Ухвала суду № 90559754, 22.07.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2020 Справа №607/6964/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Облещук О.В.,

у присутності:

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Покотила Ю.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОНТ» про примусове повернення об`єкта позички і стягнення неустойки, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОНТ» (далі – TOB «ВІКОНТ») про примусове повернення об`єкта позички – цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном № 2 від 01.07.2018р. і стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язання з повернення об`єкта позички за цим же договором у розмірі 264 000 грн. Обгрунтовував позов тим, що строк дії договору був обумовлений договором до 30.06.2020р., однак 16.04.2020р. позивач надіслав відповідачу вимогу про дострокове розірвання договору та повернення об`єкта позички (вартість якого на момент укладення договору становила 26 400 000 грн.), яка відповідачем задоволена не була, тому він вправі вимагати його повернення в судовому порядку, а також на отримання від відповідача неустойки за прострочення виконання зобов`язання з його повернення.

Ухвалою від 20 травня 2020 року судом відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 22 червня 2020 року на 14 годину 30 хвилин.

У зв`язку з неявкою представника відповідача підготовче судове засідання було відкладено на 22.07.2020р. на 12 год.

У підготовче судове засідання представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення, повторно не з`явився, не повідомивши про причини неявки.

За вказаних обставин, оскільки підстави відкладення підготовчого судового засідання відповідно до вимог ч. 2 ст. 198, ч. 2 ст. 223 ЦПК України відсутні, суд вважає можливим провести підготовче судове засідання у відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги підтримуються в обсязі та з підстав, викладених у позовній заяві, позивач є одним із трьох учасників та засновників TOB «ВІКОНТ», однак позовні вимоги виникли з договору, укладеного між фізичною та юридичною особою, у зв`язку з чим справа, на його переконання, підлягає розгляду загальним місцевим судом, будь-які клопотання у підготовчому судовому засіданні відсутні.

З долученої до позовної заяви копії договору № 2 від 01.07.2018р. вбачається, що TOB «ВІКОНТ» і ОСОБА_2 уклали договір безоплатного користування майном, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав TOB «ВІКОНТ» у безоплатне користування цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60т переробки зерна за добу з обладнанням, зазначеним у переліку згідно з додатком до цього договору, вартість якого на момент передачі майна становить 26 400 000 грн., на строк до 30 червня 2019 року, та згідно з укладеною між сторонами додатковою угодою від 30.06.2019р. цей строк продовжено до 30.06.2020р.

З матеріалів справи, зокрема з заяви про забезпечення позову, яка була подана позивачем 03.06.2020р. та розглянута судом відповідно до ухвали від 04.06.2020р., вбачається, що позивач, будучи учасником та засновником TOB «ВІКОНТ», забезпечував належну господарську діяльність та зростання прибутків товариства, коли інші учасники не цікавились його розвитком, а лише отримували дивіденди від його діяльності. Тому, зважаючи на ці обставини, 01.07.2018р. ним було передано товариству цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60т переробки зерна за добу, управління яким він здійснював самостійно. Однак, після державної реєстрації відомостей про зміну керівника та підписанта TOB «ВІКОНТ» його, за наказом нового директора, перестали фізично пускати на територію, де підприємство здійснює свою господарську діяльність. Також 12.12.2019р. незаконними, на думку позивача, рішеннями загальних зборів учасників товариства його звільнили з посади директора TOB «ВІКОНТ» та виключили його зі списку підписантів, а новим директором призначена особа, яка раніше не мала жодного відношення до Товариства. Вказані незаконні дії з боку інших учасників TOB «ВІКОНТ» є предметом оскарження в Господарському суді Тернопільської області.

Відповіднодо ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, розглядають господарські суди.

Також, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, розглядають господарські суди.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 визначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У вказаній постанові Велика Палата зазначила, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дурович ОСОБА_3 є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОНТ». Крім нього, засновниками (учасниками) цього товариства, є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

З долученої позивачем ухвали Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2020р. вбачається, що, з метою подальшого пред`явлення позову до TOB «ВІКОНТ» про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, ОСОБА_1 подавав заяву про забезпечення позову, в якій вказував, що з огляду на укладення договору № 2 від 01.07.2018р. про безоплатне користування майном (цілісним технологічним комплексом з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60т переробки зерна за добу), можливість здійснення господарської діяльності TOB «ВІКОНТ» забезпечувалась і забезпечується належними йому особисто грошовими коштами та обладнанням.

На момент укладення договору № 2 від 01.07.2018р. ОСОБА_1 був засновником (учасником) цього товариства і є ним на даний час.

Сам позивач у своїх заявах стверджує, що внаслідок переданого за цим договором майна забезпечується можливість здійснення господарської діяльності TOB «ВІКОНТ».

Таким чином, судом установлено, що на підставі договору № 2 від 01.07.2018р. майно передане засновником (учасником) товариства з метою забезпечення здійснення його господарської діяльності, на момент укладення договору ОСОБА_1 був засновником (учасником) товариства і є ним на даний час. Наведене свідчить про те, що майно за договором передавалось ОСОБА_1 як засновником (учасником) товариства на цілі, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності товариства.

Тобто, виходячи з суб`єктного складу правовідносин, предмета спору та характеру спірних матеріальних правовідносин, суд приходить до переконання, що має місце спір, який виник при укладенні та виконанні правочину у господарській діяльності, та з корпоративних відносин.

При цьому суд вважає, що сама лише та обставина, що у договорі № 2 від 01.07.2018р. зазначено про те, що він укладається між фізичною особою ОСОБА_1 та юридичною особою TOB «ВІКОНТ», та не вказано статусу ОСОБА_1 як засновника (учасника) товариства, і договір він уклав та підписав як «позичкодавець ОСОБА_1 », тобто без зазначення статусу засновника (учасника) товариства, не спростовує наявності між сторонами господарських відносин.

Таким чином, спір у даній справі виник між TOB «ВІКОНТ»– юридичною особою та ОСОБА_1 , який є одним із засновників (учасників) цього товариства, позивач звертається за захистом своїх прав у господарських відносинах, і тому цей спір відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України повинен розглядатися господарським судом.

Відтак, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області не є «судом встановленим законом» для розгляду даної справи, оскільки її розгляд віднесено до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним закрити провадження у справі та роз`яснити позивачу про можливість звернутися з цими вимогами в порядку господарського судочинства до Господарського суду Тернопільської області.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що при цьому не будуть порушені вимоги закону та будь-чиї охоронювані законом права та інтереси, керуючись ст. ст. 200, 255, 256, 260 – 261, 353 – 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОНТ» про примусове повернення об`єкта позички і стягнення неустойки.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Тернопільської області (46001, м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14-а).

Ухвала набираєзаконної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяН. М. Сташків