Рішення № 90565463, 23.07.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Справа № 915/227/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача Комунального підприємства “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради, вул. Центральна, 20, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500 (код ЄДРПОУ 36434288)

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Піун С. П.

від відповідача: Дем`яненко Г. П.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 5101/20 від 23.04.2020) просить суд стягнути з відповідача Комунального підприємства “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради борг у загальній сумі 966 693, 87 грн., у тому числі: основний борг у сумі 0,01 грн., пеня у сумі 355 202, 85 грн., три проценти річних у сумі 119 965, 79 грн., інфляційні втрати у сумі 491 525, 22 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 31.03.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.03.2020 року відкладено підготовче засідання без зазначення дати підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 року призначено підготовче засідання по справі на 11.06.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 02.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.07.2020 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 23.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.07.2020 року задоволено клопотання позивача АТ “НАК “Нафтогаз України” (вх. № ЕП: 8526/20 від 13.07.2020 року) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 23.07.2020 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 3048/16-БО-22 від 15.12.2015 року, укладеному між сторонами, а саме щодо несвоєчасної оплати природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі та відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 20, 173-175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст. 11, 15-16, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 655 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

23.03.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3689/20).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає наступне:

- основний борг по договору постачання природного газу № 3048/16-БО-22 від 15.12.2015 року відповідачем повністю погашено станом на 11.03.2020 року. Відсутність заборгованості підтверджується актом звіряння розрахунків від 30.09.2018 року;

- стосовно нарахування штрафних санкцій відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 80 %.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

15.12.2015 року між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та КП “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради (споживач) було укладено Договір № 3048/16-БО-22 постачання природного газу (арк. 14-20).

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 30.12.2015 року, № 2 від 29.01.2016 року, № 3 від 22.02.2016 року та № 4 від 31.03.2016 року (арк. 21-27).

Відповідно до п. 12 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 квітня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір та додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі-газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1, № 4) ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2 Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Відповідно до п. 5.4 Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4) оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пп. 1 п. 7.1 Договору споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов договору.

Відповідно до пп. 6 п. 7.2 Договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ на загальну суму 2 058 994, 44 грн., а саме: в січні 2016 року на суму 1 101 869, 90 грн., в лютому 2016 року на суму 588 104, 56 грн., в березні 2016 року на суму 327 879, 59 грн. та в квітні 2016 року на суму 41 140, 39 грн., що підтверджується Актами приймання – передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками сторін (арк. 28-31).

Відповідачем КП “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради частково проведено оплату за отриманий в січні-квітні 2016 року природний газ в сумі 1 616 786, 97 грн. (з урахуванням повернення помилково перерахованих коштів в сумі 31 586, 25 грн.), що підтверджується довідкою по операціям підприємства “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради по договору № 3048/16-БО-22 з 01.01.2016 по 31.10.2019 року (арк. 33) та сальдо по підприємству (арк. 32).

Таким чином, станом на день подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становила 442 207, 47 грн. (2 058 994, 44 грн. - 1 616 786, 97 грн.).

В судовому засіданні 23.07.2020 представник відповідача усно зазначив, що суми здійснених відповідачем оплат, відображені в довідці по операціям підприємства, відповідають дійсності.

Суд звертає увагу, що в довідці по операціям підприємства “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради по договору № 3048/16-БО-22 з 01.01.2016 по 31.10.2019 року (арк. 33) помилково відображено суму спожитого у березні 2016 року в розмірі 327 879, 58 грн., тоді як фактично згідно акту приймання передачі природного газу від 31.03.2016 року (арк. 30) відповідачем у березні 2016 року спожито природний газ на суму 327 879, 59 грн.

Крім того, в подальшому в період з листопада 2019 по березень 2020 відповідачем проведено оплату в сумі 442 207, 46 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (арк. 52, 54-57).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 0, 01 грн. (442 207, 47 грн.- 442 207, 46 грн.).

Крім того, судом встановлено, що відповідачем оплата за поставлений природний газ проводилась з порушенням строку, встановленого п. 6.1 Договору.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

1. Щодо вимоги про стягнення основного боргу.

Як вказано вище, позивачем передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ на загальну суму 2 058 994, 44 грн., що підтверджується Актами приймання – передачі природного газу (арк. 28-31).

Відповідачем частково проведено оплату за отриманий в січні-квітні 2016 року природний газ на загальну суму 2 058 994, 43 грн.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 0, 01 грн., строк оплати якої настав в силу пункту 6.1 Договору, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено вимоги ст. 525, 526, 629, 692, 655 ЦК України, ст. 193 ГК України та умов договору в частині оплати за поставлений товар.

Отже, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий природний газ в сумі 0, 01 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 119 965, 79 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за зобов`язаннями січня 2016 за період з 16.02.2016 року по 10.06.2018 року, лютого 2016 року за період з 15.03.2016 року по 19.01.2020 року, березня 2016 року за період з 26.04.2016 року по 10.03.2020 року та квітня 2016 року за період з 26.05.2016 року по 10.03.2020 року.

Позивачем також нараховано відповідачу 491 525, 22 грн. - інфляційних втрат за зобов`язаннями січня 2016 року за період з березня 2016 року по квітень 2018 року, за зобов`язаннями лютого 2016 за період з квітня 2016 року по грудень 2019 року, за зобов`язаннями березня 2016 року за період з травня 2016 року по лютий 2020 року та за зобов`язаннями квітня 2016 року за період з червня 2016 року по лютий 2020 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 119 965, 79 грн. та інфляційних втрат у сумі 491 525, 22 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. 78-81).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність нарахування 3 % річних у сумі 119 965, 79 грн. та інфляційних втрат у сумі 491 525, 22 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань січня 2016 року, лютого 2016, березня 2016 року та квітня 2016 року на суму 355 202, 85 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 16.02.2016 року по 15.08.2016 року, за період з 15.03.2016 року по 14.09.2016 року та за період з 26.04.2016 року по 25.10.2016 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 78-81). Отже, нарахування пені в сумі 355 202, 85 грн. є обґрунтованим та підставним.

4. Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Судом враховано, що у відзиві на позовну заву (вх. № 3689/20 від 23.03.2020 року) та додаткових поясненнях (вх. № 7557/20 від 23.06.2020 року) відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 80 %.

Заява мотивована тим, що:

- відповідач є комунальним підприємством, основними споживачами послуг КП «Тепло-Сервіс» є об`єкти соціальної сфери: лікарня, школи, дитячі садки і т.д.;

- відповідач не є кінцевим споживачем товару, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам. Саме від вчасного та повного розрахунку споживачів з відповідачем залежить вчасність виконання зобов`язань відповідачем перед позивачем по спірному договору;

- у зв`язку із щомісячним зростанням ціни на придбання природного газу, підприємство фактично з 2015 року працює в збитковому режимі. Тариф на теплову енергію кінцевому споживачу протягом 2016-2018 років не покривав економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання, в результаті чого утворилась різниця в тарифах, яка призвела до збитковості підприємства і, як наслідок, до несвоєчасної оплати за природний газ перед НАК «Нафтогаз України»;

- держава несвоєчасно відшкодовує різницю в тарифах;

- фактично КП «Тепло-Сервіс» є збитковим підприємством, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: бухгалтерською довідкою № 158 від 18.06.2020 року, фінансовим звітом на 30.09.2016 року та на 31.03.2020 року. Так, відповідно до вказаних документів станом на 01.01.2016 року загальний збиток підприємства складав 2 069, 7 тис. грн., а станом на 31.03.2020 року загальний збиток складає 2 265, 3 тис. грн. (арк. 117-121);

- протягом останніх п`яти років відповідач не має фінансової можливості на проведення переоснащення, заміну та капітальний ремонт котелень та обладнання, що підтверджується довідкою про технічний стан майна КП «Тепло-Сервіс», інвентаризаційними описами основних засобів, технічними звітами за результатами позачергового технічного оглядів котлів, листами-зверненнями до органів місцевого самоврядування про виділення фінансової допомоги (арк. 122-140);

- з метою економії коштів на підприємстві з початку 2014 року для всіх працівників було запроваджено неповний робочий тиждень, що підтверджується відповідними наказами по підприємству (арк. 176-182);

- у зв`язку з фінансовою неспроможністю відповідача здійснити своєчасне погашення заборгованості перед НАК «Нафтогаз України», останній постійно збільшує суму заборгованості, стягуючи в судовому порядку штрафні санкції за порушення строків розрахунків, в підтвердження чого додано відповідні судові рішення про стягнення коштів, постанови ДВС (арк. 141-175);

- відповідач КП «Тепло-Сервіс» вживає всіх можливих заходів з метою проведення повної оплати за отриманий природний газ.

Заява відповідача обґрунтована приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та судовою практикою.

У відповіді на відзив (вх. № 3931/20 від 30.03.2020 року) позивач щодо зменшення пені зазначив наступне:

- зважаючи на ступніь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, несплата основного боргу з січня 2016 року, даний випадок не є винятковим (в провадженні господарського суду Миколаївської області знаходиться декілька справ по даному відповідачу);

- сума пені не є «значно» чи «надмірно» великою, виходячи з часу прострочення платежів та загальної суми заборгованості ( 1 406 245, 25 грн.);

- здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення;

- судом мають бути враховані інтереси обох сторін, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача обов`язків, погіршує фінансове становище останнього, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;

- посилання відповідача на скрутне фінансове становище через несвоєчасність розрахунків населення за спожиті послуги не є виключною обставиною. Відповідач, як сторона, яка надає оплатні послуги, має вчиняти дії щодо належного виконання його контрагентами своїх зобов`язань та вчиняти дії, направлені на стягнення заборгованості за надані послуги;

- НАК «Нафтогаз України» як державне підприємство є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

- бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», який затверджений КМУ, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу;

- внаслідок недотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити; єдиним джерелом понесених НАК «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників пені;

- загальна сума заявлених пені, 3 % річних та інфляційних втрат не компенсує повністю втрат від сплати відсотків за комерційними кредитами;

- зменшення пені спричинить позивачу додаткові витрати та дозволить боржнику й у подальшому не виконувати взяті зобов`язання.

Розглянувши подане клопотання відповідача, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є комунальним підприємством, не є кінцевим споживачем товару, здійснення оплати поставленого позивачем природного газу залежить в тому числі й від розрахунків споживачів з відповідачем, підприємство є збитковим, що підтверджено вищевказаними первинними бухгалтерськими документами, врахувавши сплату відповідачем основного боргу, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013; постанова КГС ВС від 10.04.2019 № 905/1005/18), суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені на 50 % до 177 601, 43 грн. (50 % х 355 202, 85 грн.). В цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 177 601, 42 грн. - пені слід відмовити, у зв`язку зі зменшенням розміру пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір в розмірі 14 500, 41 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Комунального підприємства “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради, вул. Центральна, 20, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500 (код ЄДРПОУ 36434288) на користь позивача Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720):

- 0, 01 грн. (нуль грн. 01 коп.) – основного боргу;

- 177 601, 43 грн. (сто сімдесят сім тисяч шістсот одна грн. 43 коп.) – пені;

- 119 965, 79 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять грн. 79 коп.) - 3 % річних;

- 491 525, 22 грн. (чотириста дев`яносто одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять грн. 22 коп.) – інфляційних втрат;

- 14 500, 41 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятсот грн. 41 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.07.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш