Ухвала суду № 90565651, 21.07.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21 липня 2020 року м. Тернопільсправа №921/476/20 Господарський суд Тернопільської області

Суддя Боровець Я.Я.,

розглянувши позовну заяву №2/28-1295 від 16.07.2020 (вх. № 549 від 16.07.2020) і додані до неї матеріали

за позовом Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, вул. Руська, 56, м. Тернопіль

до відповідача Фізичної особи - підприємця Чернишевої Людмили Миколаївни, АДРЕСА_1

про зобов"язання ФОП Чернишеву Л.М. усунути недоліки (дефекти) товару та стягнення штрафу у розмірі 10 444,40 грн

Встановив:

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Чернишевої Людмили Миколаївни про зобов"язання ФОП Чернишеву усунути недоліки (дефекти) товару та стягнення штрафу у розмірі 10 444,40 грн.

Вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, судом встановлено наявність обставин, які за приписами процесуального законодавства слугують підставою для її передачі за підсудністю Господарському суду Київської області .

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Процесуальним законодавством підсудність справ визначається як за предметними, так і за територіальними ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках.

Частиною 5 статті 29 ГПК України визначено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливості можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Так, позовна заява містить посилання на статтю 29 ГПК України.

При цьому суд зважає, що предметом спору у даній справі є зобов"язання ФОП Чернишеву Л.М. усунути недоліки (дефекти) товару на підставі договору на купівлю матеріалів та комплектуючих за №255 від 19.08.2019 та стягнення штрафу у розмірі 10 444,40 грн.

Отже, ця суперечка не пов`язана безпосередньо з місцем виконанням договору, а тому ч.5 ст.29 ГПК України не може застосовуватись позивачем для вибору господарського суду, який буде розглядати спір. Підсудність даного спору визначається на підставі статті 27 ГПК України за загальним правилом.

Згідно частин 1 і 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр містить відомості про найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи, організаційно-правову форму; місцезнаходження юридичної особи та дані про відокремлені підрозділи юридичної особи: ідентифікаційний код відокремленого підрозділу; найменування відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого підрозділу.

Як визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1). Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах ( ч.4).

Статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вбачається із поданого до Господарського суду Тернопільської області позову пред`явлено вимоги до відповідача Фізичної особи - підприємця Чернишевої Людмили Миколаївни ( м. Київ).

Судом, на момент прийняття справи до свого провадження відповідно до ст.ст. 27, 176 ГПК України, надіслано запит до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та встановлено, що місцезнаходженням Фізичної особи - підприємця Чернишевої Людмили Миколаївни, за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 є: АДРЕСА_1 .

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" є відкритими та достовірними.

Зважаючи на те, що відповідачем у справі є Фізична особа - підприємець Чернишева Людмила Миколаївна, територіальна юрисдикція (підсудність) даного спору визначається за місцезнаходженням останнього.

Статтею 31 ГПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Тернопільської області порушено правила підсудності, а тому вважає, що дану позовну заяву слід надіслати за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до частини 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 176, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (вул. Руська, 56, м. Тернопіль) до відповідача Фізичної особи - підприємця Чернишевої Людмили Миколаївни ( АДРЕСА_1 ) про зобов"язання ФОП Чернишеву усунути недоліки (дефекти) товару та стягнення штрафу у розмірі 10 444,40 грн із усіма додатками, надіслати за підсудністю до Господарського суду міста Києва (вул. Б.Хмельницького, 44 Б, м. Київ).

2. Копію ухвали направити заявнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Тернопільському національному технічному університету імені Івана Пулюя, вул. Руська, 56, м. Тернопіль.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу підписано "24" липня 2019 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Я.Я. Боровець