Ухвала суду № 90565654, 24.07.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24 липня 2020 року м.ТернопільСправа №921/492/20

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянувши заяву №944/01 від 22.07.2020 (вх.№4775 від 22.07.2020) Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

про забезпечення позову

у справі

за позовом: Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГПРЕСА», м.Тернопіль

відповідача-2: Управління агропромислового комплексу, економічного розвитку з питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації, м.Підгайці

про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності, закриття розділу Державного реєстру речових прав,

без виклику (повідомлення) учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Заявник - Тернопільська міська рада, м.Тернопіль, звернувся 22.07.2020 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№4775) до Господарського суду Тернопільської області, із заявою про забезпечення позову у даній справі №945/01 від 22.07.2020 (вхю№568 від 22.07.2020) шляхом заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь які реєстраційні дії щодо торгового приміщення, загальною площею 4,8кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Живова,9в, власником якого є ТОВ «Торгпреса».

З даною заявою Тернопільська міська рада звернулася до господарського суду одночасно з поданням позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГПРЕСА», м.Тернопіль, та Управління агропромислового комплексу, економічного розвитку з питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації, м.Підгайці, про: скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №30738689 від 13.03.2019 про державну реєстрацію права власності на торгове приміщення, 4,8кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Живова,9в, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгпреса»; припинення права власності ТОВ «Торгпреса» на торгове приміщення, площею 4,8кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Живова, 9в; закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1788277361101.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована наступними обставинами.

У березні 2019 року державним реєстратором Управління агропромислового комплексу, економічного розвитку та з питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації Гречкосій Г.В. було прийнято рішення, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на торгове приміщення, 4,8кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Живова,9в, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгпреса». Міська рада вважає, що даний запис про право власності вчинено з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.1995 (чинних на момент укладення договору купівлі-продажу державного майна за некомерційним конкурсом від 16.01.1996), з огляду на те, що право власності реєстратором зареєстровано на тимчасову споруду, не нерухоме майно. Відповідні дії по реєстрації речових прав порушують права територіальної громади міста в особі Тернопільської міської на землю, оскільки ймовірне подальше відчуження спірного торгового приміщення породжує у його набувача право отримання земельної ділянки із земель комунальної власності для обслуговування такого об`єкту (ст.120 Земельного кодексу України). Посилаючись на приписи ч.1, ч.2 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявник просить вжити заходи забезпечення позову у господарській справі №921/492/20 у спосіб, який визначено у заяві.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на долучені до заяви матеріали, вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу положень статті 137 Господарського процесуального кодексу України у якості одного з видів забезпечення позову господарським судом може бути застосовано заборону вчиняти певні дії (п.2).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід враховувати зокрема, за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом відповідних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальний захист порушених прав.

Із змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом позову є скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №30738689 від 13.03.2019 про державну реєстрацію права власності на торгове приміщення, площею 4,8кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Живова, 9в, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгпреса»; припинення права власності ТОВ «Торгпреса на торгове приміщення, площею 4,8кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Живова, 9в; закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1788277361101.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Звернення з даним позовом до господарського суду міською радою обґрунтовано необхідністю захисту права комунальної власності міста Тернополя на земельну ділянку, на якій знаходиться торгове приміщення, адже у разі його відчуження третій особі, в останньї, в силу приписів ст.120 ЗК України, виникне право на отримання земельної ділянки у користування для обслуговування торгового приміщення.

Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновими вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не застосовується та не досліджується підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а застосовуванню підлягає та має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальшу неможливість захисту порушеного права позивача (у даному випадку, наприклад реалізація майна чи вчинення підготовчих дій до його реалізації, укладення попередніх договорів, підготовка чи подання державному реєстратору документів для здійснення перереєстрації спірного об`єкта, тощо).

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами процесуального закону особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем тих чи інших дій.

Відповідно до п.п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (п.1 ст.77 ГПК України).

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч наведеним процесуальним нормам, у поданій заяві Тернопільською міською радою зазначено необхідність вжиття заходів забезпечення позову факт незаконності здійснення відповідачем-2 державної реєстрації права власності на торгове приміщення за ТОВ «ТОРГПРЕСА», що входить до предмета доказування у справі, а також про потенційну можливість відчуження спірного торгового приміщення третім особам, внаслідок чого останні набудуть прав звернення до органу місцевого самоврядування з приводу отримання земельної ділянки у користування для обслуговування викупленого об`єкту, що порушує право комунальної власності на землю.

З цього приводу суд зазначає, що доводи заявника щодо незаконності здійснення державної реєстрації права власності також не можуть бути підставою для прийняття судом рішення про забезпечення відповідного позову, оскільки зазначені обставини входять до предмету доказування у даному господарському спорі і підлягають доведенню під час безпосереднього розгляду даної справи.

Тернопільською міською радою не надано доказів в підтвердження того, що ТОВ «ТОРГПРЕСА» вчиняє дії, спрямовані на відчуження спірного торгового приміщення; подання державним реєстраторам документів, на вчинення будь яких реєстраційних дій щодо спірного об`єкту для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних відомостей.

Отже, подана Тернопільською міською радою заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази; відсутність доказів, на підставі яких суд може дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Керуючись 2, 4, 5, 7 13, 14, 15, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Тернопільської міської ради №944/01 від 22.07.2020 (вх.№4775 від 22.07.2020) про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГПРЕСА», - відмовити за необґрунтованістю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 24.07.2020.

Суддя Н.О. Андрусик