Рішення № 90552694, 23.07.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року м. Мукачево Справа №308/8589/19

2/303/781/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я»

до відповідачів: (1) ОСОБА_1 ;

(2) ОСОБА_2 ;

(3) ОСОБА_3

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я» звернулася до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення з них заборгованості за кредитним договором у сумі 99221,18 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовується посиланням на те, що в процесі цивільно-правової реалізації укладених між позивачем та відповідачами договорів кредиту та поруки, зобов`язання відповідачів перед кредитною спілкою зі сплати кредиту та інших нарахувань залишилися невиконаними, внаслідок чого відповідачі заборгували перед позивачем станом на 07.06.2019 року суму за предметом позову.

Від представника відповідача (1) до суд надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким в задоволенні позову просить відмовити, оскільки за твердженнями відповідача ОСОБА_4 він не знайомий з поручителями, не вступав до КС «Тур`я», кредитні кошти від позивача не отримував. Також вказує на те, що відсотки нараховуються протягом строку кредитування.

Представник відповідача (1) подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності з врахуванням позиції, викладеної у відзиві на позов. Проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідачі (2), (3) в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не подали.

На підставі ухвали суду від 24 березня 2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

11 грудня 2007 року між Перечинською кредитною спілкою «Тур`я» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) укладено договір кредиту-поруки №487/1 (надалі – Договір), на підставі якого Кредитодавець надав Позичальнику кредит на загальну суму 25000,00 гривень строком на 24 місяці по 10 грудня 2009 року включно, зі сплатою 45,00% річних.

Фактичне отримання Позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується видатковим касовим ордером від 11.12.2007 року№2402.

З метою забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов`язань відповідачі (2), (3) на підставі кредиту-поруки від 11 грудня 2007 року №487/1, зобов`язалися солідарно з позичальником ( ОСОБА_1 ), відповідати перед кредитною спілкою.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить також із того, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Нормативним правилом, яке міститься в частині першій ст. 543 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частин першої та другої статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як свідчать подані по справі доказові матеріали, на момент ухвалення судового рішення по справі, зобов`язання за кредитним договором відповідачами не виконані.

Посилаючись на обставини щодо неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором позивач вказує на те, що станом на 07.06.2019 (картка платежів) рахується заборгованість у сумі 99221,18 гривень (в т.ч. 17159,38 гривень – залишок заборгованість за тілом кредиту, 82061,80 гривень – заборгованість за відсотками за період з 23.10.2008 по 07.06.2019).

Передаючи на розгляд суду позов, який є предметом даного судового розгляду, позивач зазначив у ньому вимогу про стягнення заборгованості.

Отже, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних кредитних правовідносин між учасниками справи з метою встановлення підставності позовних вимог кредитної спілки у контексті із запереченнями відповідача.

Представник відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позову посилається на твердження відповідача щодо неотримання коштів у позивача.

Такі доводи на увагу не заслуговують з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статі 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В свою чергу, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, представником відповідача (1) не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту неотримання кредитних коштів, визнання недійсним кредитного договору, підробки документів тощо, які б свідчили про відсутність між сторонами по справі правовідносин, що виникли з Кредитного договору.

Таким чином, відповідачем (1) не спростовано факту отримання кредиту та не надано доказів виконання зобов`язань перед позивачем.

Крім того, обставини щодо отримання позичальником кредитних коштів за спірним догвоором підтверджуються даними карточки платежів (а.с. 10), яка містить інформацію про часткове погашення загальної суми отриманих кредитних коштів у розмірі 25000,00 гривень.

Щодо нарахування відсотків за Кредитним договором, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З укладеного між сторонами Кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 11 грудня 2007 року отримав кредит терміном на 24 місяці, а саме до 10 грудня 2009 року включно.

Таким чином, право позивача нараховувати проценти за користування кредитом за несвоєчасне погашення кредиту, припинилося зі спливом строку кредитування (10 грудня 2009 року), а тому з урахуванням розрахунку наведеного позивачем, - з відповідачів підлягють стягненню відсотки за період з 23.10.2008 по 10 грудня 2009 року (413 днів) в сумі 8737,18 гривень (413 днів х 17159,38 х 45%/365).

Отже, з урахуванням строку кредитування позивач має право на стягнення заборгованості в сумі 25896,56 гривень (в т.ч. 17159,38 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8737,18 грн – заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 23.10.2008 по 10.12.2009).

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню сума 501,38 грн. судового збору.

Решта сума судового збору (1419,62 грн) підлягає стягненню з позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 281, 283, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позов Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» - задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» суму 25896,56 гривень (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень 56 копійок) (в т.ч. 17159,38 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8737,18 грн – заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 23.10.2008 по 10.12.2009) заборгованості за договором кредиту-поруки від 11 грудня 2007 року №487/1.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави суму 167,13 гривень (сто шістдесят сім гривень 13 копійок) судового збору.

4.1. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави суму 167,13 гривень (сто шістдесят сім гривень 13 копійок) судового збору.

4.2. Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави суму 167,13 гривень (сто шістдесят сім гривень 13 копійок) судового збору.

4.3. Стягнути з Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» в дохід держави суму 1419,62 гривень (одна тисяча чотириста дев`ятнадцять гривень 62 копійки) судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

7. Позивач: Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я» (88000, м.Ужгород, вул Фединця, 62, код ЄДРПОУ 25438482, МФО 307770.

Відповідачі: (1) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Представник відповідача (1): ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ).

(2) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ).

(3) ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ).

Суддя В.В. Кость