Ухвала суду № 90556551, 23.07.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-п/759/81/20

ун. № 753/8334/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Волошина А.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву представника ЗАТ "Українська будівельна компанія" про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м.Києва від 03.02.2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ "Українська будівельна компанія" про стягнення пені за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Лук`яненко О.Л. 22.04.2019 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом в інтересах ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія», обґрунтовуючи вимоги тим, що 25.11.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 9-08-60 купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Відповідно до умов Договору позивач зобов`язувалась сплатити ціну продажу майнового права, а відповідач зобов`язався передати позивачу у власність майнове право на квартиру. Позивач свої зобов`язання виконала, однак відповідач не виконав свої зобов`язання, будинок не готовий до прийняття в експлуатацію. У зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання договору в розмірі 215 761,19 грн. та судовий збір у розмірі 2 158,00 грн.

Заочним рішенням суду від 03.02.2020 року, зазначений позов задоволено.

21.05.2020 до суду від представника відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м.Києва від 03.02.2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ "Українська будівельна компанія" про стягнення пені за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Зазначену заяву заявник обґрунтував тим, що він не був повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, та, на його думк,у судом не в повній мірі з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (а.с.98-101).

Ухвалою суду від 25.05.2020 прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення суду від 03.02.2020 року (а.с.112).

У судовому засіданні представник позивача, просив заяву залишити без задоволення, надав суду письмові заперечення на заяву про перегляд заочного рішення (123-126).

У судове засідання представник відповідача не з`явився повторно (02.07.2020, 23.07.2020), про час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином (а.с.136, 137), про причини неявки суд не повідомив. Оскільки неявка особи, належним чином повідомленої про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.1 ст. 287 ЦПК України), суд з урахуванням строків розгляду вищезгаданої заяви визначених ч. 2 ст. 286 ЦПК України, дійшов висновку про можливість розгляду заяви без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зазначені норми дозволяють зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що б його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Верховний Суд України 01.05.2007 року у листі-узагальненні «Практики ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» також зробив аналогічний висновок - правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК України, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду вищезазначеної справи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с. 45, 51 ), про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву до суду не подав а тому суд у відповідності до ст. ст. 178, 280 ЦПК України розглянув справу у його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримiнального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК УКраїни учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, так як на них поширюється порядок цивільного судочинства, а значить обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов`язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була направлена на адресу Дарницького районного суду м.Києва засобами поштового зв`язку 19.04.2019, що підтверджується штампом на конверті (а.с. 19). Представник відповідача жодного разу не прибув ні у підготовче, ні у судовф засідання, хоча судові повістки відсилались на адресу відповідача (а.с.44, 50, 56). Відзиву на позов до суду не подав. Таким чином, суд при ухваленні рішення дійшов висновку про недобросовісне користування відповідачем своїми процесуальними правами, що призводить до затягування розгляду справи, а відтак, зважаючи на повторну неявку в судове засідання без поважних причин, вирішив справу у його відсутності.

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду судом заяви про перегляд заочного рішення суду, заявником не надано жодних належних доказів, на які він посилається, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а також відомостей щодо неналежного його повідомлення про виклик до суду.

Відтак, суд не вбачає підстав для перегляду ухваленого у справі заочного рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 284-287 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ЗАТ " Українська будівельна компанія" про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м.Києва від 03.02.2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ "Українська будівельна компанія" про стягнення пені за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру,- залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Бабич Н.Д.