Рішення № 90565670, 22.07.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1212/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61) про стягнення 283170,96 грн. за участю представників:

від позивача - Попов О.О., довіреність № 01-08/18 від 08.01.2020;

від відповідача - Кирилюк С.О., довіреність №3024 від 10.07.2020.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Харківської області подано позов Комунального підприємства «Чугуївтепло» (позивач) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (відповідача) про стягнення 283170, 96 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором від 11.04.2018 № 30/18 «Про закупівлю послуг з постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції (постачання теплової енергії) за державні кошти», за Договором від 25.02.2019 № 30/19 «Про закупівлю послуг з постачання теплової енергії за державні кошти» в частині здійснення своєчасної оплати спожитої теплової енергії, з урахуванням чого, до стягнення з відповідача заявлено суму основного боргу у розмірі 213130,37 грн., пеню у розмірі 43469,49 грн., 3 % річних у розмірі 8463,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 18107,56 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 4247, 56 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 09.06.2020 о 11:00.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2020 заяву позивача про відкладення підготовчого засідання (вх. №12277 від 01.06.20) задоволено та підготовче засідання відкладено на 01.07.2020 о 11:00.

10.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13078), в якому відповідач заперечує проти розрахунку штрафних санкцій та просить зменшити розмір пені на 70 %. Відзив на позовну заяву (вх. № 13078 від 10.06.2020) з доданими документами досліджено та приєднано до матеріалів справи.

15.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 13489), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1212/20 до судового розгляду по суті на 22.07.2020 о 11:40.

В судовому засіданні 22.07.2020 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 213130,37 грн., пеню у розмірі 43469,49 грн., 3 % річних у розмірі 8463,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 18107,56 грн. Заперечував проти зменшення розміру пені на 70 %, посилаючись на те, що відповідачем не доведено наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для зменшення.

В судовому засіданні 22.07.2020 повноважний представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 22.07.2020 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

11.04.2018 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (споживач) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (постачальник) укладено Договір № 30/18 про закупівлю послуг з постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції (постачання теплової енергії) за державні кошти (а.с. 9-15).

Також, 25.02.2019 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (споживач) та Комунальним підприємством «Чугуївтепло» (постачальник) укладено Договір № 30/19 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії за державні кошти (а.с. 16-22).

Умови вказаних договорів є тотожними, так відповідно до п. 1.1. Договорів сторони визначили, що постачальник бере на себе зобов`язання постачати споживачеві послуги за кодом ДК 021: 2015-09320000-8 – пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії) далі по тексту – теплова енергія в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується приймати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. Договорів встановлено, що обидві сторони зобов`язуються керуватись Законом України "Про здійснення державних закупівель", Законом України "Про житлово–комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", ст. 714 ЦК України, ст. 275-277 ГК України, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 та іншими нормативними актами України.

Перелік об`єктів на які постачається теплова енергія, визначені у Додатку № 1а до Договору № 30/18 від 11.04.2018 та Додатку № 1 а до Договору № 30/19 від 25.02.2019 (а.с. 14, 21).

Факт надання теплової енергії відповідачу підтверджується актами включення:

- № 48 від 29.10.2019, № 41 від 23.10.2018 – по ос/р № 1724;

- № 96 від 23.10.2019, № 97 від 29.10.2019 – по ос/р № 1723;

- № 162 від 28.12.2018 – по ос/р № 1725 (а.с. 67-71).

Згідно з п. 4.1. Договорів, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування на рахунок постачальника, вказаний в Договорі, на підставі акту здачі – прийому наданих послуг та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності – виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка гне суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до п. 4.2. Договорів встановлено, що розрахунковим періодом є місяць за результатом якого підписується акт здачі – прийняття наданих послуг з теплопостачання по відпустку теплової енергії за період (в 2-х примірниках), по одному примірнику оформлених актів споживач повертає постачальнику протягом 10 днів з дня отримання.

Позивачем у позовній заяві вказано, що відповідачем розрахунки за надані послуги здійснено несвоєчасно та не у повному обсязі, в підтвердження чого посилається на акти звірки (а.с. 58-66) та зазначає, що станом на 01.04.2020 відповідач має заборгованість у розмірі 213130, 37 грн., з яких:

- за ос/р 1725 за період з січня по лютий 2020 року у розмірі 179382, 35 грн.;

- за ос/р 1724 за період з вересня 2018 року по лютий 2020 року у розмірі 10082, 35 грн.;

- за ос/р 1723 за період з жовтня 2018 року по лютий 2020 року у розмірі 23665, 67 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості вих. № 196 від 30.03.2020, разом з тим, у відповідь відповідачем повідомлено, що заборгованість у розмірі 213130, 37 грн. буде погашена лише після звернення постачальної організації до суду (а.с. 73).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості, позивачем окрім наявної заборгованості заявлено до стягнення пеню у розмірі 43469,49 грн., 3 % річних у розмірі 8463,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 18107,56 грн.

Вищевказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із положеннями ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених / визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.04.2020 відповідач має заборгованість у розмірі 213130, 37 грн., з яких:

- за ос/р 1725 за період з січня по лютий 2020 року у розмірі 179382, 35 грн.;

- за ос/р 1724 за період з вересня 2018 року по лютий 2020 року у розмірі 10082, 35 грн.;

- за ос/р 1723 за період з жовтня 2018 року по лютий 2020 року у розмірі 23665, 67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорах та не розрахувався за одержану теплову енергію у повному обсязі, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договорами, а отже позовні вимоги про стягнення заборгованості у 213130, 37 грн., є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 8463,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18107,56 грн., суд виходить з наступного.

Вимогами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 8463,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18107,56 грн., суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 43469,49 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами ст. 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування пені здійснено відповідно п. 7.2.2. Договорів, якими встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію – нараховується пеня на користь постачальника в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов до висновку про те, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, а вказана сума є обґрунтованою, правомірною та правильно розрахованою.

Разом із тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 70%.

Так, частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Водночас частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16).

Втім, додані до відзиву довідка від 16.01.2019 за № 02-29/98 та рішення від 23.01.2017 за № 932 підтверджують лише повне фінансування відповідача з державного бюджету та факт присвоєння відповідачу ознаки неприбутковості.

Також, у даному разі судом враховано, що нарахована позивачем пеня у розмірі 43469, 49 грн. не є надмірним великим розміром нарахованих штрафних санкцій порівняно з ціною поставленої та невчасно оплаченої електричної енергії.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язкових для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів, зокрема знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені в установленому Договорами розмірі.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Чугуївтепло" є обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 4247, 56 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно – експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 35944142) - 213130,37 грн. основного боргу; 43469,49 грн. пені; 8463,54 грн. 3 % річних; 18107,56 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4247,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" липня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова