Рішення № 90553439, 01.07.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 01.07.2020

Справа № 334/6966/19

Провадження № 2/334/1320/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, скасування записів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом у якому просить суд скасувати рішення державного реєстратора Запорізького місцевого управління юстиції Мєркулової Олесі Олександрівни, від 02.07.2013 року про припинення іпотеки та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис, щодо припинення іпотеки на об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Запорізького міського управління юстиції Мєркулової Олесі Олександрівни, від 02.07.2013 року про припинення обтяження та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис щодо припинення обтяження на об`єкт нерухомості, а саме, квартиру АДРЕСА_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши заяву щодо розгляду справи за його відсутності. Просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у судове засідання не з`явився надав суду письмові пояснення, відповідно до яких, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник третьої особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради - Демчук А.В., у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у письмових поясненнях.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд приходить до наступного висновку.

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 81 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 02.07.2013 державним реєстратором Запорізького міського управління юстиції Мєркуловою О.О. було здійснено державну реєстрацію припинення запису про іпотеку та нотаріальну заборону на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 на підставі: рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя, у справі № 0814/4605/2012 від 28.05.2012 та рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 0814/12594/2012 від 29.05.2013, які на час вчинення державної реєстрації, набрали законної сили.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

У рішенні № 0814/4605/2012 від 28.05.2012 зазначено, що згідно п. 1.1. договору іпотеки № 82-0111009/Zфквіп-08, іпотека забезпечує вимоги банку до ОСОБА_1 за кредитним договором № 82-01110098/ФКВ-08 від 09.09.2008 року; кредитним договором № 83-0111009/ФК-08 від 09.09.2008 року. Тож, у відповідності до законодавства основне зобов`язання складається з вищезазначених двох кредитних договорів.

Рішенням № 0814/4605/2012 від 28.05.2012 визнано недійсним іпотечний договір № 82-0111009/Zфквіп-08 від 09.09.2008 року, укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 в частині забезпечення іпотекою вимог ТОВ «Український промисловий банк» за кредитним договором № 82-01110098/ФКВ-08 від 09.09.2008 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2014 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2012 року по справі № 0814/4605/2012 від 28.05.2012 було скасоване та ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2014 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Відповідно до рішення у справі № 0814/12594/2012 від 29.05.2013, визнано припиненим іпотечний договір № 82-0111009/Zфквіп-08 від 09.09.2008 року, укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 в частині забезпечення іпотекою вимог ТОВ «Український промисловий банк» за кредитним договором № 82-01110098/ФК-08 від 09.09.200 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2014 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2013 року по справі № 0814/12594/2012 було скасоване та надалі, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.06.2014 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено та визнано припиненим іпотечний договір № 82-0111009/Zфквіп-08 від 09.09.2008 укладний між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 в частині забезпечення іпотекою вимог ТО «Укрпромбанк» за кредитним договором № 83-0111009/ФКВ-08 від 09.09.2008. Рішення набуло законної сили.

Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним та у разі припинення основного зобов`язання.

Судовими рішеннями було визнано іпотеку припиненою.

У відповідності до п. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла на момент реєстрації, державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку» державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки та нотаріальної заборони, рішення державного реєстратора є законними та прийнятими у відповідності до діючого законодавства.

У відповідності до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вищезазначені записи є припиненими у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 не передбачено скасування записів про припинення.

Так, відповідності до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності (довірчої власності) та суб`єкта (суб`єктів) цього права; 3) інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень.

У відповідні до п.31 Порядку ведення державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень до державного реєстру прав затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 (далі - Порядок) вносяться такі відомості про інше речове право, похідне від права власності, та суб`єктів такого права: 1) про суб`єкта іншого речового права: 2) вид речового права; 3) строк дії речового права або ознака безстроковості; 4) дата (число, місяць та рік) закінчення строку дії речового права (у разі коли інше речове право має строк дії); 5) розмір основного зобов`язання (у разі державної реєстрації іпотеки); 6) реквізити заставної, відомості про видачу дубліката заставної, анулювання заставної (у разі державної реєстрації іпотеки та у разі коли іпотечним договором передбачено видачу заставної); 7) підстава для державної реєстрації іншого речового права.

Записом, відповідно до діючого законодавства, є запис про відповідне право або обтяження. припинення це дія яку виконує державний реєстратор, щодо відповідного запису. Відповідно до п. 39 Порядку, запис про речові права та їх обтяження, про суб`єктів таких прав, який існував до набуття, зміни чи припинення речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень, зберігається у Державному реєстрі прав. На даний момент спірні записи про іпотеку та обтяження у Державному реєстрі прав не існують, так як є припиненими, це підтверджується актуальними даними з Державного реєстру прав, вони знаходиться в стані зберігання та виконання будь-яких реєстраційних дій щодо них неможливе і непередбачене законодавством.

У відповідності до п. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Скасування вже припиненого запису непередбачено законодавством взагалі, також непередбачено законодавством повторне припинення або зміна даного запису.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2018 року є ОСОБА_2 .

У відповідності до п. 1 ст. 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Але предметом позову позивач зазначає не спір про майно, а подає позов немайнового характеру про оскарження реєстраційних дій реєстратора.

Захист права власності та інших речових прав регулюється у відповідності до 29 глави Цивільного кодексу України, та передбачає наступні способи захисту: власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК); у відповідності до ст. 387 ЦКУ власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним; право власника на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦКУ); визнання права власності (ст. 392); визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 ЦКУ); шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв`язку із зниженням їх цінності (ст. 394 ЦКУ).

Згідно ст. 396 ЦКУ особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Тож діючим законодавством не передбачено захист права власності або інших речових прав через виключно оскарження дій державного реєстратора.

Аналіз установлених фактичних обставин цієї справи дає підстави вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема про конкретну нерухомість. Згідно діючого законодавства реєстрація речових прав на нерухоме майно є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення прав на нерухомість. Водночас реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів на підставі яких виникають, припиняються чи переходять права, зокрема, на майно і полягають саме в офіційному визнанні державою цих фактів. Так у відповідності до законодавства державна реєстрація здійснюється за заявницьким принципом на підставі поданих заявником документів.

Предметом позову є спір про конкретне майно та речове право (іпотека), але позивач вказує предметом позову вимоги немайнового характеру саме про оскарження реєстраційних дій посадової особи. Позивачем в обґрунтування підстав визначення способу правового захисту (оскарження дій реєстратора) не враховано, що оскаржувані дії та рішення державного реєстратора стосуються саме права власності на нерухоме майно та реалізації позивачем іншого речового права на нерухоме майно (іпотека).

У відповідності до п.5 ст. 12 Закону відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно ст. 316 ЦКУ правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 321 ЦКУ право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 575 ЦКУ, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Але, скасовуючи записи про припинення іпотеки і фактично відновлюючи право іпотеки щодо нового власника, позивач встановлює обтяження щодо нерухомого майна. Так, у відповідності ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Задоволення даної позовної заяви призведе до обмеження здійснення власником права розпорядження майном та набуття ним обов`язків щодо виконання зобов`язання зазначеного у іпотечному договорі. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 2 ч. 2. ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, скасування записів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 01 липня 2020 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.