд даної справи по суті після закінчення підготовчого засідання.

Під час підготовчого судового засідання 22 липня 2020 року, за письмовою згодою позивача, а також враховуючи клопотання відповідача, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Згідно із пунктами 1 та 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві та у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

18 лютого 2019 року між Відділом освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ковалюк Ольгою Дмитрівною (Продавець) було укладено договір № 19 купівлі-продажу товарів.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору Фізична особа-підприємець Ковалюк О.Д. зобов`язалася передати у власність Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації, а останній в свою чергу прийняти та оплатити продукти харчування в асортименті, кількості та за ціною згідно специфікації, що додається до цього договору.

Відповідно до пункту 10.1 строк дії указаного договору з моменту підписання до 31 грудня 2019 року.

Позивач продовжував продавати відповідачеві товар - продукти харчування, на умовах вищевказаного договору протягом грудня 2019 року на підставі видаткових накладних без проведеної процедури закупівлі послуг на навчальний період з 01.09.2019 року по 31.12.2019 року та без укладення окремого письмового договору.

У матеріалах справи наявні видаткові накладні, з яких вбачається, що протягом грудня 2019 року Фізична особа-підприємець Ковалюк О.Д. передала покупцю Відділу освіти, молоді та спорту продукти харчування, а саме хліб білий формовий 600 г., для забезпечення навчальних закладів Заставнівського району Чернівецької області, а саме:

- Товтрівський Дошкільний навчальний заклад на суму 1037,50 грн. (видаткові накладні № 140 від 02.12.2019 року, № 141 від 04.12.2019 року, № 142 від 06.12.2019 року, № 143 ВІД 09.12.2019 року, № 144 ВІД 11.12.2019 року, № 145 від 13.12.2019 року, № 146 від 16.12.2019 року, № 148 від 18.12.2019 року, № 148 від 20.12.2019року, № 149 від 23.12.2019 року;

- Товтрівський Навчально-виховний комплекс на суму 2237,50 грн. (видаткові накладні №160 від 02.12.2019 року, №161 від 04.12.2019 року, № 162 від 06.12.2019 року № 163 від 09.12.2019 року, №164 від 1.12.2019 року, №165 від 13.12.2019 року, №166 від 16.12.2019 року, №167 від 18.12.2019 року, №168 від 20.12.2019 року, №169 від 23.12.2019 року);

- Шубранецький Дошкільний навчальний заклад на суму 1762,50 грн. (видаткові накладні №120 від 02.12.2019 року, №121 від 04.12.2019 року, №122 від 06.12.2019 року, № 123 від 09.12.2019 року, №124 від 11.12.2019 року, №125 від 13.12.2019 року, №126 від 16.12.2019 року, №127 від 18.12.2019 року, №128 від 20.12.2019 року, №129 від 23.12.2019 року;

- Шубранецький Навчально-виховний комплекс на суму 1737,50 грн. (видаткові накладні №180 від 02.12.2019 року, №181 від 04.12.2019 року, №182 від 06.12.2019 року, № 183 від 09.12.2019 року, №184 від 11.12.2019 року, №185 від 13.12.2019 року, №186 від 16.12.2019 року, №187 від 18.12.2019 року, №188 від 20.12.2019 року, №189 від 23.12.2019 року;

- Задубрівський Навчально-виховний комплекс на суму 1337,50 грн. (видаткові накладні №190 від 02.12.2019 року, №191 від 04.12.2019 року, №192 від 06.12.2019 року, № 193 від 09.12.2019 року, №194 від 11.12.2019 року, №195 від 13.12.2019 року, №196 від 16.12.2019 року, №197 від 18.12.2019 року, №198 від 20.12.2019 року, №199 від 23.12.2019 року;

- Малокучурівський Навчально-виховний комплекс на суму 2748 грн. (видаткові накладні №130 від 02.12.2019 року, №131 від 04.12.2019 року, №132 від 06.12.2019 року, №133 від 09.12.2019 року, №134 від 11.12.2019 року, №135 від 13.12.2019 року, №136 від 16.12.2019 року, №137 від 18.12.2019 року, №138 від 20.12.2019 року, №139 від 23.12.2019 року;

- Васловівський Навчально-виховний комплекс на суму 1350 грн. (видаткові накладні №170 від 02.12.2019 року, №171 від 04.12.2019 року, №172 від 06.12.2019 року, №173 від 09.12.2019 року, №174 від 11.12.2019 року, №175 від 13.12.2019 року, №176 від 16.12.2019 року, №177 від 18.12.2019 року, №178 від 20.12.2019 року, №179 від 23.12.2019 року;

- Дорошівецький Навчально-виховний комплекс на суму 2125 грн. (видаткові накладні № 150 від 02.12.2019 року, №151 від 04.12.2019 року, №152 від 06.12.2019 року, №153 від 09.12.2019 року, №154 від 11.12.2019 року, №155 від 21.12.2019року, №156 від 16.12.2019 року, №157 від 18.12.2019 року, №158 від 20.12.2019 року, №159 від 23.12.2019 року;

- Г.Шерівецький Навчально-виховний комплекс на суму 2250,00 грн. (видаткові накладні № 200 від 02.12.2019 року, №201 від 04.12.2019 року, 202 від 06.12.2019 року, №203 від 09.12.2019 року, №204 від 11.12.2019 року, №205 від 13.2.2019 року, № 206 від 16.12.2019 року, № 207 від 18.12.2019 року, № 208 від 20.12.2019 року, № 209 від 23.12.2019 року).

Всього на підставі зазначених видаткових накладних позивач передав відповідачеві продуктів харчування на суму 16587,50 грн.

Судом встановлено, що сторонами договору купівлі-продажу товарів від 18 лютого 2019 року №19 було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних рахунків за період з 02.12.2019 по 23.12.2019 року про те, що сальдо станом на 31.12.2019 року складає 16587,50 грн.

Відтак, за результатами взаємозвірки встановлено, що відповідач заборгував станом на 31 грудня 2019 року позивачу 16587,50 грн.

25 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією, якою просив здійснити оплату поставлених продуктів харчування в сумі 16587,50 грн. Вказана претензія підписана позивачем та відповідачем, однак залишена відповідачем без належного реагування.

Дослідивши зміст вказаних видаткових накладних, суд встановив, що покупцем продукції виступав відповідач, а фактичними отримувачами продуктів харчування були навчальні заклади Заставнівського району Чернівецької області - Г.Шерівецький Навчально-виховний комплекс, Дорошівецький Навчально-виховний комплекс, Васловівський Навчально-виховний, Малокучурівський Навчально-виховний комплекс, Задубрівський Навчально-виховний комплекс, Шубранецький Навчально-виховний комплекс, Шубранецький Дошкільний навчальний заклад, Товтрівський Навчально-виховний комплекс, Товтрівський Дошкільний навчальний заклад.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з статтею 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За визначенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено форми правочину та способи волевиявлення. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За приписами частини 1 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частини 2 статті 206 ЦК).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічну норму містить стаття 181 Господарського кодексу України, яка регламентує загальний порядок укладання господарських договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Згідно з нормою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Наявність складених і підписаних сторонами спору накладних, за змістом яких Відділ освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації є покупцем продуктів харчування, переданих позивачем безпосередньо поіменованим навчально-виховним закладам Заставнівського району Чернівецької області по перелічених вище видаткових накладних, засвідчує наявність між позивачем і відповідачем договірних відносин купівлі-продажу з оформленням їх у спрощеному вигляді шляхом складання накладних без укладення і підписання договору купівлі-продажу як окремого документа.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 625 Цивільного кодексу України).

За визначенням статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до норми частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про освіту" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади освіти, забезпечують безоплатним гарячим харчуванням, зокрема, дітей, які навчаються в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти.

За змістом статті 42 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" саме відповідач як орган державної влади - структурний підрозділ Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області з правом юридичної особи, здійснює керівництво такою галуззю управління, як освіта, і несе відповідальність за її розвиток, у тому числі щодо забезпечення харчуванням дітей, які навчаються в закладах дошкільної та загальної середньої освіти, що перебувають в їх підпорядкуванні.

Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи розпорядженням Голови Заставнівської Районної державної адміністрації "Про затвердження Положення про відділ освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації" від 18.03.2020 року №91-р, де серед іншого зазначено, що Відділ утворений відповідно до Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про дошкільну освіту", "Про місцеві державні адміністрації". Крім цього, завданнями Відділу є зокрема, керівництво роботою навчальних закладів, що належать до сфери управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; визначення потреби у навчальних закладах, заснованих на комунальній формі власності та інше.

Отже, беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі і їх визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, з огляду на визнання відповідачем позову до початку відкриття першого судового засідання з розгляду справи по суті в порядку загального позовного провадження, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до квитанції № 0.0.1723740965.1 від 01.06.2020 року, що становить 1051,00 грн, решту судового збору у сумі 1051,00 грн покласти на відповідача.

Також, як вбачається позовної заяви, позивач заявив про понесенні ним витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що понесення позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується: актом приймання-передачі наданих послуг від 22 липня 2020 року, що є додатком до договору про надання правничої допомоги № 21 від 27 травня 2020 року, укладеним між позивачем та адвокатом Данищуком В.В., ордером серії СЕ №1007696 від 05 червня 2020 року та квитанцією про сплату за надання правничої допомоги №91 від 03 червня 2020 року на суму 5000,00 грн.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є дійсними, необхідними, однак не співмірними зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг у суді, а тому вимога про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню в розмірі 2500,00 грн, як обґрунтована, розумна та співмірна.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 126, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ковалюк Ольги Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації (59400, Чернівецька область, м. Заставна, вул. Незалежності, 88, код ЄДРПОУ 36752460) про стягнення боргу у сумі 16587,50 грн задовольнити.

2. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Заставнівської районної державної адміністрації (59400, Чернівецька область, м. Заставна, вул. Незалежності, 88, код ЄДРПОУ 36752460) на користь Фізичної особи-підприємця Ковалюк Ольги Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) борг у сумі 16587,50 грн, судовий збір у сумі 1051,00 грн та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у сумі 2500,00 грн.

3. Повернути Фізичній особі-підприємцю Ковалюк Ользі Дмитрівні ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з державного бюджету сплачений квитанцією № 0.0.1723740965.1 від 01.06.2020 року судовий збір у розмірі 1051,00 грн.

У судовому засіданні 22 липня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 24 липня 2020 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок