Рішення № 90565502, 16.07.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/172/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Приватного підприємства «Янтар» (67500, Одеська обл., Комінтернівський р-н, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, буд. 56, код ЄДРПОУ 30376692)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії «Інфоксводоканал» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, код ЄДРПОУ 26472133)

про стягнення 10597,62 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Романюк В.І., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: Никисла О.І., в порядку положень про самопредставництво

Суть спору: Приватне підприємство «Янтар» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про стягнення 10597,62 грн. збитків.

Позовні вимоги Приватного підприємства «Янтар» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення №1586/3 від 27.11.2000, через що позивач поніс збитки у вигляді різниці між вартістю недопоставленої води за тарифами відповідача і вартістю води, яка була закуплена позивачем у іншого суб`єкта господарювання - ФО-П Крутенко О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 17.03.2020 о 14:15.

13.03.2020 за вх.№6496/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У наданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:

- за надані у вересні 2019 року послуги водопостачання та водовідведення відповідачем виставлено позивачу рахунок №11140/992302 від 30.09.2019 на суму 6825,83 грн., який був оплачений позивачем з простроченням лише 25.10.2019, вже після здійснення відключення водопостачання. Отже, ПП «Янтар» порушено умови договору щодо строку оплати - до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим;

- 19.07.2019 представниками відповідача за участю представників ПП «Янтар» здійснено відбір проб стічної води з контрольного колодязю перед скиданням в міську каналізацію та складено акт про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод; за результатами лабораторного аналізу стічної води виявлено перевищення допустимих концентрацій у стічній воді, у зв`язку з чим відповідачем нараховано позивачу 23613,49 грн. плати за скид та виставлено позивачу відповідний рахунок на оплату цієї суми;

- у зв`язку з наявністю заборгованості ПП «Янтар» та на підставі п.2.3.2 договору (у редакції додаткової угоди від 08.05.2010) відповідачем було видано наряди-закази №742119 від 10.10.2019, №743606 від 17.10.2019 на припинення надання послуг відповідно; позивач 11.10.2019 та 18.10.2019 не допустив представників відповідача для здійснення припинення водопостачання, про що було складено акти №1156 від 11.10.2019, №1478 від 18.10.2019;

- 24.10.2019 відповідачем видано наряд-заказ №746783 на припинення водопостачання позивачу та 25.10.2019 було припинено водопостачання, про що складено акт №1618 від 25.10.2019. Після цього позивач частково сплатив заборгованість, а саме - сплатив борг за вересень 2019 року;

- стосовно посилань позивача на справу №916/1766/19 - за результатом перегляду акту №374 від 14.05.2019 він не визнавався незаконним;

- стосовно посилань позивача на справу №916/1126/19 - справа переглядається в касаційному порядку;

- відсутні складові для нарахування заявлених до стягнення збитків;

- відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з огляду на відсутність доказів саме понесених, здійснених витрат адвокатом за видами правової допомоги, які зазначені в орієнтовному розрахунку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2020 у зв`язку з оголошеним на державному рівні карантином судове засідання по справі №916/172/20 призначено на 14.04.2020 об 11:30. Ухвалою суду від 14.04.2020 відкладено розгляд справи на 30.04.2020 о 14:15. Ухвалою суду від 30.04.2020 відкладено розгляд справи на 26.05.2020 о 14:15. Ухвалою суду від 26.05.2020 відкладено розгляд справи на 23.06.2020 о 15:00.

22.06.2020 за вх.№15929/20 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне:

- відповідач не повідомляв позивача про відключення водопостачання з 25.10.2019;

- акти №1156 від 10.10.2019 та №1478 від 18.10.2019 не відповідають вимогам розумності та адекватності, оскільки зі змісту вказаних актів вбачається, що відповідач прийшов припиняти водопостачання без жодних попереджень, на 10 день після виставленого рахунку на оплату;

- у період з 12.11.2019 по 17.12.2019 у позивача була відсутня заборгованість перед відповідачем за послуги водопостачання та водовідведення;

- 19.07.2019 відповідач не здійснював відбір проб на об`єкті за адресою: м. Одеса, вул. Капітана Кузнецова, 103А; 19.07.2019 відповідачем було проведено відбір проб на іншому об`єкті позивача за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 18.

23.06.2020 за вх.№16311/20 до суду від позивача надійшло клопотання з додатковими доказами - диском звукозапису, який залучено судом до матеріалів справи.

23.06.2020 за вх.№16308/20 до суду від відповідача надійшло клопотання та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

06.07.2020 за вх.№17453/20 до суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання заперечень, яка задоволена судом, строк для подання заперечень поновлено.

06.07.2020 за вх.№17455/20 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

07.07.2020 за вх.№17707/20 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає наступне:

- 25.10.2019 о 12:15 позивачем повністю сплачено заборгованість за водопостачання, у зв`язку з чим відповідач був зобов`язаний поновити відповідачу водопостачання;

- відповідач жодним чином не повідомляв позивача про відключення з 25.10.2019 від водопостачання;

- посилання відповідача на акт відбору проб від 19.07.2019 та лист від 29.07.2019 як на підставу належного повідомлення про відключення об`єкту по вул. Капітана Кузнецова, 103А від водопостачання не заслуговують на увагу, оскільки стосуються іншого об`єкту;

- відповідач не здійснював відбір проб на об`єкті по вул. Капітана Кузнецова, 103А, який було відключено від водопостачання та виставлено рахунок на суму 23613,49 грн., відповідачем проведено відбір проб на іншому об`єкті позивача по вул. Генерала Цвєтаєва, 18;

- факт виставлення рахунку за понаднормативне забруднення стічних вод не створює для позивача юридичних наслідків, адже захищати свої права він зможе лише під час розгляду судового спору про стягнення з нього відповідної плати.

У судовому засіданні 07.07.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202, 216 ГПК України про відкладення розгляду справи на 14.07.2020 о 09:40.

13.07.2020 за вх.№18257/20 до суду від позивача надійшли додаткові документи на підтвердження надання адвокатських послуг.

У судовому засіданні 14.07.2020 судом у протокольній формі оголошено перерву до 16.07.2020 о 12:00.

У судовому засіданні 16.07.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.07.2020 просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

27.11.2000 між Комунальним підприємством «Одесводоканал» (водоканал), правонаступником якого є відповідач та ПП «Янтар» (абонент, позивач) укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення (промгрупа) №1586/3, відповідно до якого водоканал надає послуги з подачі питної води (води) на об`єкти абонента, а також з прийому стічних вод, які скидаються абонентом у систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об`єктів.

Згідно з п.1.1 договору послуги з постачання води надаються в межах встановлених об`ємів (лімітів) - 37,8 куб.м./міс, в межах нормативів якості по ДСТУ-2875-82 «Вода питна». Послуги з приймання стоків надаються в межах встановлених об`ємів (лімітів) - 37,8 куб.м./міс, в межах показників якості, встановлених для споживача «Правилами приймання стічних вод».

Пунктом 1.2 передбачено, що абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, забезпечує та тримає водопровідні та каналізаційні мережі, споруди, пристрої та прилади на них у відповідності до Правил, перелічених в п.2.1 даного договору та діючого законодавства.

Відповідно до п.2.1 договору сторони зобов`язуються керуватись діючими нормативними актами:

- Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 (Правила користування), Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 №30 (Правила експлуатації);

- Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №87/А-98 від 09.02.1998 (Правила приймання стічних вод);

- технічними умовами у відповідності до ДСТУ, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.

У відповідності до п.2.2.3 договору водоканал має право тимчасово припинити (обмежити) подачу води без попередження та попередньо попередивши абонента в порядку та строки, передбачені розділом 13 Правил водокористування.

Згідно з п.п. 2.3.9, 2.3.13 договору абонент зобов`язується: щомісяця, в установленій формі з 11-го по 3-є число місяця в письмовому вигляді надавати відомості про водоспоживання абонента; своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги водопроводу та каналізації, у тому числі платежі за перевищення ліміту водоспоживання та каналізації, скидання не нормативно-очищених стоків та інше.

Пунктом 3.1 договору облік використаної води здійснюється за показниками приладів обліку води, які встановлені на об`єктах абонента.

Відповідно до п.3.2 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісяця до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканалу.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що договір укладено строком на п`ять років та діє з 01.11.2000 по 01.11.2005. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення сторони не дійдуть згоди внести зміни або припинити його дію.

08.05.2010 сторони уклали Додаткова угода №487/3 до договору на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якої договір №1586/3 від 27.11.2000 починаючи з п.1.2 договору викладено в новій редакції; в тексті договору найменування сторін «водоканал» та «абонент» замінено на «виробник» та «споживач» відповідно.

Відповідно до п.1.2 договору (у редакції додаткової угоди від 08.05.2010) виробник надає послуги з подачі питної води на об`єкти споживача, а також з прийому стоків холодного та гарячого водопостачання, які скидаються споживачем у систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об`єктів.

Пунктом 1.2 договору (у редакції додаткової угоди від 08.05.2010) передбачено, що споживач своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, забезпечує належну експлуатацію своїх водо каналізаційних мереж, споруд, пристроїв та приладів на них у відповідності до Правил, перелічених в п.2.1 даного договору та діючого законодавства.

Відповідно до п.2.1 договору (у редакції додаткової угоди від 08.05.2010) сторони зобов`язуються керуватись діючими нормативними актами:

- Законом України «Про питну воду та питне водопостачання»;

- Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (Правила водокористування), Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 №30 (Правила експлуатації);

- Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 №632 (Правила приймання стічних вод);

- технічними умовами у відповідності до ДСТУ, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.

У відповідності до п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору (у редакції додаткової угоди від 08.05.2010) виробник зобов`язався:

- надавати споживачу воду цілодобово або за графіком, затвердженим місцевими органами державної влади, та приймати стоки у відповідності до стану мереж та споруд водопроводу та каналізації;

- повідомляти споживача через засоби масової інформації про припинення подачі води та прийом стоків не менше ніж за 10 днів (за винятком перерв внаслідок аварій або дії непереборної сили).

За п.2.3 договору (у редакції додаткової угоди від 08.05.2010) виробник має право:

- вимагати своєчасної та повної оплати послуг, наданих споживачу (п.2.3.1);

- відмовитись від виконання зобов`язань, передбачених п.2.2.1 даного договору, в разі порушення споживачем п.2.4.15 даного договору, при виникненні заборгованості (п.2.3.2).

Згідно з п.п. 2.4.9, 2.4.15 договору (у редакції додаткової угоди від 08.05.2010) споживач зобов`язався щомісяця, у встановленій формі з 19 по передостанній робочий день місяця в письмовому вигляді надавати відомості про водокористування своїх об`єктів; своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, скид ненормативно-очищених стоків та інші платежі, передбачені Правилами водокористування, Правилами приймання стічних вод та умовами даного договору.

Пунктом 3.1 договору (у редакції додаткової угоди від 08.05.2010) облік використаної питної води та скинутих стоків, а також споживання холодної води, що йде на гаряче водопостачання та водовідведення гарячої води, здійснюється за показниками приладів обліку води та стоків, які встановлені на об`єктах споживача.

Відповідно до п.3.2 договору (у редакції додаткової угоди від 08.05.2010) оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок виробника.

Пунктом 7.3 договору (у редакції додаткової угоди від 08.05.2010) передбачено, що договір діє з 31.12.2015 в частині надання послуг водопостачання та водовідведення. Договір в частині надання послуг водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення сторони не дійдуть згоди внести зміни або припинити його дію. В частині розрахунків за отримані послуги водопостачання та водовідведення договір діє до повного погашення заборгованості за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи:

- відповідач виставив позивачу рахунок №11140/992302 від 30.09.2019 за послуги водопостачання у вересні 2019 року, який позивач вчасно, у відповідності до умов договору - до 05.10.2019 не оплатив;

- на підставі п.2.3.2 договору відповідачем було видано наряди-закази №742119 від 10.10.2019, №743606 від 17.10.2019 на виконання робіт: припинення надання послуг водопостачання та водовідведення, в яких вказано про наявність у позивача боргу за стоки 23613,49 грн.;

- відповідачем складено акти №1156 від 11.10.2019, №1478 від 18.10.2019 про відсутність доступу та недопуск на об`єкт позивача;

- на підставі наряду-заказу №746783 від 24.10.2019 відповідач 25.10.2019 здійснив обмеження надання позивачу послуг з водопостачання та водовідведення;

- борг за вересень 2019 року оплачений позивачем з простроченням - 25.10.2019, одразу після обмеження надання послуг з водопостачання та водовідведення, що підтверджується платіжним дорученням №1743 від 16.10.2019 (одержано банком 25.10.2019) на суму 6825,83 грн.;

- рахунок №11140/1017931 від 31.10.2019 за жовтень 2019 року оплачений ПП «Янтар» 06.11.2019, що підтверджується платіжним дорученням №1761 від 06.11.2019 (одержано банком 06.11.2019) на суму 4710,26 грн.;

- рахунок №11140/1035915 від 30.11.2019 за листопад 2019 року оплачений ПП «Янтар» 03.12.2019, що підтверджується платіжним дорученням №1770 від 03.12.2019 (одержано банком 03.12.2019) на суму 3233,10 грн.;

- рахунок №11140/1046276 від 31.12.2019 за грудень 2019 року оплачений ПП «Янтар» 08.01.2020, що підтверджується платіжним дорученням №1799 від 08.01.2020 (одержано банком 08.01.2020) на суму 2346,74 грн.;

- плата за скид, нарахована за актом відбору проб від 19.07.2019 у розмірі 23613,49 грн. виходячи з пояснень обох сторін у судовому засіданні не сплачена і дотепер.

Як вбачається зі звіту по абоненту 11140 за період з 01.01.2018 по 01.03.2020 та інформації про показники приладу обліку води по вул. Капітана Кузнєцова, 103А по об`єкту за адресою: м. Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, 103А здійснювалось водокористування та сплачувались кошти за спожиті об`єми води: жовтень 2019 року - 95 куб.м., листопад 2019 року - 63 куб.м., грудень 2019 року - 48 куб.м.

Посилаючись на понесення збитків у вигляді різниці між вартістю недопоставленої води за тарифами відповідача і вартістю води, яка була закуплена позивачем у іншого суб`єкта господарювання, позивач звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача про стягнення збитків, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним:

- між позивачем (орендодавець) та ФО-П Лісковським С.В. (орендар) був укладений договір оренди №02/19-К від 01.07.2019, відповідно до якого орендодавець зобов`язався надати орендарю у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, 103-А, мають загальну площу 165,46 кв.м. та складаються з приміщень під номерами 2-7, 15-26 та 32 згідно з технічним паспортом КБ «ОМБТІ та РОН» №15-неж-173-1358; згідно з п.1.3 договору об`єкт оренди надається для використання у якості пральні;

- за актом прийому-передачі об`єкту оренди від 01.07.2019 ПП «Янтар» передав, а ФО-П Лісковський С.В. прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, 103-А, має загальну площу 165,46 кв.м. та складається з приміщень під номерами 2-7, 15-26 та 32 згідно з технічним паспортом КБ «ОМБТІ та РОН» №15-неж-173-1358; вказаний акт складено та підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками;

- 28.10.2019 ФО-П Лісковський С.В. направив на адресу ПП «Янтар» претензію, в якій повідомив, що починаючи з 25.10.2019 об`єкт оренди за адресою: м. Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, 103-А без жодних попереджень був майже повністю відключений від водопостачання, у зв`язку з чим перестали працювати пральні машини, отже неможливо здійснювати підприємницьку діяльність;

- 05.11.2019 ПП «Янтар» направив відповідачу претензію про невідкладне підключення торгівельного павільйону за адресою: м. Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, 103А до системи водопостачання та водовідведення;

- 25.11.2019 за вх.№5103/04-9546 відповідач надіслав позивачу лист-відповідь на претензію від 05.11.2019, в якому повідомив про те, що дії відповідача відповідають нормам діючого законодавства України, нарахована сума за скид ненормативно-очищених стоків підлягає оплаті;

- на підтвердження понесених збитків позивачем надано до суду договір купівлі-продажу питної води з доставкою від 08.11.2019, укладений між ПП «Янтар» (покупець) та ФО-П Крутенко О.В. (продавець), відповідно до якого продавець зобов`язався на регулярній основі продавати питну воду покупцю з доставкою її на адресу: м. Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, 103А, а замовник зобов`язався прийняти товар (питну воду) та оплатити його вартість, разом з доставкою. Позивачем надані видаткові накладні №33 від 12.11.2019 на суму 1000 грн., №34 від 15.11.2019 на суму 1000 грн., №35 від 19.11.2019 на суму 1000 грн., №36 від 22.11.2019 на суму 1000 грн., №37 від 26.11.2019 на суму 1000 грн., №38 від 29.11.2019 на суму 1000 грн., №39 від 02.12.2019 на суму 1000 грн., №40 від 06.12.2019 на суму 1000 грн., №41 від 10.12.2019 на суму 1000 грн., №42 від 13.12.2019 на суму 1000 грн., №43 від 17.12.2019 на суму 1000 грн. ПП «Янтар» сплачено на користь ФО-П Крутенко О.В. за прийнятий товар (питну воду) разом з доставкою на загальну суму 11000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1775 від 03.12.2019 на суму 7000 грн. та №1788 від 03.01.2020 на суму 4000 грн.

Нарахована позивачем у позові сума 10517,32 грн. розрахована ним як різниця між вартістю поставлених ФО-П Крутенко О . В . 22 тон води (11000 грн. за тарифом 500 грн. за 1 тону) та вартістю водопостачання та водовідведення 22 тон води, які на думку позивача неправомірно не здійснив відповідач (482,68 грн. за тарифом 21,94 грн. за 1 тону).

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 217 ГК України визначені види господарських санкцій, до яких у відповідності до частини 2 цієї статті віднесена така санкція як відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина 1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2).

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Водночас, статтею 226 ГК України визначені умови і порядок відшкодування збитків. Так, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх складових - обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факту понесення збитків, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою порушника господарських зобов`язань та збитками, вини; за відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Проаналізувавши наявні матеріали справи та об`єктивно оцінивши обставини справи в їх сукупності, дії та позиції сторін у справі впродовж існування між ними господарських зобов`язань, господарський суд вважає, оскільки редакція договорів передбачає два види послуг - водопостачання та водовідведення, відповідно відповідач взяв на себе зобов`язання надавати, а позивач взяв на себе зобов`язання вчасно та повно оплачувати надані послуги водопостачання та водовідведення; надання послуг водопостачання та водовідведення здійснювалось за одним договором по двом різним об`єктам: вул. Капітана Кузнецова, 103А та вул. Генерала Цвєтаєва, 18; відповідно сторони договору мали взаємні зобов`язання одночасно по обом об`єктам.

Господарським судом встановлено, що на момент обмеження відповідачем позивачу послуг водопостачання та водовідведення - 25.10.2019 - у позивача був наявний борг перед відповідачем за двома різними рахунками - на суму 23613,49 грн. за скид за актом відбору проб від 19.07.2019 та на суму 6825,83 грн. за послуги водопостачання у вересні 2019 року; в обох рахунках споживача було попереджено про обмеження послуг водопостачання та водовідведення без окремого попередження у випадку несплати.

Таким чином, на момент здійснення відповідачем дій щодо обмеження водопостачання та водовідведення одного з об`єктів позивача за укладеним між сторонами договором 25.10.2019 у відповідача були наявні передбачені договором підстави для обмеження надання послуг, у суду немає підстав вважати, що на момент обмеження надання послуг відповідач діяв неправомірно.

За таких обставин, аналізуючи наявність всіх чотирьох складових - обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факту понесення збитків, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою порушника господарських зобов`язань та збитками, вини, наявність яких є обов`язковою передумовою для стягнення збитків, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду двох обов`язкових складових - протиправності поведінки відповідача у спірних правовідносинах та вини, оскільки на момент обмеження та невідновлення надання позивачу послуг водопостачання та водовідведення у позивача був наявний борг за послуги водопостачання та водовідведення - на суму 6825,83 грн. за послуги водопостачання у вересні 2019 року (сплачений 25.10.2019) та на суму 23613,49 грн. за скид за актом відбору проб від 19.07.2019 (не сплачений). Господарським судом в рамках даної справи, виходячи з заявлених предмету та підстав позовних вимог, не оцінюються дії відповідача по відбору проб 19.07.2019 за об`єктом позивача за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 18, але фіксується, що за умовами укладеного між сторонами договору відповідач мав формальні підстави обмежити послуги водопостачання та водовідведення на об`єктах позивача в рамках єдиного договору з викладеними в ньому умовами станом на здійснення таких дій - 25.10.2019; заборгованість за актом відбору проб від 19.07.2019 залишалась і на теперішній момент залишається спірною.

Посилання позивача на оскарження до суду попереднього відбору проб (здійсненого у березні 2019 року) не створюють підстав стверджувати, що на момент обмеження послуг 25.10.2019 відповідач порушив умови договору.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2020 у справі №916/1126/19 Верховний Суд встановив, що Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами та договором не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання неправомірним нарахування плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення згідно з виставленим рахунком; заявлені вимоги про визнання неправомірним нарахування плати за скид не можуть самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань, є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення при порушенні вимог щодо якості і режиму їх скидання; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг) тощо.

Доводи позивача про неправомірне обмеження йому послуг водопостачання та водовідведення належними та допустимими доказами суду не доведені.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованих збитків на суму 10517,32 грн. Водночас, оскільки позивачем не доведено суду наявності двох складових цивільного правопорушення: протиправної поведінки відповідача та вини, судом не надається оцінка наявним у справі доказам понесення позивачем витрат на закупівлю води, оскільки такі дії за умов недоведення порушення контрагентом за договором своїх зобов`язань не створюються підстав для стягнення цих сум за позовом про стягнення збитків.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Янтар» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 21 липня 2020 р.

Суддя Ю.С. Бездоля