Ухвала суду № 90564236, 22.07.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9317/19

Провадження по справі №1-кп/635/573/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Березовської І.В.,

за участю прокурора – Зеленькова О.В.,

захисників – Мокроусова Ю.С., Князєва В.О.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілого – Сичова К.В.,

секретар судового засідання – Калягіна М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н ОВ И В:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, посилаючись на те, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , продовжують існувати, застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання його під вартою, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання його під вартою, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час у зв`язку із погіршенням його стану здоров`я.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Мокроусов Ю.С. у судовому засіданні просив змінити його підзахисному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. Вказав, що прокурором в судовому засіданні не було доведено наявність жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, та не надано суду жодних доказів на продовження їх існування. Просив суд врахувати, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, позитивно характеризується.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Князєв В.О. у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив змінити його підзахисному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. Зазначив, що прокурором в судовому засіданні не було доведено наявність жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, та не надано суду жодних доказів на продовження їх існування. Крім того, зазначив про часткове погашення його підзахисним матеріальних збитків, завданих потерпілому, а також про погіршення стану здоров`я у ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти клопотання прокурора про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Представник потерпілого Сичов К.В. в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому запобіжний захід відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжувався, останній раз ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 травня 2020 року.

Строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , спливає 25 липня 2020 року.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою,якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 суд бере до уваги, що останній обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, а саме: у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років.

ОСОБА_1 також обвинувачується у вчиненні низки тяжких злочинів, а саме: у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Суд враховує характер та конкретні обставини вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а саме, що останні обвинувачуються в умисному пошкодженні майна, вчиненого шляхом вибуху, ОСОБА_1 також обвинувачується в незаконному зберіганні, носінні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, наявність у останніх спеціальних навичок поводження зі зброєю та вибуховими пристроями, внаслідок проходження ними служби в Збройних силах України, те, що вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вчинені групою осіб, та відбувалися на території поблизу приміщення Люботинського професійного ліцею, що в сукупності вказує на підвищену небезпеку як самих діянь, так і осіб обвинувачених.

При цьому, надаючи оцінку можливості обвинуваченими переховуватися від суду, суд враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинувачених у сукупності із тяжкістю покарання та даними про їх особи є об`єктивні підстави вважати, що вони можуть переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справ «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправдане , якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини,право на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

На думку суду з огляду у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високий стандартів прав і інтересів суспільства.

Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України продовжує існувати.

Суд також погоджується із доводами прокурора щодо продовження існування у обвинуваченого ОСОБА_2 ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки на теперішній час свідки по даному кримінальному провадженню не допитані. У разі обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинувачених, існує висока вірогідність незаконного впливу на них з боку обвинувачених, що може негативно вплинути на встановлення істини у кримінальному провадженні.

Також суд вважає, що у обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні низки умисних тяжких кримінальних правопорушень, що свідчить про їх схильність до вчинення правопорушень.

За таких обставин, суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Князєва В.О. щодо часткового відшкодування збитків, завданих потерпілому та погіршення стану здоров`я його підзахисного, у зв`язку з чим наявні підстави для зміни йому запобіжного заходу, не є безумовною підставою для застосування іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, і у сукупності з іншими обставинами, в тому числі тяжкістю покарання, суспільною небезпечністю особи обвинуваченого, не виключають існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінується обвинуваченим, вік та стан здоров`я обвинувачених, міцність соціальних зв`язків, їх репутацію, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження запобіжного заходу, не зменшилися та виправдовують тримання обвинувачених під вартою.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків шляхом застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 19 вересня 2020 року включно.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 19 вересня 2020 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя І.В.Березовська