Ухвала суду № 90563653, 23.07.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/6306/17

Провадження № 6/946/288/20

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого-судді: Бальжик О.І.

за участю секретаря: Нікітіної Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкогонова О.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,

В С Т А Н О В И В:

І. Суть подання

1.1. Головний державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкогонов О.О. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, посилаючись на те, що останній ухиляється від виконання виконавчого листа №500/6306/17, виданого 14.06.2018 року Ізмаїльським міськрайонним судом про стягнення заборгованості у розмірі 38 972 гривні 54 копійки.

ІІ. Процедура

2.1. Під час судового розгляду подання фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

2.2. У судове засідання головний державний виконавець, будучи своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду, не з`явився, звернувшись із заявою про розгляд та задоволення подання у його відсутність.

2.3. Сторони та інші заінтересовані особи у відповідності до ч.4 ст.441 ЦПК України про розгляд подання не повідомлялися.

ІІІ. Законодаство

3.1. Стаття 33 Конституції України.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом […].

3.2. Стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, що не включені до Конвенції та першого Протоколу до неї.

4. Право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

3.3. Стаття 313 ЦК України.

1. Фізична особа має право на свободу пересування […].

[…] 3. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України […].

4. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

3.4. Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі – Закон №1404-VІІІ).

3. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

[…]19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

3.5. Стаття 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ (далі – Закон №3857-ХІІ).

1. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:

[…] 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

3.6. Стаття 441 ЦПК України.

1. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом […].

3. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

4. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця […].

3.7. Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, узагальнена Верховним Судом України 01 лютого 2013 року.

З погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону №3857-ХІІ та у п.19 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Таким чином, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні віл нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

ІV. Оцінка суду

4.1. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що суд має право застосувати до боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного або приватного виконавця, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов`язань.

4.2. Застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

4.3. Вивченням матеріалів подання, судом встановлено, що державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того факту, що боржник ОСОБА_1 має паспорт для виїзду за кордон і з метою ухилення від виконання зобов`язань має намір та реальну можливість вибути за межі України.

4.4. Також, державним виконавцем не надано доказів того, що ним відповідно до ст.18 Закону №1404-VІІІ вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання рішення або всі вони виявилися безрезультатними. Зокрема, в матеріалах справи відсутні відомості з: Державної податкової служби України про джерела отримання доходів та номера рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах; Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про здійснення підприємницької діяльності; міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїл Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про наявність на праві власності або користуванні земельної ділянки; ГУ Держспоживчслужби в Одеській області про наявність техніки тощо.

4.5. Будь-які докази, які підтверджують отримання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій містяться вимоги про подання декларації про доходи та майно, а також про добровільне виконання зобов`язання, докази одержання ним усіх інших документів, що виносились у процесі здійснення виконавчого провадження, як це передбачено вимогами ст.28 Закону №1404-VІІІ, а також докази того, що він ухиляється від виконання зобов`язань, відсутні.

4.6. За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання рішення в контексті положень ст.441 ЦПК України, ст.6 Закону №3857-ХІІ та ст.18 Закону №1404-VІІІ, а тому правові підстави для його задоволення відсутні.

Керуючись ст.441 ЦПК України, ст.ст.18, 28 Закону №1404-VІІІ, ст.ст.1, 6 Закону №3857-ХІІ, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволені подання головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкогонова О.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

4. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя:О.І.Бальжик