Ухвала суду № 90553870, 22.07.2020, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/1004/20

Провадження № 2-з/943/11/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Журибіда Б. М.

при секретарі Гута О.С.,

розглянувши заявуОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позову. Мотивує тим, що є дідусем малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: в АДРЕСА_1 , але фактично проживає разом з батьком ОСОБА_3 , громадянином АДРЕСА_2 в АДРЕСА_3 . Останній перебував у зареєстрованому шлюбі з його донькою ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_2 грудня 2017 ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час перебування в шлюбі у них народився син ОСОБА_2 . ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , близько через місяць після народження сина. Після смерті ОСОБА_6 , її син ОСОБА_7 з одномісячного віку проживав у сім`ї його сина ОСОБА_8 в с. Журатин Буського району Львівської області, де мав змогу постійно провідувати онука та брати безпосередню участь у його вихованні. 3 ІНФОРМАЦІЯ_3 онук ОСОБА_7 проживає разом з батьком ОСОБА_9 в м. Буську, забороняє заявнику та іншим родичам по лінії матері, бачитися з дитиною, та має намір виїхати з малолітнім сином ОСОБА_7 з метою проживання за межі У країни, виготовляє необхідні для цього документи. Вважає, що виїзд дитини за межі України позбавить його, як дідуся, права у піклуванні та вихованні онука, в подальшому унеможливить взагалі спілкування з ним. У випадку залишення дитиною України, буде позбавлений будь-яких можливостей брати участь у вихованні онука, що так само і суперечить інтересам дитини, оскільки такі дії зі сторони відповідача позбавлять ОСОБА_7 родинних зав`язків. Отже, на даний час, між ним та відповідачем виник спір щодо участі у вихованні малолітнього онука, та враховуючи, що відповідач є громадянином Турецької Республіки, є достатні підстави вважати, що він може виїхати проживати з дитиною за межі України, що унеможливить подальше виконання рішення суду. Крім того, відповідальними особами слідчого відділу Буського ВП Кам`янкам- Бузького ВАП ГУНП України відносно відповідача ОСОБА_10 внесені до ЄРДР відомості про вчинення останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 КК України, ч.1 ст. 125 КК України та ч.1 ст. 190 КК України, станом на сьогодні триває досудове розслідування. Просить суд заборони відповідачу ОСОБА_3 чинити йому перешкоди у спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_2 , та заборонити ОСОБА_11 вивозити та надавати дозвіл іншим особам на вивезення малолітньої дитини за межі України, до набрання рішенням по справі законної сили.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 2ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

З аналізу вищевказаних положень цивільно-процесуального законодавства слідує, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених заходів, спрямованих на реальне виконання майбутнього рішення.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді зяяв забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Згідно ст.150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Як вбачається з матеріалів заяви, між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_9 виник спір щодо усунення перешкод у вихованні дитини, малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та спілкування з ним.

Заявник зобов`язується, у визначений цивільним законодавством термін, подати до суду цивільний позов про визначення місця проживання дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

У частині першій статті 257 СК України встановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Тлумачення частини другої та третьої статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», контакт з дитиною - реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі, тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Таким чином, право на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, іншими родичами. Позбавлення цих осіб права на спілкування й участь у вихованні онука може позбавити дитину родинних зв`язків із ними, любові та турботи з їхнього боку. Положеннями норм сімейного законодавства прямо передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, брати участь у їх вихованні. Своєю чергою батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати в здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

У статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року зі змінами, ратифікована По-становою ВР №789-Х11 від 27.02.1991 року, проголошується, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 статті 3 вказаної Конвенції визначено, що Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Оскільки мати дитини ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитина проживає з батьком ОСОБА_9 . Останній чинить перешкоди у спілкуванні діда з онуком та іншими членами родини по лінії матері, що може призвести в подальшому до втрати родинного зв`язку з останніми. Крім того, відповідач є громадянином ОСОБА_13 Республіки, тому є достатні підстави вважати, що такий може виїхати проживати з дитиною за межі України, що унеможливить подальше виконання рішення суду, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-151 ЦПК України, суд,-

постановив :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову, задоволити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_11 чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заборони ОСОБА_11 вивозити та надавати дозвіл іншим особам на вивезення малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України до набрання рішенням по справі законної сили.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Ухвалу в частині забезпечення позову направити на виконання в Буський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за адресою 80500, Львівська область, місто Буськ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 1.

Ухвала в частині забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвалу може бути пред`явлено до виконання протягом трьох років.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області.

Суддя Журибіда Б. М.