Рішення № 90565098, 23.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2020Справа № 910/6464/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/6464/20

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32"

про стягнення 45193,42 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" (далі - відповідач) про стягнення 45193,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №2685/18-КП-41 від 10.10.2018 в частині своєчасної оплати отриманого газу, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 36512,42 грн, 3% річних у розмірі 5322,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 3358,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 відкрито провадження у справі та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

03.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає заявлену до стягнення пеню та просить зменшити її розмір на 99%, тобто до 365,12 грн. В обґрунтування зменшення розміру пені посилається на те, що основним джерелом доходу відповідача є кошти, які надійшли за надані комунальні послуги від споживачів і заборгованість останніх перед відповідачем за надані послуги з опалення та постачання гарячої води становить 1552076,84 грн. Також відповідач зауважує на тому, що згідно фінансової звітності товариства за 2017, 2018, 2019 роки фінансова діяльність товариства є збитковою. Окрім того, в тексті відзиву відповідач вказує на розстрочку виконання рішення у відповідності до статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

30.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує проти зменшення пені на 99%, оскільки нарахована пеня складає лише 13,6% від суми прострочення, а вимога відповідача направлена на уникнення відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що є неприпустимим. Окрім того вказує, що прохальна частина відзиву на позовну заяву не містить чітко сформульованого та конкретизованого клопотання про розстрочку виконання судового рішення.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (нова назва Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу №2685/18-КП-41 за умовами пункту 1.1 якого, у редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018 (далі - договір), постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 договору).

Сторони погодили у пункті 2.1 договору, що постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 76,0 тис. куб. метрів у такому розрахунку: жовтень 2018 року - 0 куб. метрів; листопад 2018 - 12 тис. куб. метрів; грудень 2018 - 14 тис. куб. метрів; січень 2019 року - 16,0 тис. куб. метрів; лютий 2019 року - 16,0 тис. куб. метрів; березень 2019 року - 14,0 тис. куб. метрів та квітень 2019 року - 4,0 тис. куб. метрів.

Пунктом 3.8 договору установлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна природного газу погоджена сторонами у розділі 4 договору. Так, ціна за 1000 куб.м газу становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн. Загальна вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за цим природного газу.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 договору).

У пункту 7.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п`ять років (9.3 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору, позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 342958,05 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 30.11.2018 на суму 63317,87 грн; від 31.12.2018 на суму 74160,17 грн; від 31.01.2019 на суму 82443,42 грн; від 28.02.2019 на суму 60534,34 грн; від 31.03.2019 на суму 54458,45 грн та від 30.04.2019 на суму 8043,80 грн.

Відповідач, в свою чергу, оплатив поставлений природний газ, однак з порушенням строків, визначених умовами договору, що і стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення пені у розмірі 36512,42 грн, 3% річних у розмірі 5322,77 грн та інфляційних втрат у розмірі 3358,23 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 договору, в редакції додаткової угоди №4, сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Отже, уклавши з позивачем договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов`язання з оплати отриманого газу не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, оплата отриманого природного газу ним здійснювалась з порушення встановлених договором строків.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати поставленого газу, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та 7.2 договору, позивачем нараховано пеню у загальному розмірі 36512,42 грн.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних в сумі 5322,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 3358,23 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

В той же час, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 99% до 365,12 грн у зв`язку з тим, що основним джерелом доходу відповідача є кошти, які надійшли за надані комунальні послуги від споживачів, заборгованість яких перед відповідачем за надані послуги з опалення та постачання гарячої води становить 1552076,84 грн. Також відповідач зауважує на тому, що згідно фінансової звітності товариства за 2017, 2018, 2019 роки його фінансова діяльність є збитковою.

За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд враховує ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повну сплату вартості поставленого природного газу); те, що природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем для надання житлово-комунальних послуг споживачам; що прострочки в оплаті поставленого природного газу виникли у зв`язку із несвоєчасною оплатою кінцевими споживачами послуг відповідача та скрутний фінансовий стан товариства про що свідчать фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва.

Відтак, оцінивши інтереси обох сторін та суспільно-економічне значення діяльності відповідача, ступінь виконання зобов`язання, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% до 18256,21 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням зменшення розміру пені, та стягнення з відповідача 18256,21 грн пені, 5322,77 грн 3% річних та 3358,23 грн інфляційних втрат.

Окрім того, в тексті відзиву на позовну заяву відповідачем зазначено про необхідність розстрочки виконання рішення суду у відповідності до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, однак фактичного клопотання про розстрочку не заявлено, оскільки в прохальній частині відзиву викладено лише вимогу щодо зменшення розміру пені на 99%.

Приписами статті 331 ГПК України встановлено, що за клопотанням сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за клопотанням стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Однак відповідачем не надано суду належних доказів наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України»).

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» про стягнення 45193,42 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд 32-А, приміщення №96; код ЄДРПОУ 32492922) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 18256 (вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 21 коп, 3% річних у розмірі 5322 (п`ять тисяч триста двадцять дві) грн 77 коп., інфляційні втрати у розмірі 3358 (три тисячі триста п`ятдесят вісім) грн 23 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 23.07.2020.

Суддя Т.В. Васильченко