Ухвала суду № 90551751, 20.07.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/8003/20

Провадження № 2-а/263/220/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2020 року місто Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Соловйов О.Л., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції ГУ НП в Донецькій області, поліцейського 2 роти 1 батальйону поліції Управління патрульної поліції в Донецькій області Молокоєдова Андрія Романовича про визнання протиправною постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та її скасування,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області 30 червня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції ГУ НП в Донецькій області, поліцейського 2 роти 1 батальйону поліції Управління патрульної поліції в Донецькій області Молокоєдова А. Р. про визнання протиправною постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та її скасування.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 липня 2020 року вищевказаний адміністративний позов залишено без руху, оскільки позивачем при зверненні до суду із позовом не сплачений судовий збір. Також, позивачу роз`яснено, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Ця норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Необхідно враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Вказана ухвала суду була отримана позивачем 07 липня 2020 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

16 липня 2020 року від позивача надійшла заява в якій він просить відкрити провадження по справі за його адміністративним позовом та відстрочити сплату судового збору до розгляду справи по суті, оскільки він та його члени сім`ї є внутрішньо переміщеними особами, втратили житло і все майно в м. Донецьку, наймають житло в м. Маріуполі, змушені заново купувати одяг, посуд та інші предмети першої необхідності. Крім того, позивач повторно вказує на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 п. 5 ЗУ «Про судовий збір», як учасник бойових дій.

Ознайомившись із матеріалами, доданими до заяви на виконання вимог ухвали суду від 03 липня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.4 Закону України ''Про судовий збір'' за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 при розгляді справи № 543/775/17 відступила від правового висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Ця норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Необхідно враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № № 14-730цс19) зроблено висновок, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VIсуд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей12,22 Закону № 3551-XII».

Аналогічну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Враховуючи те, що у виниклих спірних правовідносинах предметом спору є законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, слід дійти висновку, що виниклий спір не пов`язаний із захистом порушених прав ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому останній не звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду із зазначеною позовною заявою.

З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Отже, судовий збір за подання цього позову, який складає 420,40 грн (2102,00 грн х 0,2), необхідно сплатити та надати суду оригінал документу про його сплату.

У заяві наданою позивачем на виконання ухвали суду від 03 липня 2020 року просив відстрочити сплату судового збору до розгляду справи по суті, оскільки він та його члени сім`ї є внутрішньо переміщеними особами, втратили житло і все майно в м. Донецьку, наймають житло в м. Маріуполі, змушені заново купувати одяг, посуд та інші предмети першої необхідності.

Згідно ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: - розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або - предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другої вказаної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Позивачем не надано жодного доказу того, що розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 не пов`язані із захистом її соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Позивачем не наведено розрахунків (або обґрунтованих пояснень тощо) і не надано доказів, які б підтверджували, що його витрати не дозволяють йому сплатити судовий збір.

Крім того, сам по собі факт того, що позивач є внутрішньо переміщеною особою не позбавляє особу права та можливості отримувати доходи, з яких може бути сплачено судовий збір, проте позивач не надав до суду докази на підтвердження його майнового стану.

Верховний Суд у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 805/1248/18-а зазначив, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Визначення майнового стану сторони є оціночним критерієм та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Як вже було зазначено, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження його майнового стану.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви та недоведеність позивачем наявності підстав для відстрочення сплати судового збору. Тому клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви та відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Отже позивач ОСОБА_1 має сплатити судовий збір за подання до суду даного адміністративного позову в розмірі 420,40 грн.

При подачі позовної заяви позивачем не дотримано вимог ч.3 ст.161 КАС України.

Згідно із ч. 1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням наведеного вище, вважаю, що подану позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для виправлення вказаних недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 25, 133, 160, 168, 169 КАС України, Законом України ''Про судовий збір'', суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення або відстрочення від сплати судового збору у адміністративній справі №263/8003/20.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції ГУ НП в Донецькій області, поліцейського 2 роти 1 батальйону поліції Управління патрульної поліції в Донецькій області Молокоєдова Андрія Романовича про визнання протиправною постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та її скасування, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду, а саме:

- надати квитанцію на підтвердження сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

У випадку невиконання ухвали позовна заява буде повернена позивачу без розгляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.Л.Соловйов