Ухвала суду № 905659, 23.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“23” травня 2007р.                                                                                №К-25240/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Нечитайла О.М.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача:                Залізний В.В. (дов. від 15.01.2007р. №020107);

відповідача:           Ярмак М.М. (дов. від 05.02.2007р. №1257/9/10-209);

                                   Бірюкова Н.В. (дов. від 18.01.2007р. №435/9/10-209);

                                   Ковальчук О.В. (дов. від 16.05.2007р. №6359/9/10-209);

                                   Дяченко Ю.В. (дов. від 29.09.2006р. №12294/9/10-209);

                                   Цикуненко М.М. (дов. від 09.01.2007р. №1257/9/10-209)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 21.02.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р.

у справі №29/372-32/534

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Союз-Віктан”

до                               Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Союз-Віктан” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Фірма “Союз-Віктан”) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення від 15.07.2004 р. №77237/0.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Постановою Господарського суду м. Києва від 21.02.2006 р. у справі №29/372-32/534 (головуючий суддя – Хрипун О.О., судді Євсіков О.О., Шабунін С.В.), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р. (головуючий суддя – Шипко В.В., судді Алданова С.О., Лосєв А.М.), позовні вимоги ТОВ “Фірма “Союз-Віктан” задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 15.07.2004 р. №77237/0.

ДПІ у Печерському районі м. Києва не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Києва від 21.02.2006 р. та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р. у справі №29/372-32/534 подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.07.2004 р. ДПІ у Печерському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №77237/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3 042 363,00 грн., в т.ч. 2 028 242,00 грн. основного платежу та 1 014 121,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення від 15.07.2004 р. №77237/0 прийнято ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акту “Про результати додаткової позапланової перевірки Фірми “Союз-Віктан” ЛТД (товариства з обмеженою відповідальністю), код за ЄДРПОУ 20749622, при проведенні операцій продажу по договору комісії від 07.10.2003 р. №СВ-Д/к-07-10/03 з ПП “Детройт” за період з 01.10.2003 р. по 31.10.2003 р.” від 15.07.2004 р. №80/23-7-20749622 (далі про тексту – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” що відобразилося в неправомірному застосуванні нульової ставки з податку на додану вартість при експорті мембран іоноселективного електрода, що не відповідають ТУ У 33.2-30190933-001-2003.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено: 1) 07.10.2003р. між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Печора Плюс” (продавець, далі по тексту – ТОВ “Печора Тур”) укладено договір №07-10/03/СВ-КП купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов’язується продати, а покупець зобов’язується придбати мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів, у вигляді безбарвної прозорої плівки у формі диску діаметром - 96 мм, що знаходяться у чашці Петрі та відповідають технічним умовам - ТУ У 33.2-30190933-001-2003 у кількості 4992 шт. на загальну суму 12 040 704,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість у розмірі 2006784,00 грн.; 2) розрахунок за придбаний товар позивачем проведено в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів, що підтверджується копіями платіжних доручень; 3) 07.10.2003 р. між позивачем (комітент) та Приватним підприємством “Детройт” (комісіонер, далі по тексту – ПП “Детройт”) укладено договір комісії №СВ-Д/к-07-10/03, згідно умов якого комісіонер зобов’язується реалізувати товар (мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів, у вигляді безбарвної прозорої плівки у формі диску діаметром - 96 мм, що знаходиться у чашці Петрі) комітента за межі митної території України, вивезти товар за межі митної території України та передати товар покупцю нерезиденту від свого імені та за рахунок комітента, на умовах визначених в договорі; 4) у жовтні 2003 р. позивачем на підставі договору комісії було експортовано нерезиденту “GILPATRIK TRADE COMPANY”, США за межі митної території України мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів, у вигляді безбарвної прозорої плівки у формі диску діаметром - 96 мм, що знаходяться у чашці Петрі, що підтверджується копіями вантажно-митних декларацій; 5) факт експорту товару підтверджено вантажними митними деклараціями з відповідним підтвердженням митних органів щодо їх вивезення за межі митної території України; 6) за експортований товар на рахунок позивача надійшли грошові кошти у сумі 10141208,00 грн.; 7) загальна сума експортованих товарів за договором комісії у жовтні 2003 р. склала 10 141 208,00 грн. та включена до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 р.; 8) в матеріалах справи докази визнання недійсним зазначених договорів у встановленому чинним законодавством порядку відсутні.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що була чинною на момент здійснення позивачем господарських операцій) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Таким чином, для застосування нульової ставки податку на додану вартість по експортним операціям суб’єктом правотворчості передбачено саме наявність факту вивезення (експортування) платником податку відповідних товарів за межі митної території України.

Згідно ч. 3 п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією. А отже, належним і допустимим доказом вивезення (експортування) товарів за межі митної території України є саме належно оформлена митна вантажна декларація.

Так, судами попередніх інстанцій досліджено надані позивачем копії вантажних митних декларацій на експорт товару за формою МД-2 з відмітками митних органів, що відповідають вимогам Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307, що на думку судової колегії підтверджує наявність експортованої продукції в натурі та фактичне здійснення експортної операції.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 21.02.2006 р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р. у справі №29/372-32/534 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 21.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р. у справі №29/372-32/534 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 21.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р. у справі №29/372-32/534 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Суддя                                                                                   О.А. Сергейчук