Рішення № 90564974, 16.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2020Справа № 910/4685/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Намистюка Дениса Анатолійовича до Головного управління Національної поліції у місті Києві, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Державної казначейської служби України, про стягнення 162 852,10 грн. майнової та 680 112,00 грн. моральної шкоди,

за участі:

позивача: Намистюка Д.А.;

представника відповідача: не з`явився;

представника третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2018 року фізична особа-підприємець Намистюк Денис Анатолійович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві 125 308,30 грн. майнової шкоди та 208 800,00 грн. моральної шкоди, спричиненої незаконною бездіяльністю Оболонського УП ГУНП у місті Києві, що встановлена ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 27 вересня 2016 року в справі № 756/11683/16-к.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 травня 2018 року (суддя Турчин С.О.) вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження на 31 травня 2018 року. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено Державну казначейську службу України.

22 травня 2018 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції у місті Києві від 21 травня 2018 року № 381/125/13/2018 на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог Підприємця з огляду на недоведеність останнім факту завдання йому шкоди.

У судовому засіданні 31 травня 2018 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 19 червня 2018 року.

До початку призначеного судового засідання 19 червня 2018 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Підприємця на відзив від 16 червня 2018 року, в якій останній заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 19 червня 2018 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 3 липня 2018 року.

27 червня 2018 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення Головного управління Національної поліції у місті Києві від 26 червня 2018 року № 494/125/13-2018, в яких відповідач зазначив про відсутність правових підстав для задоволення вимог Підприємця.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 2 липня 2018 року № 05-23/1067, проведеного у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Турчина С.О., справу № 910/4685/18 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 липня 2018 року дану справу було прийнято суддею Морозовим С.М. до свого провадження та призначено підготовче судове засідання на 7 серпня 2018 року.

7 серпня 2018 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання позивача від 1 липня 2018 року, в якому останній просив суд призначити у даній справі судову психологічну експертизу з метою проведення психологічного дослідження розміру завданої Підприємцю моральної шкоди. В задоволенні цього клопотання судом було відмовлено.

У судовому засіданні 7 серпня 2018 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у цій справі на 30 днів та оголошення перерви у судовому засіданні на 18 вересня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2018 року (суддя Морозов С.М.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2019 року, позовну заяву Підприємця залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року касаційну скаргу Підприємця задоволено; вищезазначені судові рішення скасовано, а справу № 910/4685/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 січня 2020 року вказану справу було передано для розгляду судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 січня 2020 року справу № 910/4685/18 було прийнято до провадження вищезазначеним суддею та призначено підготовче засідання на 6 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 6 лютого 2020 року підготовче судове засідання відкладено на 12 березня 2020 року.

У судовому засіданні 12 березня 2020 року протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати строк підготовчого провадження у даній справі було продовжено на 30 днів, а ухвалою суду від тієї ж дати підготовче судове засідання відкладено на 26 березня 2020 року.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16 березня 2020 року 9/рс-186/20, судове засідання у справі № 910/4685/18, призначене на 26 березня 2020 року, було знято з розгляду, про що учасників справи було завчасно повідомлено на офіційній вебсторінці Господарського суду міста Києва.

У той же час слід зазначити, що ухвалою суду від 26 березня 2020 року заявлений Підприємцем відвід судді Павленка Є.В. від розгляду справи № 910/4685/18 було визнано необґрунтованим, а заяву позивача від 18 березня 2020 року про відвід судді передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2020 року вищенаведену заяву про відвід передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 березня 2020 року (суддя Курдельчук І.Д.) у задоволенні заяви Підприємця про відвід судді Павленка Є.В. від розгляду справи № 910/4685/18 відмовлено.

Враховуючи послаблення постановами Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343 та від 14 травня 2020 року № 377 протиепідеміологічних карантинних заходів, підготовче судове засідання у справі № 910/4685/18, з урахуванням положень частини 4 статті 120 ГПК України, призначено на 25 червня 2020 року, про що її учасників було повідомлено відповідними ухвалами від 28 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 25 червня 2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 16 липня 2020 року.

30 червня 2020 року на електронну адресу суду надійшла заява Підприємця від 27 червня 2020 року, в якій останній збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь позивача 162 852,10 грн. майнової та 680 112,00 грн. моральної шкоди. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 16 липня 2020 року позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач та третя особа про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Підприємця, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2015 року Підприємець звернувся до Оболонського УПГУНП у місті Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи на те, що відомості про вказане кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не було внесено у повному обсязі, позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність Оболонського УПГУНП у місті Києві, яка, на думку позивача, полягала в невнесенні у повному обсязі відомостей про кримінальне правопорушення до вищенаведеного реєстру після отримання заяви Підприємця.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року в справі № 756/11683/16-к скаргу позивача задоволено частково; зобов`язано Оболонське УПГУНП у місті Києві у повному обсязі вчинити процесуальні дії за заявою Підприємця, а також визнано бездіяльність Оболонського УПГУНП при розслідуванні кримінального провадження № 12015100050001821 незаконною. В іншій частині вимог скарги позивача відмовлено.

Обґрунтовуючи свої вимоги у справі № 910/4685/18, Підприємець у позовній заяві, з урахуванням наданих письмових пояснень, посилався на те, що вищенаведені протиправні дії відповідача зумовили необхідність весь свій робочий час присвячувати захисту власних прав та оскарженню бездіяльності правоохоронних органів. Крім того, такі дії призвели до стійких змін життя позивача, ускладнили його, позбавили багатьох можливостей через брак коштів та змусили витрачати на захист інтересів клієнта позивача - його батька, весь час, енергію та ресурси, а також призвели до переживань позивача щодо відношення його батька до нього як до спеціаліста, який не виправдав очікувань та не досяг бажаного результату. Також Підприємець вказував на те, що внаслідок бездіяльності відповідача у клієнта позивача за договором (його батька) та в суспільстві в цілому сформувалася негативна оцінка його професійних і ділових якостей. У зв`язку з наведеним обставинами Підприємець у своєму позові, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 162 852,10 грн. майнової та 680 112,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною є поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Обов`язковою умовою відповідальності є причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Водночас статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Суд звертає увагу на те, що відсутність будь-якої із зазначених умов виключає настання відповідальності особи (у даному випадку - відповідача), яка полягає у покладенні на неї обов`язку з відшкодування збитків.

Разом із тим, позивачем у його позовній заяві не було у встановленому законом порядку доведено фактичної наявності матеріальної шкоди, завданої Підприємцю протиправними діями Оболонського УПГУНП у місті Києві, правонаступником якого є відповідач, а також її дійсного розміру.

Так, у позовній заяві Підприємець посилався на те, що бездіяльність Оболонського УПГУНП у місті Києві зумовила необхідність весь свій робочий час присвячувати захисту власних прав та оскарженню бездіяльності правоохоронних органів.

У той же час Підприємцем не було надано суду жодних доказів, які підтверджують завдання йому матеріальної шкоди (реальних збитків чи упущеної вигоди) неправомірними діями відповідача.

Крім того, позивачем також не надано доказів того, що весь свій робочий час протягом зазначеного у позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) періоду, тобто з 25 лютого 2015 року по 1 грудня 2016 року, останній присвячував захисту лише власних прав та оскарженню бездіяльності правоохоронних органів. Судом встановлено, що ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва в справі № 756/11683/16-к, якою визнано незаконною бездіяльність Оболонського УПГУНП при розслідуванні кримінального провадження № 12015100050001821, постановлено 27 вересня 2016 року. Проте позивачем не було зазначено, які дії, направлені на захист інтересів Підприємця, вчинялися останнім, зокрема у період з 28 вересня 2016 року по 1 грудня 2016 року, а також не надано доказів на підтвердження того, що на підготовку та подання відповідної скарги на бездіяльність відповідача позивач витратив більше 20 місяців.

Слід також зазначити, що у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, Підприємець, посилаючись на положення статті 2 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", просив суд стягнути з відповідача, зокрема, 162 852,10 грн. майнової шкоди, обчисленої з урахуванням індексу інфляції за 2017-2019 роки.

Проте позивачем не було зазначено конкретних періодів нарахування заявленої ним до стягнення матеріальної шкоди. Крім того, Підприємцем не доведено суду обґрунтованості механізму нарахування спірної матеріальної шкоди (шляхом множення індексу інфляції у кожному наступному році на матеріальну шкоду в розмірі 125 308,30 грн.), а також не наведено жодного нормативного обґрунтування таких розрахунків.

Суд звертає увагу позивача на те, що Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (який був чинним на момент звернення Підприємця до Господарського суду міста Києва з даним позовом) встановлювався граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами лише цивільних та адміністративних справ, у зв`язку з чим положення цього нормативно-правового акту до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. Більше того, вищенаведений Закон втратив чинність з 15 грудня 2017 року, що виключає можливість його застосування у період з 2018 по 2020 роки.

Крім того, позивач посилався на те, що факт завдання йому матеріальної та моральної шкоди встановлено постановою Апеляційного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року в справі № 756/16306/17.

Проте такі посилання Підприємця не беруться судом до уваги з огляду на те, що вищенаведеним судовим рішенням не було встановлено факту завдання Підприємцю матеріальної чи моральної шкоди, не надано оцінки спірним правовідносинам та не розглянуто спір у наведеній справі по суті, оскільки провадження у цій справі було закрито у зв`язку з тим, що спір між Підприємцем та Головним управлінням Національної поліції у місті Києві не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Підприємцем не було у встановленому законом порядку доведено й наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача у вигляді невнесення у повному обсязі відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою Підприємця та матеріальною шкодою, яку просив стягнути позивач з відповідача.

У своєму позові Підприємець, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, також просив суд стягнути з відповідача 680 112,00 грн. моральної шкоди, розрахованої шляхом множення 4 723,00 грн. (розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року) на 144 (кількість мінімальних заробітних плат).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як вже було зазначено вище, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У той же час Підприємцем не було в установленому законом порядку доведено суду факту завдання йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача, а також безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача у вигляді невнесення у повному обсязі відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та моральною шкодою позивача.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, Підприємець посилався на те, що протиправна бездіяльність Оболонського УПГУНП у місті Києві призвела до переживань позивача щодо відношення його батька до нього як до спеціаліста, який не виправдав очікувань та не досяг бажаного результату. Також Підприємець вказував на те, що внаслідок бездіяльності відповідача у клієнта позивача за договором (його батька) та в суспільстві в цілому сформувалася негативна оцінка його професійних і ділових якостей.

Проте вищевказані твердження не беруться судом до уваги з огляду на те, що відмова правоохоронного органу в задоволенні певної заяви чи клопотання адвоката не може безпосередньо свідчити про завдання останньому репутаційних збитків.

Слід також зазначити, що при обрахунку розміру завданої Підприємцю моральної шкоди останнім було застосовано формулу ОСОБА_1.

Однак суд зазначає, що рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року методика ОСОБА_1 виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства Юстиції України. Відсутність методики ОСОБА_1 у Реєстрі методик проведення судових експертиз з 29 січня 2016 року підтверджується інформацією з офіційного сайту Міністерства юстиції України (http://rmpse.minjust.gov.ua/). Відтак, на момент звернення Підприємця до Господарського суду міста Києва з даним позовом вищенаведена методика застосуванню не підлягала, що спростовує здійснених позивачем розрахунків.

Інші доводи позивача також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не надав господарському суду належних доказів та не обґрунтував наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до відповідальності, що полягає у відшкодуванні моральної та матеріальної шкоди.

Відтак, у задоволенні позову Підприємця слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позову Підприємця, судовий збір у даній справі з відповідача в дохід бюджету стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24 липня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко