Рішення № 90559632, 10.07.2020, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 344/22513/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого судді Марціцкої І.Б,

- за участі секретаря с\з Пасько І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення в її користь 22394,99 грн. боргу, який слід стягнути з відповідачів солідарно, а також понесені нею судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначає, що між нею та відповідачами було укладено два усні договори позики та надання послуг. Відповідно до яких, позивач надавала консультаційні послуги як ФОП з отримання англійської візи та навчання англійської мови у Великобританії. Відповідачі просили позивача взяти на себе витрати пов`язані з отриманням візи та навчання, ці витрати зобов`язувались повернути.

На виконання своєї частини зобов`язань позивач в перших числах січня 2017 року відправила заявку, отримала реквізити та оплатила 183 та 109 євро, які були оплачені того ж дня. З незалежних від позивача обставин, відповідачу ОСОБА_2 було відмовлено у видачі візи. Позивач повторно направила заявку 10.02.2017 року та оплатила 109 євро збору. Паралельно було подано пакет документів для навчання в коледжі. ОСОБА_2 власноручно заповнив заявку, де вказав анкетні дані та номер телефону позивача.

06.02.2017 року позивач здійснила оплату 379 англійських фунтів стерлінгів за навчання в коледжі. В подальшому відповідачі обірвали будь - які контакти з позивачем, вирішили не виконувати своїх зобов`язань, а тому позивач змушена звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.

13 березня 2020 року ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження.

24 червня 2020 року ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу призначено до судового розгляду.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились. Попередньо направили письмову заяву, в якій просили розгляд справи слухати без їхньої участі, позов задоволити на підставі доводів та доказів наведених в позові.

Представник відповідачів, в судове засідання не з`явився, подав відзив, в якому позовні вимоги не визнав, вказав, що позивач посилається на те, що між сторонами був укладений договір позики, однак на підтвердження свої вимог не надано ні розписки, ні будь - якого іншого документа, який би регулював договірні відносини позики. Крім того, представник відповідача вказує, що між сторонами взагалі не укладалися будь-які договори чи то про надання послуг чи то позики. Просив звернути увагу, що позивачем не долучено жодних документів, які б уповноважували її вчиняти будь - які дії від імені відповідачів. Враховуючи наведені обставини, представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано копію виписки від 06.02.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 перерахувала 379 англійських фунтів стерлінгів , призначення платежу навчання ОСОБА_2 .

Як слідує з копії заяви від 12.01.2017 року, яка адресована Посольству Сполученого королівства ОСОБА_1 даною заявою стверджує що гарантує всі витрати ОСОБА_2 під час перебування на навчанні за кордоном в період з 30.01.2017 року по 17.02.2017 року.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату - замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1046 ЦК України, передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Провівши аналіз норм матеріального права, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позивач не довела в ході розгляду даної справи факту укладення між нею та відповідачами договорів про надання послуг та позики в усній формі та наявності між сторонами договірних правовідносин.

Оскільки будь- якої чи то переписки, чи іншого підтвердження про те, що між сторонами існують якісь відносини позивачем не долучено, а в судовому засіданні не здобуто.

Із виписки по картковому рахунку з 01.01.2017 року по 01.07.2017 рок не вбачається, що будь-який платіж здійснено в користь ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 . Наявні суми перерахунку 109 та 183 євро не свідчать про те, що призначення цих платежів - збір за отримання візи для ОСОБА_2 . Доказів, які б підтверджували ті обставини, що ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 уповноважували позивача подавати заяви у візовий центр для отримання візи до матеріалів справи позивачем не долучено.

Як слідує з відмови від 16.01.2017 року в своїй заявці на отримання візи ОСОБА_2 було вказано про те, що він є непрацюючим студентом і перебуває на фінансовій підтримці батька. Жодних відомостей, які б вказували про те, що фінансові зобов`язання по оплаті навчання чи проживання ОСОБА_2 несе ОСОБА_1 не надано, а в судовому засіданні не здобуто.

Позивач стверджує, що є суб`єктом підприємницької діяльності з надання відповідних послуг, однак позивачем не додано документи, які б підтверджували її стасут як суб`єкта підприємницької діяльності.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що позивач не довела належними, допустимими та достатніми доказами викладені в позові обставини, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка