Рішення № 90555252, 23.07.2020, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа 636 / 4145 / 19

2 / 636 / 162 / 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвій С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Почуєва Костянтина Юрійовича, Державної казначейської служби України, Головного управління національної поліції в Харківській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд – стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн..00 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. та відшкодувати понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що 16.06.2019 року відносно Позивача ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серія БД №249005 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час складання протоколу співробітники поліції поводили себе агресивно витягли з машини дітей та ОСОБА_1 які сиділи на задньому сидінні. ОСОБА_1 посадили до поліцейського автомобіля, одягли наручники та погрожували відвести до Печенізького відділу поліції.

З моменту спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 перебував у стресовому стані та під постійним тиском співробітників поліції, які застосовували спеціальні засоби та психологічний тиск і наполягали на тому, що він керував транспортним засобом і знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, чого сам ОСОБА_1 і не заперечував, а тільки зазначав, що він не здійснював керування транспортним засобом.

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 11.09.2019 року по справі №636/2787/19 провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Внаслідок незаконних дій інспектора Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківський області лейтенанта поліції ОСОБА_2 Юрійовича ОСОБА_1 незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано спеціальні засоби кайданки, чим заподіяно моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу вказаного факту за місцем проживання та місцем роботи, у зв`язку з побоюванням громадського осуду, позбавленням можливості користуватися спеціальним правом щодо керування транспортним засобом, необхідністю нести витрати на правничу допомогу.

Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Окрім цього у зв`язку з розглядом справи №636/2787/19 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП позивач поніс матеріальну шкоду, а саме витрати на правничу допомогу розмір яких складає 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп..

Позивач ОСОБА_1 та його адвокат, Биченко Антон Олександрович, в судове засідання з`явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач 1 – інспектор Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківський області лейтенант поліції Почуєв Костянтин Юрійович в судове засідання з`явився, проти позову заперечував просив суд відмовити в його задоволенні.

Відповідач 2 – представник Головного управління національної поліції в Харківській області в судове засідання з`явився надав відзив в якому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 3- представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи надав відзив в якому заперечував проти позову посилаючись на ту обставину, що надана позивачем копія постанови суду, не є достатнім, в розумінні ст. 76 ЦПК України, доказом про завдання моральної шкоди у сумі 30000,00 грн. Просив суд відмовити Позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

16.06.2019 року відносно Позивача ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серія БД №249005 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, із якого слідує, що 16.06.2019 року о 10 годині 30 хвилин, на а/д с. Мартова – с. Кулаковка 2 км. ОСОБА_1 керував автомобілем Мітсубісі Аутлендер ДНЗ НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від продуття алкотестером НОМЕР_2 , огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі відмовився у присутності свідків.

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 11.09.2019 року по справі №636/2787/19 провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що 16.06.2019 року він з сім`єю повертались з відпочинку двома автомобілями додому. Він перебував на задньому сидінні автомобіля «Mitsubishi Оutlander» з двома дітьми. Попереду на автомобілі «Форд» їхали його дружина та кума. В ході руху зупинились на узбіччі, щоб сходити до туалету. В цей момент під`їхали поліцейські та спитали чого ми тут стоїмо. Поліцейські наполягали на тому, що нам потрібно вийти з автомобіля та в подальшому в примусовому порядку викинули з автомобіля. На питання поліцейських, де водій повідомили, що він відійшов до туалету та зараз повернеться. На вимогу поліцейського назвати прізвище, назвав його, водійського посвідчення при собі не мав. У зв`язку з тим, що заперечував факт перебування за кермо автомобіля поліцейські вирішили доставити до Печенізького відділу поліції та одягти кайданки. Для чого одягались кайданки незрозуміло, опору працівникам поліції та будь-яких протиправних дій не вчиняв. Вимогу проїхати до відділу поліції виконав, сів до поліцейського автомобіля де був пристебнутий однією рукою, правою до поручня при цьому ліва рука була вільна. Від`їхавши незначну відстань від місця зупинки, поліцейські побачили, їдучий на зустріч автомобіль «Нива» зупинили його та повернулись на місце зупинки транспортного засобу «Mitsubishi Оutlander» для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Було складено протокол про адміністративне правопорушення час ст. 130 та 126 КУпАП. Після чого були викликані представники Печенізького відділу поліції, які зафіксували факт незаконних дій поліцейських та відібрали пояснення у всіх учасників події. На запитання хто сидів за кермом транспортного засобу повідомив, що сидів не він, а інша особа прізвище якого називати не хоче у зв`язку з тим, що на той момент у водія не було при собі посвідчення на право керування транспортним засобом.

В ході судового розгляду в судовому засіданні Інспектор СРПП Липецького ВП ГУНП в Харківській області Почуєв К.Ю., заперечував щодо позову та пояснив, що 16.06.2019 року на виконання наказу ГУНП в Харківській області у складі мобільної групи з числа, старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Чередниченко Михайла Ігоровича, старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області підполковника Діденка О.Г., інспекторів СРПП Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Шаріпова С.Р. на службовому автомобілі ВАЗ 21099 здійснювали відпрацювання Печенізького району на дотримання працівниками поліції вимога закону. В процесі пересування по району було пошкоджено колесо. З метою полагодити автомобіль на місці, було вирішено зупинити проїжаючий автомобіль та запитати молоток. Після зупинки автомобіля «Форд», побачили на незначній відстані, точно якій не пам`ятає, автомобіль «Mitsubishi Оutlander», який спочатку зупинився, а потім розвернувся і поїхав в протилежному напрямку. Оскільки водій своїми діями вказав, що не хоче їхати в напрямку поліції, працівниками поліції було вирішено швидко наздогнати його. Під`їхавши до автомобіля «Mitsubishi Оutlander» вибіг зі службового автомобіля та підбігли до нього. Обійшовши автомобіль побачив, як водій перелазить на заднє сидіння. Пасажири які сиділи на задньому сидінні при відкрили вікно, тоді побачив, що водій знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, попросив водія вийти з автомобіля та надати документи. На питання хто їхав за кермом відповів, що собака. Водій поводив себе агресивно розмахував руками, нецензурно виражався, відмовлявся надати документи та повідомити своє прізвище. Водію було повідомлено, що якщо він не повідомить власні дані продовжить, нецензурно виражатись його буде доставлено до Печенізького відділу поліції. Водій повідомив, що поїде до Печенізького відділу поліції лише за умови, що на нього будуть одягнуті кайданки. Оскільки ОСОБА_1 відмовлявся називати прізвище, ім`я та по батькові до нього були застосовані спеціальні засоби, а саме кайданки з метою доставлення до Печенізького відділу поліції щоб встановити його особу. Під час застосування спеціальних засобі свідків окрім пасажирів автомобіля та інспекторів поліції не було. ОСОБА_1 посадили до поліцейського автомобіля, пристебнули до поручня кайданками та почали рух, однак згодом ОСОБА_1 повідомив власне ім`я та прізвище тому необхідність в доставленні до Печенізького ВП відпала. Таким чином до Печенізького відділу поліції ОСОБА_1 . доставлений не був протокол затримання та застосування спеціальних засобів не складався. Про застосування спеціальних засобів було зазначено в рапорті адресованого на ім`я начальника.

В ході судового розгляду справи №636/4145/19 судом було досліджено CD диск з відеоматералом подій того дня, який залучено до матеріалів справи Позивачем. На даному відеозаписі ОСОБА_1 знаходиться на передньому пасажирському сидінні в поліцейському автомобілі прикований кайданками до поручня, однією рукою, при цьому ліва рука вільна. На запитання особи яка проводила відеозйомку куди поліцейські будуть везти ОСОБА_1 ОСОБА_3 відповідає до Печенізького відділу поліції. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 опору представникам поліції не чинить відповідно до обстановки, добровільно сів до поліцейського автомобіля.

За клопотанням представника позивача в судовому засіданні судом було досліджено звукозапис судового засідання по справі №636/2787/19, а саме свідчення Інспектора СРПП Липецького ВП ГУНП в Харківській області Почуєва К.Ю., які він давав в якості свідка. Порівнявши надані пояснення в даному судовому засіданні та в судовому засіданні по справі №636/2787/19 судом було встановлено, що вони відрізняються та протирічать один одному.

На вимогу суду пояснити виниклі розбіжності, ОСОБА_3 повідомив, що пройшов значний проміжок часу і на момент коли він давав свідчення в якості свідка по справі №636/2787/19 він пам`ятав краще обставини ніж наразі.

Таким чином суд критично відноситься до вказаних пояснень, оскільки вони є сумнівними та не підтверджені іншими засобами доказування (фото, відео зйомка подій того дня). На переконання суду під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та розгляді вказаної справи в суді Інспектором СРПП Липецького ВП ГУНП в Харківській області Почуєвим К.Ю. не було доведено належними та допустимими доказами факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 ..

В ході судового розгляду було допитано в якості свідків наступних осіб:

- старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Чередниченко Михайла Ігоровича, який повідомив, що на виконання наказу ГУНП в Харківській області у складі мобільної групи з числа старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області підполковника Діденка О.Г. інспекторів СРПП Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Шаріпова С.Р. та старшого лейтенанта ОСОБА_3 на службовому автомобілі ВАЗ 21099 здійснювали відпрацювання Печенізького району на дотримання працівниками поліції вимога закону. В процесі пересування по району було пошкоджено колесо. З метою полагодити автомобіль на місці було вирішено зупинити проїжаючий автомобіль та запитати молоток.

Під час зупинки автомобіля «Форд» білого кольору, який їхав в зустрічному напрямку вони побачили, як на відстані приблизно 200 метрів у зустрічному напрямку їде автомобіль «Mitsubishi Оutlander», чорного кольору, водій якого, побачивши службовий автомобіль поліції зупинився, після чого різко розвернувся у протилежному напрямку руху та зупинився.

Оскільки водій своїми діями вказав, що не хоче їхати в напрямку поліції, працівниками поліції було вирішено швидко під`їхати до нього. Під`їхавши до автомобіля Mitsubishi Оutlander». На момент коли під`їхали до автомобіля він стояв, особисто не бачив хто перебував за кермом автомобіля. Водій виліз із заднього сидіння автомобіля та відмовлявся називати дані для встановлення його особи та надавати документи.

На питання чи застосовувались спеціальні засоби відповів. Особисто не застосовував, застосовувались працівниками поліції ким саме застосовувались не пам`ятає. Кайданки одягались у зв`язку з тим, що цього захотів сам ОСОБА_1 це було його умовою за якою ОСОБА_1 назвав би своє прізвище. Службової камери особисто у нього не було однак у працівників СРПП камера була у кого саме не пам`ятає чи працювала вона не знає.

- старшого інспектора ОД ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області підполковника поліції Діденко Олексія Григоровича, який суду пояснив, що він у складі мобільної групи на службовому автомобілі здійснювали відпрацювання Печенізького району з метою виявлення правопорушень вчинених поліцейськими. Під час руху службовий автомобіль потрапив у яму та погнув колесо. Колективним рішенням групи було вирішено зупинити проїжаючий мимо автомобіль «Форд» з метою попросити молоток. Після зупинки автомобіля «Форд» побачили автомобіль чорного кольору, який зупинився на узбіччі на незначний проміжок часу, потім розвернувся та поїхав. Вказаний автомобіль викликав підозру та привернув увагу працівників поліції. Не втрачаючи з поля зору даний автомобіль, під`їхали до нього. Працівники СРПП вибігли зі службового автомобіля та підбігли до чорного автомобіля, ми з ОСОБА_4 знаходились в службовому автомобілі. Хто сидів за кермом автомобіля «Mitsubishi Оutlander» особисто не бачив. Коли побачили, що виник конфлікт вийшов зі службового автомобіля і побачив, що із автомобіля «Mitsubishi Оutlander» виходять люди. Оскільки працівники СРПП бачили, що водій перелазив з водійського сидіння на заднє тому пропонували ОСОБА_1 надати посвідчення водія, однак він відмовлявся та зазначав, що не перебував за кермом транспортного засобу, а тому підстав надавати документи не бачить. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 відмовлявся назвати власні дані, його намагалися доставити до Печенізького відділу поліції, однак доставлено не було, оскільки по дорозі до відділу поліції у службовому автомобілі було встановлено його особу. ОСОБА_1 зухвало себе поводив, розмовляв з підвищеним тоном в бійку не ліз, розмахував руками. Коли ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до відділу поліції він повідомив, що якщо не будуть одягнуті кайданки він нікуди не поїде, тому до нього ОСОБА_3 були застосовані спеціальні засоби, кайданки. До Печенізького відділу поліції ОСОБА_1 доставлено не було оскільки по дорозі до нього у службовому автомобілі було встановлено його особу, зупинено свідків та складено протокол про адміністративне правопорушення. Під час руху ОСОБА_1 знаходився в поліцейському автомобілі на передньому сидінні. Про застосування спеціальних засобів було складено рапорт. Вважає, що кайданки були застосовані згідно діючого законодавства.

Повідомив, що у нього особисто була службова боді-камера, яка одягалася у разі необхідності, однак він її в той момент не вмикав.

- інспектора СРПП №2 Липецького відділення поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 , який суду пояснив, що він у складі мобільної групи на службовому автомобілі здійснювали відпрацювання, де саме не пам`ятає. Під час руху на службовому автомобілі було пошкоджено колесо, а тому працівниками поліції вирішено зупинитись та зупинити інший автомобіль, щоб попросити інструмент, а саме молоток щоб вирівняти колесо. Коли зупинили один автомобіль марки «Форд» метрів за сто від нього побачили інший автомобіль чорного кольору, який зупинився різко розвернувся і почав втікати. Ми сіли у службовий автомобіль і почали його наздоганяти, увімкнувши проблискові маячки та звуковий сигнал. Доганяли приблизно один кілометр. За кермом службового автомобіля перебував ОСОБА_3 я сидів справа на передньому сидінні. Наздогнавши чорний автомобіль, підбіг з водійської сторони і побачив, як водій перелазить на заднє сидіння. Попросили особу яка перелазила на заднє сидіння вийти та назвати свої дані. Оскільки водій не називав своїх даних та розмахував руками, знаходився на проїзній частині, хотіли доставить до Печенізького відділення поліції. Коли водій знаходився в поліцейському автомобілі він назвав свої дані після цього на нього було складено адміністративний протокол. На момент коли під`їхали до автомобіля в ньому знаходилось чотири особи двоє дітей та двоє дорослих. До ОСОБА_1 було застосовані спеціальні засоби наручники у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 відмовлявся називати свої дані та сам запропонував одягти на нього наручники витягував руки вперед. До Печенізького відділу поліції не доставлявся оскільки під час руху до Печенізького відділу поліції на службовому автомобілі ОСОБА_1 , назвав свої дані, тому наручники з нього були зняті, зупинено понятих та складено протокол про адміністративне правопорушення.

- допитана ОСОБА_6 , повідомила суду, що 16.06.2019 року вона з друзями, дітьми та чоловіком їхали на двох автомобілях з відпочинку. Вона їхала за кермом автомобіля «Форд» з «Кулаковського залива» з відпочинку. Відпочивали сім`ями. Автомобіль на якому вона рухалася їхав попереду позаду неї їхав автомобіль «Mitsubishi outlander», який належить їй на праві власності. За кермом автомобіля «Mitsubishi outlander» сидів водій уточнювати дані якого відмовилась, ОСОБА_1 сидів ззаду з двома дітьми, особисто бачила які він туди сів коли виїхали з місця відпочинку. По дорозі автомобіль на якому вона рухалась зупинили представники полії. На вимогу поліцейського зупинилась та почала шукати водійське посвідчення та документи на транспортний засіб, однак не встигнувши їх надати поліцейський закрив двері до її автомобіля, швидко сіли в службовий автомобіль та поїхали. Трохи зачекавши автомобіль «Mitsubishi outlander», який повинен був їхати позаду однак не їхав розвернулась та поїхала йому на зустріч. Побачивши на узбіччі власний автомобіль запинилась, підійшла до автомобіля та побачила агресивного поліцейського, який її чоловіку ОСОБА_1 одягав наручники та саджав до службового автомобіля, діти плакали. Сівши до службового автомобіля поліцейські поїхали, на запитання куди повідомили, що до Печенізького відділу поліції. Від`їхавши незначну відстань, перебуваючи в полі зору зупинились, розвернулись та повернулись до автомобіля та почали зупиняти свідків для складання протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 було викликано поліцію, які відібрали пояснення та прийняли заяву. ОСОБА_1 опору працівника поліції не чинив, не заперечував, що знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, однак зауважував, що за кермом автомобіля не знаходився.

- допитаний ОСОБА_7 , який повідомив суду, 16.06.2019 року зранку повертались разом з ОСОБА_1 з відпочинку додому двома автомобілями. Спереду автомобіль «Форд» позаду він на автомобілі «Mitsubishi outlander». Сидів на пасажирському сидінні спереду з права від водія, за кермом сидів малознайомий йому водій ОСОБА_8 . ОСОБА_1 сидів ззаду з двома дітьми. Зупинились на узбіччі і в цей момент під`їхали поліцейські, які повикидали з автомобіля всіх пасажирів в тому числі дітей. На момент коли під`їхали поліцейські автомобіль стояв, водій відійшов до туалету. Проблискових маячків на поліцейському автомобілі та звукових сигналів включено не було. ОСОБА_1 затримали, посадили до поліцейського автомобіля, одягли наручники та почали везти до Печенізького відділу поліції, однак згодом передумали та повернулися і склали на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, проігнорувавши будь-які доводи з приводу того, що останній не перебував за кермом вказаного транспортного засобу. Представники поліції поводили себе агресивно, ОСОБА_1 будь-якого супротиву представникам поліції не чинив, поводив себе спокійно.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (частина 3 статті 19 Закону України «Про національну поліцію»).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Шкода, завдана фізичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 11.09.2019 року по справі №636/2787/19 провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинною постановою суду порушення законного порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання, у цьому випадку застосовуються визначені статтею 1174 ЦК України загальні підстави цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади, та положення статті 1167 ЦК України.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)».

Такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 10 січня 2019 року в справі № 532/1243/16-ц (провадження № 61-34251св18), від 26 лютого 2020 року в справі № 142/143/17 (провадження № 61-5739св19), від 01.07.2020 року справа № 347/1977/17 (провадження 61-10582ск18).

Відповідно до своїх основних повноважень (пункт 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція… доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.

Застосування поліцейськими спеціальних засобів має відбуватися у відповідності до загальних правил, встановлених у статті 45 ЗУ «Про національну поліцію». Так, кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються …під час затримання особи (пункт 1 частини 3 статті 45 Закону).

Відповідно до положень статті 265-2 КУпАП в разі наявності підстав вважати, що водієм вчинені порушення, передбачені .. частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 … цього кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля евакуатора. Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місце знаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів що повернення автомобіля до місця постійної дислокації …

Постановою судді у справі про адміністративне правопорушення встановлена відсутність в діях позивача складу адміністративних правопорушень, які слугували підставою для складання протоколу за частиною 1 статті 130. Отже, законних підстав для адміністративного затримання, застосування кайданок до позивача не існувало. Всі зазначені дії працівників поліції були неправомірними.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

До результатів висновку службового розслідування щодо можливих порушень службової дисципліни інспектором Липецького ВП Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області Почуєвим К.Ю. суд відноситься критично оскільки вони проводилися посадовими особами органу в якому працює ОСОБА_3 які на переконання суду є заінтересованими особами, до того ж базуються лише на показаннях інспекторів поліції які були присутні під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 та вказані пояснення частково відрізняються від тих, які були надані ними ж в судовому засіданні під час їх допиту.

Вислухавши допитаних в якості свідків поліцейських суд зазначає, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

З урахуванням вказаного, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення затримання особи та застосування спеціальних засобів кайданок.

Вищевказане узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного суду від 21.04.2020 року справа №161/5372/17 провадження №К/9901/34016/18.

До того ж на переконання суду застосування спеціальних засобів, а саме у даному випадку кайданок було здійснене з метою знущання та приниження особи ОСОБА_1 . Оскільки він знаходився на передньому сидінні службового поліцейського автомобіля, пристебнутий був лише однією правою рукою до поручня при цьому ліва рука була вільна, що є не типовим способом який застосовується до особи, яка чинить опір та виражає загрозу.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що за вищевказаних обставин справи є доведеними позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративні правопорушення, яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, почуття образи, емоційної напруги, нервозності та інших негативних переживань, викликаних незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, зазначених у позовній заяві.

Такі встановлені судом факти як незаконне затримання ОСОБА_1 , його перебування у кайданках, примусове транспортування в автомобілі поліції пристебнутим за поручень однією рукою, а потім необхідність вживати додаткові зусилля, щоб довести свою невинуватість у суді, переконливо і достатньо підтверджують те, що неправомірними діями поліцейських йому завдано моральну шкоду.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із положень частини 3 статті 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд визначає, що поміркованою та достатньою компенсацією моральної шкоди буде грошова сума у розмірі 30 000,00 грн., які підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Позивач надав суду належні докази, як підтверджують розмір понесених ним витрат на правову допомогу, які він поніс в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення №636/2787/19, а саме Договір про надання правової допомоги від 30.08.2019 року, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на ведення справи, квитанцію про сплату вартості правової допомоги №382444 та акт №1 від 12.09.2019 року. Таким чином з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, яку він поніс у зв`язку з розглядом справи №636/2787/19 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначене узгоджується із практикою, запровадженою у Касаційному адміністративному судді у складі Верховного Суду (зокрема, постанова від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17 (провадження № К/9901/54324/18), та із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

На підставі викладеного, керуючись: ст. ст. 10, 11, 211, 206, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до інспектора Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Почуєва Костянтина Юрійовича, Державної казначейської служби України, Головного управління національної поліції в Харківській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди- задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 витрати на правову допомогу, в розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя –