Рішення № 90565233, 24.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2020Справа № 910/6413/20за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерськ»

про стягнення 161644,57 грн,

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерськ» про стягнення 161644,57 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати послуг із транспортування природного газу магістральними трубопроводами протягом жовтня 2018 року по квітень 2019 року, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 155323,80 грн, 3% річних у розмірі 3672,56 грн та інфляційні втрати у розмірі 2648,21 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на те, що у справі № 910/6413/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, позивач у позові зазначив про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зазначає, що предметом позову є стягнення 161644,57 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторони наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, пов`язаних з розглядом спору.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для здійснення розгляду справи № 910/6413/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, тому відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

09.06.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив, згідно з яким відповідач вказує, що з позовними вимогами відповідач погоджується і просить відповідача розглянути питання щодо укладання мирової угоди.

23.07.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позов, суд

ВСТАНОВИВ:

АТ "Укртрансгаз" листом № 2401ВИХ-18-500 від 21.02.2018 направив ОСББ "Печерськ" проект договору № 1802000592 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами в 2018 році з 01.01.2018.

Відповідач не повернув позивачу підписаний з його боку договір № 1802000592 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

При цьому, позивачем були фактично надані відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами протягом жовтня 2018 року по квітень 2019 року в загальному обсязі 248,534 тис. куб. м. на загальну суму 155323,80 грн, а саме: у жовтні 2018 року на загальну суму 409,97 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.10.2018 № 10-18-1802000592; в листопаді 2018 року на загальну суму 23877,85 грн відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2018 №11-18-1802000592; в грудні 2018 року на загальну суму 32254,81 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2018 № 12-18-1802000592; в січні 2019 року на загальну суму 38006,32 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2019 № 01-19-1802000592; в лютому 2019 року на загальну суму 32172,94 грн відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2019 № 02-19-1802000592; в березні 2019 року на загальну суму 25141,51 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2019 № 03-19-1802000592; в квітні 2019 року на загальну суму 3460,40 грн відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2019 № 04-19-1802000592. Копії актів, рахунків на їх оплату та доказів їх відправлення і отримання відповідачем наявні в матеріалах справи.

Позивач листом від 05.07.2019 № 2001ВИХ-19-2415 звертався до відповідача з вимогою сплати заборгованість за жовтень 2018 року - квітень 2019 року.

Така вимога не була задоволена відповідачем, доказів протилежного матеріали справи не містять. Вказану вимогу відповідач отримав 08.07.2019, докази чого наявні в матеріалах справи.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 155323,80 грн заборгованості за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами протягом жовтня 2018 року по квітень 2019 року в загальному обсязі 248,534 тис. куб. м., а також 3% річних у розмірі 3672,56 грн та інфляційних втрат у розмірі 2648,21 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Згідно з п. 45 ч. 5 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

З прийняттям Закону України "Про ринок природного газу" та Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період) відбулось розмежування функцій розподілу, транспортування та постачання природного газу усім споживачам, і визначено, що споживач, якому постачається природний газ з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, сплачує постачальнику Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" лише вартість природного газу, без урахування вартості послуг з транспортування магістральними трубопроводами та розподілу природного газу оператору газотранспортної системи.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

За приписами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

У п. 1 гл. 1 розд. VIII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою №2493 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вказано, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної торгової точки.

Крім того, у п. 1 розд. II Правил постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, передбачено, що підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до пп. 4 п. 5 розд. II Правил постачання природного газу умови щодо найменування оператора газорозподільчої мережі/газотранспортної системи, з яким споживач уклав договір розподілу/транспортування природного газу є істотними та обов`язковими для договору постачання природного газу.

Таким чином, правовідносини між оператором газотранспортної системи та споживачем щодо послуг з транспортування природного газу регулюються договором, що укладається відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою №2497 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, укладання такого договору відповідно до вимог чинного законодавства є обов`язковою передумовою укладення договору постачання природного газу, за яким постачальник поставляє споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), і здійснюється не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа на основі типового договору.

Згідно з ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно із ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист, в якому позивачем було зазначено про те, що листом №26-1765-1.2-16 від 30.03.2016, його було проінформовано про те, що вартість природного газу, який поставляється Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" не включає вартості його транспортування магістральними газопроводами, відповідно Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" зобов`язано укласти договір на транспортування природного газу з Публічним акціонерним товариством "УКРТАНСГАЗ" з 01.01.2018. До означеного листа було додано договір на транспортування природного газу. На підтвердження направлення на адресу відповідача вказаного листа, позивачем було додано до матеріалів справи копію списку згрупованих поштових відправлень, та копію поштового повідомлення №0306502376200. При цьому, судом прийнято до уваги, що адреса, на яку здійснювалось відправлення, відповідає зазначеній у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Вказані обставини встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 у справі №910/16031/18 за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" про стягнення 93 830, 24 грн., а отже в силу ст. 75 ГПК України не потребують доказування.

Суд зазначає, якщо сторона, яка одержала проект договору, укладення якого є обов`язковим в силу закону, не відповіла на пропозицію, не підписала цей договір, водночас, і не склала протокол розбіжностей у двадцятиденний строк, проте здійснила фактичні дії щодо його виконання (зокрема, отримала надані послуги, оплатила їх, тощо), то в такому разі обставина відсутності договору у формі єдиного документа, підписаного обома сторонами, сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від обов`язку оплатити вартість послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується цими послугами зі згоди виконавця послуг.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як договори, так і інші правочини, а також цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, у такому випадку, зобов`язання відповідача оплатити послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства (Правил постачання природного газу, Кодексу газотранспортної системи) та з фактичних дій постачальника і споживача цих послуг.

При цьому, вирішуючи питання настання строку оплати послуг за транспортування природного газу, судом враховано наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Судом встановлено обставини направлення позивачем на адресу відповідача актів наданих послуг та рахунків на їх оплату за спірний період.

Також, як встановлено судом, позивачем було направлено на адресу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" лист від 05.07.2019 № 2001ВИХ-19-2415 про сплату заборгованості за транспортування природного газу за жовтень 2018 року - квітень 2019 року, яка була отримана відповідачем 08.07.2019.

Отже, виходячи з наведеного, судом було встановлено обставини настання строку оплати послуг з транспортування природного газу за спірний період.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та наявності підстав для задоволення в повному обсязі позовних вимог, Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" в частині стягнення заборгованості в розмірі 155323,80 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3672,56 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2648,21 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, несплата відповідачем вартості спожитих послуг транспортування природного газу є підставою для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 3% річних за заявлений період з 16.07.2019 по 28.04.2020 та інфляційних втрат за період з серпня 2019 по березень 2020, судом встановлено, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерськ» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 4-В; ідентифікаційний код: 37102560) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) основний борг у розмірі 155323 (сто п`ятдесят п`ять тисяч триста двадцять три) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 3672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 2648 (дві тисячі шістсот сорок вісім) грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 2424 (дві тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 67 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева