Ухвала суду № 90565357, 23.07.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

23 липня 2020 року м.Харків Справа № 913/246/20

Провадження №15/913/246/20

За позовом Селянського (фермерського) господарства «Селена» (вул.Степова, б.27, с.Малохатка Старобільського району Луганської області, 92755)

до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, б.17, корп. 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93404)

про зобов`язання вчинити певні дії

зустрічним позовом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, б.17, корп. 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93404)

до Селянського (фермерського) господарства «Селена» (вул.Степова, б.27, с.Малохатка Старобільського району Луганської області, 92755)

про визнання державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність з 18.11.2004

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Славич В.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Дем`янов І.А. - представник на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (у режимі відеоконференції).

СУТЬ СПОРУ:

Селянське (фермерське) господарство «Селена» (далі - СФГ «Селена») 23.04.2020 звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Луганській області) про зобов`язання поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 та провести її державну реєстрацію шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2001 на підставі розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області видано Державний акт на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245, відповідно до якого ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства передано у постійне користування земельну ділянку площею 79,05 га, з яких 50 га ріллі, 28,65 га кормових угідь та 0,4 га під будівлями, лісами та іншими угіддями.

14.03.2005 частина земельної ділянки площею 21,2582 га, яка належала на праві постійного землекористування, на підставі Державного акта про право власності на землю серії ЛГ №121320 та Державного акта про право власності на землю серії ЛГ №121321 передана у власність членам СФГ «Селена» для ведення фермерського господарства.

Інша частина земельної ділянки площею 27,9224 га знаходилась у користуванні СФГ «Селена» на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001.

Позивач з посиланням на приписи ст.141 Земельного кодексу України вважає, що відповідачем незаконно розпайовано та змінено вид використання земельної ділянки площею 27,9224 га із земель фермерського господарства на землі для ведення особистого селянського господарства, оскільки зазначена земельна ділянка передана на праві постійного користування СФГ «Селена».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою господарського суду від 28.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 28.05.2020.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2020 розгляд справи відкладено на 24.06.2020.

29.05.2020 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від 29.05.2020, яким він вимоги позову відхилив, посилаючись на наступне.

Не зважаючи на розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області «Про передачу у власність земельних ділянок голові та члену селянського фермерського господарства «Селена» із земель наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради» від 18.11.2004 №471/2, договір оренди земельної ділянки загальною площею 27,9224 га не укладено, що є порушенням вимог ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Зазначив, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права, зокрема, у спосіб визначений позивачем, як зобов`язання поновити використання частини земельної ділянки площею 27,9224 га, яка передана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 та провести її державну реєстрацію шляхом перенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, необхідно з`ясувати наявність у позивача права або законного інтересу та з`ясування чи має місце його порушення.

Земельна ділянка орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га - залишок після передачі у власність) вибула з користування ОСОБА_1 та повернулась до земель державної власності та виходячи з положень ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України (в редакції 2004 року) могла бути об`єктом цивільних прав лише з моменту встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання відповідного документу, що посвідчує відповідне право користування/власності.

ОСОБА_1 після того, як було безоплатно передано у власність для ведення фермерського господарства членам СФГ «Селена» 21,2582 га (ріллі) із земель, які перебували у неї в постійному користуванні необхідно було вжити заходи відповідно до чинного на той час земельного законодавства України щодо належного оформлення документів на залишок земельної ділянки (з метою формування її як об`єкта цивільних прав та отримання в оренду, оскільки право постійного користування не могло бути надано громадянину.

Земельна ділянка орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га (залишок після передачі у власність) є власністю Держави Україна, в особі якої виступає в даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Також відповідач заперечив проти судових витрат за надання професійної правничої допомоги у сумі 10 000 грн 00 коп., оскільки представником позивача не виконані приписи ст.ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо надання доказів на підтвердження їх понесення.

29.05.2020 від ГУ Держгеокадастру у Луганській області надійшов зустрічний позов від 27.05.2020 №9-12-0.63-3852/2-20, у якому відповідач просить визнати таким, що втратив чинність з 18.11.2004 державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 від 27.12.2007, виданий на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку державної власності загальною площею 79,05 га, з яких 50 га ріллі, 28,65 га кормових угідь та 0,4 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.05.2020 зустрічна позовна заява передана на розгляд судді Смолі С.В.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом ГУ Держгеокадастру у Луганській області зазначило, що 19.12.2001 головою Старобільської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №549/1, згідно якого надано ОСОБА_1 в постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 82,3 га, з них ріллі - 50 га, пасовищ - 31,9 га, інших земель - 0,4 га.

У подальшому ОСОБА_1 на виконання розпорядження вжиті заходи щодо розроблення технічного звіту по встановленню в натурі меж земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, за результатами яких видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 площею 79,05 га, з яких: 50 га - ріллі, 28,65 га - кормових угідь, 0,4 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245.

15.03.2002 ОСОБА_1 створено селянське (фермерське) господарство «Селена».

30.12.2003 головою Старобільської районної державної адміністрації на підставі клопотання голови СФГ «Селена» ОСОБА_1. та заяви члена ОСОБА_2 прийнято розпорядження №605 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів КСП ім.Артема із земель СФГ «Селена», розташованих на території Малохатської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження ТОВ «Землевпорядна фірма «Лан» у 2004 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку голові та члену СФГ «Селена» ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району.

18.11.2004 розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації №471/2 затверджено вказану технічну документацію із землеустрою та безоплатно передано у власність для ведення фермерського господарства членам СФГ «Селена» 21,2582 га (ріллі).

Як зазначив відповідач, земельна ділянка орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га (залишок після передачі у власність) вибула з користування ОСОБА_1 та повернулась до земель державної власності та могла бути об`єктом цивільних прав лише з моменту встановлення її меж в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документу, що посвідчує відповідне право користування /власності.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2020, зокрема, зустрічний позов ГУ Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства «Селена» про визнання таким, що втратив чинність з 18.11.2004, державного акта на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №011541, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №245 від 27.12.2007, виданий на ім`я ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

09.06.2020 від ГУ Держгеокадастру у Луганській області надійшла заява про усунення недоліків, у якій відповідач зазначив, що у прохальній частині зустрічної позовної заяви була допущена технічна помилка в даті реєстрації державного акту на право постійного користування землею в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

Вказав, що правильною є дата - 27.12.2001.

Зазначена заява прийнята судом як письмові пояснення у справі.

11.06.2020 від СФГ «Селена» надійшла відповідь на відзив на первісну позовну заяву від 05.06.2020, у якій позивач зазначив, що у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 вказано, що припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється в разі спливу строку, на який була передана земельна ділянка, та може бути припинена за рішенням суду.

СФГ «Селена» продовжує законно користуватися земельною ділянкою на підставі Державного акту серії ІІ-ЛГ №011541 від 27.12.2001 на право постійного користування землею 27,9224 га ріллі та 28,65 га кормових угідь, виданого на ім`я голови ОСОБА_1.

Пунктом 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування, видані до набрання ним чинності є дійсними. Будь-які рішення органами державної влади чи місцевого самоврядування щодо скасування державного акту на право постійного користування відсутні.

ОСОБА_1 в порядку згідно з чинним на момент створення фермерського господарства законодавством, отримала Державний акт на право постійного користування землею, що посвідчує передачу йому земельної ділянки у постійне користування для ведення фермерського господарства. Після створення фермерського господарства, надана його голові земельна ділянка перейшла до фермерського господарства як до юридичної особи.

Необхідність державної реєстрації права на земельні ділянки виникла тільки з 01.01.2013, коли почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яка передбачена викладеним у новій редакції Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В результаті введення в дію нової системи реєстрації - реєстрація правовстановлюючих документів на нерухомість (свідоцтв про право власності, державних актів, договорів оренди та ін.) замінена реєстрацією відповідних речових прав та обтяжень. У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення, що відповідач і здійснив з частиною земельної ділянки по державному акту, а іншу частину не зареєстрував.

Ухвалою господарського суду від 24.06.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження по 30.07.2020 (включно); відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 23.07.2020.

У судове засідання 23.07.2020 представник позивача не прибув, представник відповідача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.07.2020 від ГУ Держгеокадастру у Луганській області через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом від 07.07.2020, у якій зазначив, що Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541 на ім`я ОСОБА_1 площею 79,05 га вичерпав свою дію.

Станом на 18.11.2004 припинив існувати об`єкт постійного користування, а саме земельна ділянка площею 79,05 га, яка передавалась гр. ОСОБА_1 згідно державного акту та межі якої були встановлені.

Земельна ділянка орієнтовною площею 57,7918 га (79,05 га - 21,2582 га (залишок після передачі у власність) вибула з користування ОСОБА_1 та повернулась до земель державної власності та виходячи з положень чинного на той час законодавства, зокрема ст.125, ст.126 Земельного кодексу України від 2002 ( у редакції 04.06.2004) могла бути об`єктом цивільних прав лише з моменту встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання відповідного документу, що посвідчує відповідне право користування/власності.

Вказав, що одночасне перебування однієї і тієї ж земельної ділянки в різних формах власності є неможливим, оскільки не може існувати одночасно два правовстановлюючих документа на одну і ту ж землю з різними формами власності.

Вимога щодо визнання таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування ІІ-ЛГ №011541 з 18.11.2004 буде тим ефективним способом захисту, який виходячи із суті спору зможе відновити порушене право держави в особі позивача.

Позивач у запереченні на відповідь ГУ Держгеокадастру у Луганській області по зустрічному позову від 10.07.2020, зокрема, зазначив, що правомірно використовує земельні ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №011541.

У заяві від 10.07.2020 позивач зазначив, що ним подані суду усі наявні докази, надані відзив, відповідь на відзив та заперечення. Визначений остаточний позов, відводів суду немає, відповідач на врегулювання спору та мирову угоду не погоджується.

Також просив провести підготовче судове засідання без його участі.

Суд вважає можливим задовольнити вказану заяву в частині проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Згідно з ч.1 ст.181 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

У відповідності до ч.2 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд визнає їх достатніми для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.120, 121, 177, 181, 182, 185, 232 - 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Закрити підготовче провадження.

2. Призначити справу до судового розгляду по суті на 31 липня 2020 року об 11 год. 00 хв.

3. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою:

просп.Науки, буд.5, м.Харків, у залі судових засідань №108.

4. Явку представників сторін визнати необов`язковою.

5. Звернути увагу учасників судового процесу, що відповідно до п.5.27 Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

6. Звернути увагу учасників справи на процесуальні права та обов`язки, передбачені ст.46 ГПК України, зокрема в частині строків подання до суду заяв про збільшення/зменшення позовних вимог, зміни предмету або підстави позову та доказів направлення копій таких заяв та доданих до них документів іншим учасникам справи, а також щодо наслідків неподання таких доказів суду (ч.ч.2, 3, 5 ст.46 ГПК України).

7. Звернути увагу учасників справи на порядок подання доказів, встановлений у ст.80 ГПК України, та наслідки неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи. У випадку неможливості учасником справи самостійно надати докази - він вправі подати клопотання про витребування доказів судом у строки, встановлені у ч.ч.2, 3 ст.80 ГПК України (ч.1 ст.81 ГПК України).

8. Звернути увагу учасників справи, що при визначенні строків отримання ними процесуальних документів від суду та від інших учасників справи, з метою недопущення зловживанням процесуальними правами, судом враховуються Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958.

Ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення 23.07.2020 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено 24.07.2020.

Суд доводить до відома учасників судового процесу, що вони можуть отримувати інформацію у справі, що розглядається за офіційною вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України - https://court.gov.ua/fair/.

Суддя С. Смола