Вирок № 90554058, 13.07.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6593/19

Провадження № 1-кп/442/91/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі :

головуючого - судді Медведика Л.О.

суддів: Курус Р.І., Крамара О.В.

за участю секретарів: Чолавін Н.П., Михавко І.І., Далявській Л.І.

прокурора Тидаша О.І.

потерпілого ОСОБА_1

захисника Галишина А.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019140110001117 від 24.06.2019 року, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ластівки, Турківського району, Львівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, про обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 24.06.2019 року приблизно о 01 год. 30 хв. перебуваючи на відстані близько 30-40 метрів від автобусної зупинки по вул. Центральній в с. Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області повертаючись додому, зазнав нападу групи осіб в складі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на грунті особистих неприязних відносин з останнім, захищаючи свої охоронювані законом права та інтереси перевищив межі необхідної оборони та умисно заподіяв ножем один удар ОСОБА_3 в життєво важливий орган – височну ділянку голови зліва, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черепа з локалізацією рани в лівій скронево-виличній ділянці з ушкодженням по ходу раневого каналу лівої виличної дуги, лівого скроневого мязу, основи черепа в лівій середній черепній ямці, мозкових оболонок з крововиливами під тверду мозкову оболонку в лівій середній та задній черепних ямках , в підпавутинний простір на основі головного мозку, з ушкодженням речовини головного мозку із формуванням внутрішньомозкового крововиливу в лівій скроневій частці із проривом крові в шлуночкову систему, ушкодженням речовини базальних вузлів, що мають ознаки тяжкого ступеня за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, що призвело до смерті ОСОБА_3 близько 07 години 27.06.2019 року у КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням його смерті. Такими своїми діями ОСОБА_2 завдав ОСОБА_3 тяжкої шкоди, яка явно не відповідала небезпечності посягання та обстановці захисту і в зазначеній ситуації не була необхідною та достатньою для негайного припинення посягання, тобто перевищив межі необхідної оборони, вчинивши кримінальне правопорушення передбачене ст. 118 КК України.

Під час судового розгляду ОСОБА_2 свою вину визнав і пояснив, що в суботу пізно повернувся з роботи. В неділю цілий день був вдома. В обід випив пива. В 19:00 вигнав коня. Чоловікові двоюрідної сестри своєї співжительки ОСОБА_5 позичив 1500 гривень і в 21:00 пішов за боргом. Застав у дома тільки його дружину. Повертаючись, зайшов до ОСОБА_6 . Там пробув пів години і пішов додому, бо вдосвіта домовився з колегою ОСОБА_7 іти по гриби в селі Ластівках і там же, опісля, обіцяв мамі підсипати бульбу.

По дорозі туди, проходив повз компанію чоловіків, серед яких був ОСОБА_4 , який сказав йому: «Постав горілку». Він погодився, але горілки не було і він купив їм таранку і три пива. З ними не стояв і не пив, бо йшов іще до ОСОБА_8 , який мав відвезти його на своєму авто в с. Ластівки. Але той уже спав, в домі ще були дитина та дружина і щоб їх не будити, не стукав і пішов назад.

Повертаючись назад, проходив повз автобусну зупинку. Чутно було чоловічі та жіночі голоси, було темно і світилися тільки монітори телефонів. Розпізнав тільки ОСОБА_9 , який був на мотоциклі. Проходячи повз, почув як ОСОБА_10 питає в його сторону чи є закурити. Не озивався і коли пройшов іще 10 метрів, то почув як ОСОБА_9 каже: «Чого до нього чіпляєтесь». Пройшовши іще декілька кроків знову почув голос ОСОБА_10 , іще в культурній формі: «Що не чуєте, я курити просив?» Підходячи ближче, ОСОБА_10 продовжив: «Що ви такий крутий?» Десь одразу і загиблий підійшов, але нічого не казав і не робив. Обвинувачений дав сигарету ОСОБА_10 і продовжив свій шлях, але за декілька метрів почув інтенсивні кроки ОСОБА_10 , який уже з матюками почав нападати на нього, щоб завдати ударів і кричав: «Мочи його». Той другий теж долучився до нападу. Почалася тяганина. Оточували його декілька разів з метою відрізати шлях додому. Перший удар від ОСОБА_10 попав у руку. Далі почався хаос – копали хто куди не знає, хтось попав йому в пах. Отримав близько п`яти ударів від обох, а всього ударів було багато. Перечіпився за щось та впав, погубив гумові шльопанці. Десь тоді зразу і попередив: «Хлопці у мене ніж». Але ті продовжували своє. В страху, щоб не «замісили» відмахувався ножем у різні боки на рівні грудей. Від того місця де це почалося іще метрів 20 відступав, намагався втікати. Сприймав усе в страху, боячись що із зупинки долучаться іще інші члени групи до цього нападу. Допомоги чекати було ні звідки. Вже десь на п`ятому місці дислокації сутички відчув, що поцілив когось ножем. В цей момент не бачив кому і куди прийшовся удар.

Коли трохи відбіг, - чув як ОСОБА_10 кричав: «він його зарізав». Прибіг додому, подзвонив на «102». З голови не виходило, що когось підрізав, надіявся, що попав у руку. Руки і ніж мив автоматично. Кинув його під сходи.

Загиблого раніше не знав. Затримали відразу, а захисника дали аж в обід. Хтось прийшов і сказав, що хлопець живий і він втішився.

Із ОСОБА_10 раніше мав конфлікт. Той чіплявся, що він із ним не вітається. Боровся із ним, а потім коли обвинувачений вставав - нишком копнув його і не признався, що то він.

В потерпілого – ОСОБА_1 (батька загиблого) на колінах просив прощення. Зазначав, що не мав наміру вбивати їх сина, що прийме будь-який вирок, але й вони з часом зрозуміють, що не все так однозначно у цій історії.

Крім визнання ОСОБА_2 своєї винуватості в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони, вона доводиться наступними доказами дослідженими в судовому засіданні:

Допитаний як свідок в судовому засіданні ОСОБА_11 пояснив суду, що працює на посаді сільського голови с. Ластівки. Обвинуваченого характеризував виключно позитивно та зауважив, що громада села здивована такими обставинами та вважає, що він не міг таке скоїти. Завжди всім допомагав, алкоголем не зловживав. Приїжджав до матері в село Ластівка та опікувався нею.

Допитана як свідок в судовому засіданні ОСОБА_12 пояснла суду, що співпроживає із обвинуваченим. 23 червня 2019 року він вигнав коня пасти і сказав, що хоче наступного ранку сходити по гриби. Згодом пішов до сестри взяти чийсь номер телефона. Повернувся близько 23 години, взяв їсти, а вона пішла спати. Коли збудилась його в домі не було. Біля 2-гої години вночі почула, як ОСОБА_13 пояснює поліції куди їм їхати. Взяв із собою пачку сигарет і нічого не розповідав. Один ніж вилучили із шухляди, а інший – під сходами.

Допитаний як свідок в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив суду, що в той день був із батьком на святкуванні Дня народження працівника лісництва, а близько 21 год. він зустрівся із загиблим. Сіли на місці зруйнованої бесідки і почали розпивати горілку. До них на авто під`їхали та приєдналися до банкету ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Згодом до компанії підійшов обвинувачений та попросив налити. Потім пішов і вернувся із трьома пляшками пива, щоб пригостити їх.

Через якийсь час всі розійшлися: ті четверо колег на машині поїхали геть, а він із загиблим пішли в сторону автобусної зупинки, де зустріли дівчат ОСОБА_18 та ОСОБА_19 них із застілля іще залишилось 250 грам горілки, вино і пиво. Підійшли і приєдналися до них ОСОБА_20 та ОСОБА_21 цей час напроти зупинки появився і обвинувачений і коли трохи пройшов повз, - покликав його ( ОСОБА_10 ) до себе. Він побачив, як обвинувачений витягнув ніж та відійшов назад. Тут через 3-4 хв. звідкіля не візьмись підбіг загиблий і він повідомив йому про ніж. Обвинувачений кинувся на нього, але він ухилився. Обвинувачений тоді напав на загиблого. Свідок тоді знову наблизився до нападаючого та загиблого. Обвинувачений переключився на нього, і він впав. А коли піднявся, - то загиблий уже лежав на землі. Він підійшов до нього та відчувши щось недобре покликав решту людей із компанії. Чому обвинувачений напав на нього не знає. Вони удвох захищалися та пробували вибити ногами ніж. Самого обвинуваченого при цьому не били, він мовчав і махав ножем, щоб вони до нього не змогли підійти.

Потім він викликав швидку. А щоб було швидше, подзвонив іще знайомому ОСОБА_14 , який приїжджав до них з колегами раніше і на його машині поїхали із пораненим назустріч швидкій. По дорозі її зустріли та передали колегу лікарям. По дорозі він затуляв футболкою рану.

Колись давніше мав конфлікт із обвинуваченим.

Допитаний як свідок в судовому засіданні ОСОБА_22 пояснив суду, що цей випадок мав місце після 24 години з 23 червня на 24 червня. На зупинці були він, загиблий, ОСОБА_4 , ОСОБА_20 та двоє дівчат. Всі крім нього випивали по чуть-чуть. Місця де все сталося із зупинки видно не було і чути не було що там робиться. На те, що двоє хлопців відійшли в сторону особливої уваги ніхто не звернув.

Допитаний як свідок в судовому засіданні ОСОБА_23 надав суду покази, аналогічні показам ОСОБА_22 , ОСОБА_4 сказав йому, що то обвинувачений ударив загиблого ножем. Останній лежав на спині.

Допитана як свідок в судовому засіданні ОСОБА_24 надала суду покази, аналогічні показам ОСОБА_22 . Додала, що коли ОСОБА_4 покликав їх то загиблий був іще живий та рухався. Обвинуваченого вже не було. Вона нічого не чула коли все відбувалося, бо слухала музику.

Допитана як свідок в судовому засіданні ОСОБА_25 надала суду покази, аналогічні показам ОСОБА_22 , за виключенням того, що коли повз них пройшов обвинувачений, то ОСОБА_4 сам встав і кудись пішов. А пізніше і загиблий встав та сказав, що іде за ним.

Допитаний потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що являється батьком загиблого хлопця. В суботу поїхав до Чехії, а в неділю подзвонили, що сина поранили. Приїхав назад, 4 дні його рятував, але безнадійно. Просив суворо покарати винного.

Допитаний як свідок в судовому засіданні ОСОБА_26 пояснив суду, що в цю ніч був у складі слідчо-оперативної групи та разом із іншим поліцейським ОСОБА_27 виїжджав на місце події. Заявник, а тепер обвинувачений сказав, де їх чекає. Повідомив, що 8 чоловік напали на нього та забрали телефон. Його кинули у фосу. Казав, що із вигляду їх знає, але по прізвищах назвати не може. Дзвонив із телефона співмешканки. Коли приїхали, то провели огляд місця події. Тілесних ушкоджень на обвинуваченому не бачили. Він запросив понятих та експерта. Вилучили речові докази: тапки, телефон обвинуваченого та фрагменти одягу. Телефон віддали обвинуваченому і він написав відмову від заяви.

Потім із ОСОБА_28 їм повідомили про подію поранення чоловіка. Вони розпитували обвинуваченого чи він комусь наніс тілесні ушкодження, чи має при собі ніж. Але він повідомляв, що ножів при собі не носить. Ознак сп`яніння у нього не було. А ось свідок ОСОБА_4 був із явно вираженими ознаками такого.

Допитаний як свідок в судовому засіданні ОСОБА_27 пояснив суду, що в цю ніч був у складі слідчо-оперативної групи та разом із іншим поліцейським. Виїхали за повідомленням на дзвінок обвинуваченого. Він їм повідомляв, що проходив повз групу. Вони на нього напали. Відбився і побіг додому; чув як хтось із нападників кричав: «він його вбив». Пішли до обвинуваченого додому та вилучили його паспорт. Потім вернулися на місце події та знайшли в кущах його телефон, з якого він подзвонив на 102 та відмовився від виклику. Вилучили гілки зі слідами крові. Їм повідомили з Бориславської МЛ про ножове поранення. Розпитали про це обвинуваченого та забрали його з собою у відділ. Від обвинуваченого запаху алкоголю не було чути. Пояснював їм, що йшов попри зупинку, де відпочивала група осіб. До нього почали чіплятися на предмет дати закурити. Коли пройшов трохи далі по дорозі, за ним побігли двоє. Напали на нього, він відбився та побіг додому.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_29 зазначив суду, що виявлений в обвинуваченого синець був давністю 8-10 днів. Останній розповідав, що на нього напали і били. Інші садни і синці у нього до 4 липня уже могли зійти.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_30 зазначив суду, що за висновком №180 у загиблого виявлена одна колото-різана рана та синець на одному пальці. У самому висновку увесь опис тілесних ушкоджень завжди вказується за уявним вертикальним положенням тіла , якщо не надано інших вихідних даних як у цьому випадку.

Вина ОСОБА_2 в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони доводиться і письмовими доказами по справі:

-витягом з ЄРДР від 24.06.2019 року, яким стверджується що відбулася подія злочину і розпочато кримінальне провадження;

-рапортом старшого оперативного-чергового СРПП №4 Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області;

-протоколом огляду місця події від 24.06.2019, згідно якого оглянуто проїзну частину дороги по вул.Першотравневій поблизу будинку №104 у с.СтарийКропивник, в ході чого виявлено та вилучено дві гілки з РБК, чотири камінці з РБК змиви РБК на марлевому тампоні, чоловічу куртку з плямами РБК, автомобільну щітку;

- постановою про визнання речовим доказом від 24.06.2018, згідно якої речі вилучені в ході ОМП 24.06.2019, а саме по вул.Першотравневій в с.Старий Кропивник визнано речовими доказами;

- довідкою КНП «ДМЛ №1» ДМР №762 від 24.06.2018;

- протоколом огляду місця події від 24.06.2019, згідно якого у приміщенні службового кабінету Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області вилучено джинсові шорти синього кольору з плямами РБК у ОСОБА_4 ;

- протоколом затримання ОСОБА_2 від 24.06.2019, згідно якого вилучено його одяг, а саме: футболка трикотажна коричневого кольору, спортивні штани темно-сірого кольору, гумові тапочки чорного кольору, шкарпетки;

- постановою про визнання речовим доказом від 24.06.2019, згідно якої речі вилучені під час затримання у ОСОБА_2 визнано речовими доказами;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.06.2019, згідно якогоза участю свідка ОСОБА_4 проведено слідчий експеримент;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.06.2019, згідно якого за участю підозрюваного ОСОБА_2 проведено слідчий експеримент;

- протоколом обшуку від 24.06.2019, згідно якого проведено обшук місцяпроживання ОСОБА_2 де він видав ніж;

- постановою, про визнання речовим доказом від 24.06.2019, згідно якої ніж вилучений за місцем проживання ОСОБА_2 визнано речовим доказом;

- клопотанням про арешт майна від 25.06.2019, згідно якого слідчий просиварештувати ніж ОСОБА_2 ;

- ухвалою про арешт майна від 26.06.2019;

- висновком судово-медичного експерта №184 від 04.07.2019, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця на передній поверхні верхньої третини правого стегна. Вказаний синець міг виникнути під прямою дією (удар) твердого (их) предмета (ів), якими могли бути кулаки, ноги, в термін 8-10 днів до моменту огляду і має ознаки легкого тілесного ушкодження; даний доказ свідчить про те, що ОСОБА_31 таки зазнав нападу;

- висновком судово-психіатричної експертизи №285 від 17.07.2019, згідно якого ОСОБА_2 психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними;

- висновком судово-медичного експерта №189 від 09.07.2019, згідно якого у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді садна в ділянці лівого колінного суглобу. Вказане ушкодження, судячи з його морфологічних ознак, виникло внаслідок одноразової взаємодії з тупим твердим предметом, що має обмежену діючу поверхню. В термін, вказаний обстежуваним. Тобто могло виникнути 24.06.2019 і відноситься до легкого ступеня тяжкості; даний доказ доводить, що ОСОБА_10 безпосередньо приймав участь у конфлікті;

- протоколом огляду місця події від 02.07.2019, згідно якого вилучено одяг ОСОБА_3 , а саме спортивні штани чорного кольору фірми «Найк», темно-синього матерчата куртка з балоновими вставками синього кольору, спортивні кросівки синього кольору;

- постановою про визнання речовим доказом від 02.07.2019, згідно якої одяг ОСОБА_3 визнано речовим доказом;

- висновком експертизи №860/2019- ім від 18.07.2019, згідно якого кров від трупа ОСОБА_3 відноситься до групи 0, з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВО;

- висновком експертизи №856/2019- ім від 18.07.2019, згідно якого кров ОСОБА_2 відноситься до групи В, з ізогемаглютинінами анти-А за ізосерологічною системою АВО;

- висновком експертизи №855/2019- ім від 18.07.2019, згідно якого кров ОСОБА_4 відноситься до групи А, з ізогемаглютинінами анти-В за ізосерологічною системою АВО;

-висновком експертизи зброї №5/308 від 28.08.2019, згідно якого наданий ніж не відноситься до холодної зброї, ніж виготовлено кустарним способом;

-вимогою в КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради та відповідь на неї;

-клопотанням про проведення додаткової судово-медичної експертизи від 09.08.2019, ухвала про проведення експертизи від 15.08.2019, висновок судово-медичного експерта №256 від 11.09.2019, згідно якого при проведенні слідчого експерименту від 24.06.2019 за участю ОСОБА_2 , останній відтворив механізм нанесення тілесного ушкодження внаслідок руху правою рукою, в якій був ніж. Відповідно до його показів травмуюче знаряддя поступально рухалось знизу догори (при умові вертикального положення тіла потерпілого), що в цілому, відповідає ходу раневого каналу колото-різаного поранення черепа, виявленого при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 , тобто, це ушкодження могло виникнути за механізмом, показаним ОСОБА_2 при проведенні слідчого експерименту. При проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 останнім не було показано механізм спричинення тілесного ушкодження у вигляді колото-різаного поранення черепа ОСОБА_3 ;

-- протоколом огляду трупа від 27.06.2019, згідно якого оглянуто труп ОСОБА_32 ;

-- висновком №180 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_32 , згідно якого виявлено тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення черепа з локалізацією рани в лівій скронево-виличній ділянці з ушкодженням по ходу раневого каналу лівої виличної дуги, лівого скроневого м`язу, основи черепа в лівій середній черепній ямці, мозкових оболонок з крововиливами під тверду мозкову оболонку в лівій середній та задній черепних ямках, в підпавутинний простір на основі головного мозку, з ушкодженням речовини головного мозку із формуванням внутрішньомозкового крововиливу в лівій скроневій частці із проривом крові в шлуночкову систему, ушкодженням речовини базальних вузлів, синець в ділянці першого пальця лівої китиці. Проникаюче колото-різане поранення черепа ОСОБА_3 в комплексі з ушкодженнями по ходу раневого каналу має ознаки тяжкого ступеня за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення і перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті;

Такі висновки експертиз узгоджуються із встановленими обставинами кримінального провадження, підтверджують показання обвинуваченого, які є послідовними, переконливими та узгоджуються із дослідженими судом доказами, щодо локалізації та характеру виявленого тілесного ушкодження, а також причин його виникнення та обставин при яких воно було заподіяно;

-вимогою начальнику Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області та відповідь з аудіозаписами;

-протоколом огляду предмету від 05.09.2019, згідно якого оглянуто аудіозаписи телефонних розмов ОСОБА_2 здійснених на телефонну лінію «102»;

-постановою про визнання речовим доказом від 05.09.2019, згідно якої диск з аудіозаписами телефонних розмов ОСОБА_2 здійснених на телефонну лінію «102» визнано речовим доказом;

- самими даними розмов ОСОБА_2 здійснених на телефонну лінію «102» відтвореними в судовому засіданні, згідно яких ОСОБА_31 і заперечував і стверджував про вчинення ним кримінального правопорушення і тут суд не поділяє позицію обвинувача про те, що обвинувачений із цього приводу давав неправдиві свідчення;

- висновком молекулярно-генетичної експертизи №10/556 від 27.09.2019, згідно якого у змивах з поверхонь клинка і руків`я наданого на дослідження ножа виявлено поодинокі клітини з ядрами, крові не виявлено. Генетичні ознаки клітин у змивах з клинка і руків`я ножа є змішаними, містять генетичні ознаки не менше двох осіб, серед яких присутні генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_2 і не присутні генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд зазначає, що іншими, вказаними стороною обвинувачення в судових дебатах доказами, вина ОСОБА_2 не доводиться, ні прямо, ні опосередковано.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

За нормативним визначенням умисне вбивство (стаття 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони – умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.

Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння – захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (частина третя ст. 27 Конституції України).

Згідно із частиною першою статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, здійснює порівняльний аналіз та оцінює наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановлює їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

В даному випадку покази ОСОБА_31 про те, що саме свідок ОСОБА_10 розпочав напад суперечать показам останнього, про те, що саме ОСОБА_31 розпочав інцидент і кинувся на нього з ножем. Інших безпосередніх очевидців конфлікту не було, крім, звичайно - самого загиблого. Дослідження цього питання є базовим для правильної кваліфікації дій обвинуваченого.

Відтак, необхідно провести аналіз сукупності інших доказів, щоб з`ясувати дану обставину. З тої доказової бази, яка надана суду стороною обвинувачення, такими є покази двох основних фігурантів справи: свідка ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_31 ; відеозапис слідчих експериментів, оглянутий в судовому засіданні за участю цих осіб. Згідно слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 , обвинувачений покликав його за 30-50 метрів від зупинки і на запитання першого «Що Ви хотіли ?», - витягує ніж і каже, що всіх їх порішає і починає ним махати. Ніж тримав у правій руці хватом за руків`я, з напрямком леза від мізинця. ОСОБА_10 повідомляє про наявність ножа загиблому, який підходить у цей момент, а сам намагається вибити ніж ногою. Далі, ОСОБА_31 погнався за ОСОБА_10 , який тікав в протилежну від зупинки сторону і зупинився в траві на узбіччі. Тут до ОСОБА_31 ззаду підбіг загиблий і він переключився на нього, також махає до нього ножем. ОСОБА_10 ззаду наближається до ОСОБА_31 і далі ногою намагається вибити ніж. ОСОБА_31 переключається на нього і ОСОБА_10 відбігає ще далі від зупинки. Потім третій і четвертий раз те саме. А на п`ятий раз ОСОБА_10 ухилився і дивиться, що загиблий лежить. Відразу до нього підбіг і почав кричати іншим і затискати рану. ОСОБА_33 ОСОБА_31 в цей час подивився, повернувся і пішов. Ні він, ні ОСОБА_31 один одному не заподіяли тілесних ушкоджень. Що спонукало ОСОБА_31 до таких дій, не знає. Не вважає його конфліктним, а тільки коли той вип`є горілки.

З наведеного суд констатує наступне:

-ОСОБА_10 не тікав і не намагався уникнути конфлікту, а навпаки намагався вибити ніж виключно ногами, не маючи ні будь-яких засобів захисту, ні спеціальної підготовки в частині прийомів рукопашного бою; подібна поведінка звичайної людини в типовій ситуації є алогічною;

-дислокація сутички змінювалась 5 разів, а ОСОБА_10 за його версією втікав, тільки при цьому зміщувався не до друзів в сторону зупинки, а в протилежну - сторону куди першочергово рухався

ОСОБА_34 ОСОБА_10 ні ОСОБА_35 не кликали нікого з друзів на зупинці на допомогу;

-напад ОСОБА_31 від початку був спрямований не на загиблого, а на ОСОБА_10 ;

ОСОБА_36 нічого не заважало продовжити напад на ОСОБА_10 , коли вже впав на землю загиблий, але він цього не робив. ОСОБА_37 ОСОБА_10 при цьому також не відчував навіть потенційної загрози продовження нападу ОСОБА_31 , бо за його поясненнями одразу підбіг до лежачого колеги;

-візуальне сприйняття розповіді ОСОБА_10 не має чіткості, його висвітлення хронології не послідовне і слідчим такі недоліки не усунуті, а сам експеримент більше є допитом, ніж власне реальним відображенням ходу подій.

-категоричні пояснення ОСОБА_10 щодо хвату ОСОБА_31 ножа за руків`я правою рукою, з напрямком леза від мізинця – суперечить висновку експерта №180 щодо локалізації рани в лівій скронево-виличній ділянці голови загиблого, оскільки при такому хваті заподіяти таку рану з напрямком раневого канала знизу вверх – є неможливо.

Звідси, суд приходить до висновку, що ні ОСОБА_10 , ні загиблий, всупереч здоровому глузду та інстинкту самозбереження, не сприймали цей напад ОСОБА_31 , як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, що – не логічно; або, ОСОБА_10 давав неправдиві покази протягом всього досудового та судового слідства, щодо особи ініціатора і джерела конфлікту.

Згідно слідчого експерименту за участю ОСОБА_31 , він пояснює, що йшов від ОСОБА_38 , бо хотів, щоб той зранку відвіз його до с. Ластівки, бо зранку планував іти по гриби. А потім у мами мав підсіяти бульбу салітрою 20 кг. Але той спав і він його не будив. Коли вертався і проходив повз зупинку, то побачив там групу людей. Привітався тільки з ОСОБА_9 який стояв ближче до дороги. Проходячи почув голос ОСОБА_10 , який просив у нього сигарету. Але ОСОБА_31 не відреагував і пройшов далі. ОСОБА_9 в той момент звернуся до присутніх на зупинці, щоб лишилися ОСОБА_31 , мовляв йде собі додому і хай іде. Коли ОСОБА_31 минув місце зупинки десь на 30-40 метрів, почув як ОСОБА_10 знову кричить, щоб дати йому сигарету. ОСОБА_31 відповів, що дасть. ОСОБА_39 ОСОБА_10 наблизився, то за ним підбіг і загиблий. ОСОБА_31 запитав їх чого вони до нього чіпляються. Попередив їх, що має ніж і якщо не припинять то запхає його в когось. А вони почали кричати на нього та ще більше обурюватися, що він їм погрожує. Почали підскакувати та копати його ногами, щоб вибити цей ніж. ОСОБА_31 відходив далі по дорозі, але вони його оббігали та оточували, перегороджуючи відступ в напрямку від зупинки - додому. ОСОБА_31 відмахувався ножем і не давав, щоб до нього наблизились. Перечіпився за щось і впав на коліно, випав телефон, погубив гумові шльопанці. Знову попередив, щоб відчепились. Але напад продовжувався і в якийсь момент він махнув рукою знизу вверх та відчув як попав у когось і ніж зайшов у щось тверде. Він в шкарпетках відбіг в бік, ОСОБА_10 пустився за ним, але зразу вернувся. ОСОБА_31 з ножем побіг додому. Відбігаючи чув, як ОСОБА_10 кричав, що ОСОБА_31 зарізав його колегу. Пішов до хати, бо чув, що він когось зарізав і треба було подзвонити в міліцію. Зайшов на подвіря, помив руки і ніж, поклав його під дошки. Також слід відмітити, що ОСОБА_31 , хоча й на шкоду своєму становищу в юридичній площині захисту вказував слідчому на звичайний хват ним ножа (на відміну від показів ОСОБА_10 ) при якому вже цілком можливо спричинити тілесне ушкодження наявне у загиблого – в ліву скроневу частину голови.

Наведені обставини в сукупності з показами свідка на стороні обвинувачення ОСОБА_25 , про те, що ОСОБА_4 сам встав і кудись пішов; і свідка – поліцейського ОСОБА_26 про те, що обвинувачений не був в стані алкогольного сп`яніння, а ось ОСОБА_10 власне був, причому з явно вираженими ознаками такого; що ОСОБА_31 був одягнутий в гумові шльопанці (на вбивство в такому взутті йти нерозсудливо) і що погубив ці шльопанці та побіг додому в шкарпетках; що самим ОСОБА_10 обвинувачений характеризується як неконфліктний чоловік; і в цілому позитивну характеристику ОСОБА_31 , зокрема від сільського голови, який особисто для її надання прибув в судове засідання - дають суду підстави констатувати, що ОСОБА_2 зазнав суспільно небезпечного посягання, яке створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю і, не маючи іншої можливості уникнути подальшого насильства з боку нападників використав ніж, який тримав в руках, попередньо попереджаючи, що має і застосує такий у випадку неприпинення нападу на нього; і у нього виникла підстава для необхідної оборони, тобто виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає, для припинення цього посягання. Інша річ, що шкода яка була чи могла бути заподіяна ОСОБА_31 у даному випадку не відповідала способу захисту та необхідності заподіяння удару саме в життєво важливу частину тіла – голову та внаслідок цього спричинення шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи; не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак ОСОБА_2 , вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони.

Додатково слід наголосити, що розраховувати на допомогу в місці події було марно: збоку, далі від дороги за даними відеозапису слідчого експерименту виднілися дві хати; події розвивалися миттєво і навіть за умови крику по допомогу її прихід зайняв би значний час в нічну пору, після минування якого потреба у цій домозі для ОСОБА_31 відпала б.

За вищевказаних обставин суд не погоджується із стороною обвинувачення, що мотивом дій ОСОБА_2 під час обставин заподіяння ним ножового поранення ОСОБА_3 були особисті неприязні відносини із ним. Обвинувачений стверджував, що раніше не знав і не бачив загиблого, жодних стосунків між ними ніколи не було і цей факт ніким не було поставлено під сумнів та не спростовано в ході судового розгляду.

Згідно зі ст. 24 КК України, злочин визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

При оцінці правильності кваліфікації дій обвинуваченого, судом враховано вимоги ППВСУ №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», а саме п. 22, питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

При таких доказах суд вважає, що дії обвинуваченого відповідно до вимог ч.3 ст. 337 КПК України слід перекваліфікувати із ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 36 КК України перевищення меж необхідної оборони визнається умисним заподіянням тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановки захисту. При наведених доказах з врахуванням визнання вини обвинуваченого у вчиненні ним умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оброни суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 118 КК України як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Суд вважає, що вина обвинуваченого в цьому доведена повністю.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання засудженого має на меті його виправлення, перевиховання та соціальну реабілітацію, запобігання вчиненню нових злочинів.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку необхідно дотримуватися вимог кримінального закону й враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ст. 118 КК України, належить до злочинів невеликої тяжкості.

При обранні виду і розміру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме вчинення злочину невеликої тяжкості, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря – нарколога та у лікаря – психіатра не знаходиться, позитивно характеризується по місцю проживання , обставини вчинення кримінального правопорушення та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд відносить щире каяття та визнання вини.

Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який сам здійснив повідомлення органів поліції (хоч і не до кінця в категоричній формі, що очевидно зумовлювалося переживаннями в цей момент), відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності (давав прадиві покази, які узгоджуються між собою), утримує матір похилого віку, яка являється пенсіонеркою, веде здоровий спосіб життя, має постійне місце проживання, родину, міцні соціальні зв`язки.

Враховуючи сукупність наведених вище обставин та даних, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде покарання в межах санкції ст.118 КК України у виді позбавлення волі на максимальний строк, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільний позов прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я виконавчих органів Дрогобицької міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 1842,00 грн задоволити.

Судові витрати на проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

З речовими доказами слід поступити у відповідності до ст.. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі.

Термін відбуття покарання рахувати із часу затримання, тобто з 12 год 50 хв 24 червня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь відділу охорони здоров`я виконавчих органів Дрогобицької міської ради (82100, м.Дрогобич, вул..Шкільна,7, р/р НОМЕР_1 у АКБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 13815703) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 1842 (одну тисячу чотириста дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 копійок витрат за проведення судової дактилоскопічної експертизи та 785 (сімсот вісімдесят п`ять) гривень 05 копійок за проведення експертизи зброї (МФО 899998 Казначейство України (ЕАП), ЗКПО 38007594, р/р 31114115013003 УК Залізничного району м.Львова).

Речові докази:

- дві дерев`яні гілки зі слідами РБК, чотири камінця зі слідами РБК, змив РБК на марлевий тампон, чоловічу спортивну матерчату куртку чорного кольору з помаранчевими вставками зі слідами РБК та автомобільну щітку з рукояткою червоного кольору, які передані на зберігання в камеру схову Дрогобицького ВП, з набранням вироку законної сили – знищити;

- аудіо-запис №31561330433.136879, аудіо-запис № НОМЕР_2 , аудіо-запис № НОМЕР_3 та аудіо-запис №1561340381.137190 залишити при матеріалах судового провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Дрогобицького міськрайонного суду від 26 червня 2019 року на одяг свідка ОСОБА_4 – джинсові шорти синього кольору зі слідами РБК та з набранням вироку законної сили повернути йому як власнику.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Дрогобицького міськрайонного суду від 26 червня 2019 року на одяг ОСОБА_2 – трикотажну футболку помаранчевого кольору, спортивні штани темно-сірого кольору, шкарпетки темного кольору та темні гумові тапочки та з набранням вироку законної сили повернути йому як власнику.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Дрогобицького міськрайонного суду від 26 червня 2019 року на металевий ніж з пластиковою рукояткою білого кольору та з набранням вироку законної сили – знищити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Дрогобицького міськрайонного суду від 04 липня 2019 року на спортивні трикотажні штани чорного кольору фірми «Nіке», матерчату куртку темно-синього кольору з балоновими вставками синього кольору з надписом «Regata», спортивні матерчаті кросівки синього кольору та з набранням вироку законної сили – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Копію вироку вручити сторонам негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя Медведик Л.О.

Судді Крамар О.В.

Курус Р.І.