Рішення № 90561623, 23.07.2020, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3549/18

Провадження № 2/740/15/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання- Кубрак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 1981 року її батьки - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали в вищевказаному будинку, добросовісно, відкрито, безперервно володіли їм до самої смерті.

Вона була зареєстрована в цьому будинку з 10.06.1999 по 29.01.2013, але продовжувала володіти зі своєю матір`ю будинком і продовжує володіти їм по теперішній час.

Вважає, що добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито та безперервно володіти цим нерухомим майном більше десяти років. Здійснює ремонт будинку, сплачує комунальні платежі.

Представник позивача - адвокат Прокопець С.М. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та про підтримку позову.

Представник відповідача, незважаючи на ухвалу суду про визнання їх явки обов*язковою, в судове засідання повторно не з*явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності і визнання позову.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно положень абзацу 3 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Законними підставами для задоволення позову є ст.344 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність). Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна:

володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК україни, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Згідно до п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно свідоцтв про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8-9).

Свідоцтвом про народження підтверджується, що померлі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були батьками позивачки (а.с.11).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 2246 від 26.07.2018 ОСОБА_2 була зареєстрована з 10.08.1981 по день її смерті в будинку АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно інвентаризаційної справи вбачається, що забудовником за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_5 , якій на підставі рішення №273 від 27.06.1974 виконкому Ніжинської міської ради депутатів трудящих надано дозвіл на будівлю будинку на земельній ділянці площею 600 кв.м за вказаною адресою.

Встановлено, що ОСОБА_5 була рідною сестрою батька позивачки ОСОБА_3 .

Згідно довідки КП НМБТІ Чернігівської області № 01663 від 15.06.2018 станом на 31.12.2012 право власності на будинок АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстроване (а.с.13).

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), яке відповідно до закону підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації, тому власник вказаного житлового будинку відсутній.

Згідно довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 2245 від 26.07.2018 ОСОБА_1 була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 з 10.06.1999 по 29.01.2013 (а.с.14).

На замовлення позивачки виготовлений звіт про оцінку майна, що підтверджується відповідними документами (а.с.5).

В матеріалах справи мається договір про користування електричною енергією, укладений 13.06.2018 між ПАТ «Чернігівобленерго» та ОСОБА_1 (а.с.15).

В судовому засіданні встановлено, що більше десяти років позивачка добросовісно, відкрито і безперервно володіє житловим будинком АДРЕСА_1 , що є законною підставою для задоволення позову відповідно до ст.344 ЦК України.

Суд встановив також, що вимоги позивачки обгрунтовані на законі і доведені в судовому засіданні.

Керуючись ст.344 ЦК України, ст.12, 81, 89, 263-265, 268, 273, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду подається учасниками справи через суд першої інстанції - Ніжинський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Т.Г. Ковальова