Рішення № 90565222, 24.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2020Справа № 910/6420/20за позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення 42790,62 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 42790,62 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором страхування автотранспортних засобів №1064168 від 25.01.2019 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Skoda», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ 009888706, у зв`язку з чим позивач просить суд в порядку суброгації стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 42314,29 грн, а також пеню у розмірі 406,96 грн та 3% річних у розмірі 69,37 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/6420/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зобов`язати Моторне (транспортне) страхове бюро України надати копію полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ 009888706 або інформацію із єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно полісу № АМ 009888706; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

25.05.2020 до Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація на виконання вимог ухвали.

09.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 42314,29 грн., у зв`язку з чим просить суд провадження у справі у вказаній частині вимог закрити. Щодо вимог про стягнення пені та 3% річних, відповідач просить суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачають стягнення більших штрафних санкцій, ніж це передбачено самим законом, зі страхової компанії у разі затримки у виплаті потерпілому страхового відшкодування.

15.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач підтримує позовні вимоги.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, відповіді на відзив та відповідачем у відзиві на позов, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2019 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховик) та ТОВ «Еліт-Україна» було укладено договір страхування автотранспортних засобів №1064168 (Договір), предметом страхування за цим Договором виступають майнові інтереси ТОВ «Еліт-Україна», пов`язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням зокрема транспортним засобом «Skoda», державний номер НОМЕР_1 від страхових ризиків.

11.07.2019 в м. Одесі по вулиці Миколаївська дорога, біля будинку №283 трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Skoda», державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України, якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 01.10.2019.

До позивача звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв`язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Згідно зі Звітом про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу №72-07-19, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 46679,30 грн.; коефіцієнт фізичного зносу - 0,00.

Відповідно до рахунку-фактури №ИС-00000294 від 23.07.2019 та акту виконаних робіт №ИС-00000294 від 03.12.2019 вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda», державний номер НОМЕР_1 , склала 43314,29 грн.

Відповідно до страхового акту №1753/19/50/ТР25/00/2 визначено розмір страхового відшкодування у сумі 42314,29 грн, який сплачений за платіжним дорученням № 09238 від 18.09.2019 на суму 42314,29 грн.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На адресу відповідача було направлено заяву про виплату страхового відшкодування № 114/8 від 15.01.2020 з проханням виплатити страхове відшкодування у розмірі 42314,29 грн, у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант». Зазначену заяву отримано відповідачем 16.01.2020 (докази направлення долучено до позовної заяви).

Судом встановлено, що 29.05.2020 відповідачем сплачено на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 42314,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9067 від 29.05.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором страхування автотранспортних засобів №1064168 від 25.01.2019 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Skoda», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ 009888706, у зв`язку з чим позивач просить суд в порядку суброгації стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 42314,29 грн, а також, пеню у розмірі 406,96 грн та 3% річних у розмірі 69,37 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 42314,29 грн. підлягає закриттю, а інші вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Skoda», державний номер НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ 009888706).

Вина водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 підтверджується постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 01.10.2019.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АМ 009888706), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно зі Звітом про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу №72-07-19, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 46679,30 грн.; коефіцієнт фізичного зносу - 0,00.

Відповідно до рахунку-фактури №ИС-00000294 від 23.07.2019 та акту виконаних робіт №ИС-00000294 від 03.12.2019 вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda», державний номер НОМЕР_1 , склала 43314,29 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ 009888706) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., франшиза - 0 грн. Наведені відомості підтверджуються інформацією з бази даних МТСБУ.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АМ 009888706 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 100 000, 00 грн., франшизу у розмірі 0 грн., розмір страхового відшкодування - 42314,29 грн., то розмір страхового відшкодування, який підлягав відшкодуванню позивачу, складає 42314,29 грн.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів».

З огляду на викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначила, що визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Так, відповідно до ст. 37.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено судом, на адресу відповідача було направлено заяву про виплату страхового відшкодування № 114/8 від 15.01.2020 з проханням виплатити страхове відшкодування у розмірі 42314,29 грн, у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант». Зазначену заяву отримано відповідачем 16.01.2020 (докази направлення додано до позовної заяви).

Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Однак, у межах встановленого строку (90 днів), який сплинув 15.04.2020, відповідач відповіді на заяву не надав, зокрема, не прийняв рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, як і не здійснив страхове відшкодування.

Разом з тим, як встановлено судом, 29.05.2020 відповідачем сплачено на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 42314,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9067 від 29.05.2020.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 42314,29 грн після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в цій частині, у зв`язку із чим провадження у справі в зазначеній частині підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, враховуючи невідшкодування відповідачем суми страхового відшкодування у строк, визначений законодавством, позивач у своєму позові просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 406,96 грн. та 69,37 грн - 3 річних.

Відповідно до п. 36.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням.

Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов`язання виникають із підстав, встановлених статею 11 ЦК.

Згідно зі статею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача № 114/8 від 15.01.2020 була отримана відповідачем 16.01.2020 (згідно з копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), а відтак відповідач мав здійснити виплату до 15.04.2020 (включно).

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних та пеню за період з 16.04.2020 по 05.05.2020 відносно суми невиплаченого страхового відшкодування - 42314,29 грн.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення розміру пені та 3 % річних, суд зазначає, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У відзиві на позов відповідач просив судові витрати по справі покласти на позивача та посилався на ч. 1 ст. 130 ГПК України, відповідно до якої зокрема, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, позивач у відповіді на відзив, заперечуючи проти застосування ч. 1 ст. 130 ГПК України, наполягав на покладенні судових витрат на відповідача з урахуванням того, що відповідач не визнав позов, оскільки заперечував проти вимог про стягнення 3% річних та пені, а також сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 42314,29 грн. вже після відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене у сукупності, зважаючи на те, що підставою звернення позивачем з даним позовом до суду було власне невиконання обов`язку зі сплати страхового відшкодування за наслідками отримання відповідної вимоги позивача, у строк, встановлений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд доходить висновку про покладення понесених позивачем витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення страхового відшкодування у розмірі 42314 (сорок дві тисячі триста чотирнадцять) грн. 29 грн.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (03038, м. Київ, вул. Ямська, будинок 28 літера А; ідентифікаційний код: 19411125) 3% річних у розмірі 69 (шістдесят дев`ять) грн. 37 коп., пеню у розмірі 406 (чотириста шість) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева