Рішення № 90551677, 06.07.2020, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/935/2020

ЄУН 229/1476/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Грубника О.М.,

за участю: секретаря судового

засідання Варламової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 21.11.1997 по 19.10.2016 роки її чоловік ОСОБА_2 , знаходився у трудовик відносинах з Ясинуватським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням Державного підприємства «Українська залізниця», де займав посаду слюсаря з ремонту автомобілів. Правонаступником зазначеного Державного підприємства на даний час є АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ". На день звільнення чоловіка йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01.02.2016 року по 31.08.2016 року в сумі 19 324, 32 грн. Сума у розмірі 14 219, 56 грн. була виплачена після смерті чоловіка з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права на невиплачену заробітну плату Позивачка, як дружина померлого чоловіка прийняла спадщину, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. За місцем відкриття спадщини, приватним нотаріусом Михайленко О.В., Покровського міського нотаріального округу Донецької області було відкрито відповідну спадкову справу, де в свою чергу у відповідності до чинного законодавства позивачка прийняла після смерті чоловіка рухоме та нерухоме майно. Так, в свою чергу, ОСОБА_3 було прийнято у спадщину заробітну плату чоловіка лише за період з 01.09.2016 року по 31.10.2016 року в сумі 14 219, 56 грн., з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів, яка була перерахована на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 , відкритого в АТ «Ощадбанк», внаслідок чого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка отримала зазначені грошові кошти у вигляді невиплаченої заробітної плати. Але, заробітна плата за період з 01.02.2016 року по 31.08.2016 року в сумі 19 324, 32 грн. такі не була виплачена. Разом з тим, на неодноразові запити нотаріуса до відповідача підтвердженням інформації про суми невиплаченої заробітної плати моєму померлому чоловіку, відповідачем проігноровані та відповіді нотаріус так і не гримував. Тобто, зазначені дії відповідача перешкоджають позивачці оформити право на нараховану, але не виплачену заробітну плату у вигляді видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивачка ОСОБА_1 просить суд стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця", заборгованість по заробітній платі в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за періоди: лютий 2016 року - 2905, 90 гривень; березень 2016 року - 3075,84 гривень; квітень 2016 року - 2680,15 гривень; травень 2016 року - 2251,81 гривень; червень 2016 року - 2272,18 гривень; липень 2016 року - 2726,61 гривень; серпень 2016 року - 3411,83 гривень, а всього 19 324 грн 32 коп, з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 06 квітня 2020 року провадження в справі було відкрито та справу призначено в порядку спрощеного провадження до судового засідання з викликом сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

26 червня 2020 року представник відповідача АТ "Українська залізниця" надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначив наступне.

В Дружківському міському суді знаходиться на розгляді справа №229/ 1476/20 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Укрзалізниця» заборгованості із заробітної плати.

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області знаходиться справа №229/31476/20 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Укрзалізниця» невиплаченої заробітної плати в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_2 за лютий - серпень 2016 року в сумі 19324.32 грн. З 01.09.2016р. ОСОБА_2 працював у виробничому підрозділі «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця». Заробітна плата за цей період виплачена в повному обсязі, що підтверджує позивачка у позовній заяві. До 01.09.2016р. ОСОБА_2 працював у структурному підрозділі «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» ДП «Донецька залізниця» до 01.09.2016р., яке йому нараховувало, але не виплачувало заробітну плату. Погашення цієї заборгованості проводилося згідно з Алгоритмом погашення заборгованості з заробітної плати працівникам ДП «Донецька залізниця», затвердженого рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 30.06.2016р.Згідно з передавальною відомістю АТ «Укрзалізниця» було прийнято заборгованість ДП «Донецька залізниця» перед ОСОБА_2 в сумі 13443,26 грн. (сума до виплати після утримання всіх податків та обов`язкових платежів). Згідно з платіжною відомістю №76 від 25.10.2016р. ОСОБА_2 було перераховано першу частину прийнятої заборгованості в сумі 2940.87 грн. Подальші виплати прийнятої заборгованості були припинені в зв`язку з припиненням трудового договору. Таким чином, станом 16.06.2020р. залишок заборгованості з заробітної плати складає 10502,39 грн. Додатково вказали, що усі податки та збори перераховані на відповідні рахунки до бюджету. Просить суд врахувати викладені обставини при розгляді справи по суті; розгляд справи провести без участі представника відповідача.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. У відзиві на позовну заяву від 26.06.2020 року просив розглядати справу без його участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши і факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із даним позовом позивачка зазначала, що сума недоотриманої заробітної плати ОСОБА_2 , яка входить до складу спадщини, на даний час не сплачена.

У відповідності до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1218 ЦК України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У відповідності до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 43 Конституція України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_2 з АТ «Укрзалізниця», відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначеним у п.5 ч.2 цієї статті, може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі ст. ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною 1 ст.44 КЗпП України, визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.1 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки», передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Статтею 116 КЗпП України, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 працював на посаді слюсаря з ремонту автомобілів Відокремленого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 27 квітня 1977 року по 19 жовтня 2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Василівка Ясинуватського району Донецької області помер ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.01.2017 року, виданого Костянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства "Донецька залізниця".

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію АТ "Українська залізниця". Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та є регіональною філією даного товариства.

Таким чином, враховуючи наведене та дані, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником, в тому числі і ДП «Донецька залізниця», що наразі перебуває у стані припинення. А тому, саме АТ «Укрзалізниця» несе обов`язок щодо виплати заборгованості заробітної плати перед працівниками, яка виникла у ДП «Донецька залізниця».

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з довідкою про доходи б/н, виданого Ясинуватським будівельно-монтажним управлінням ДП «Донецька залізниця», ОСОБА_2 за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року було нараховано заробітну плату у розмірі 19324,32 грн.

Згідно з довідкою про доходи б/н від 15 вересня 2017 року, виданого Ясинуватським будівельно-монтажним управлінням ДП «Донецька залізниця», ОСОБА_2 за період з вересня 2016 року по жовтень 2016 було нараховано заробітну плату у розмірі 14219,56 грн.

Вказані розрахунки заробітної плати відповідають вимогам ст.110 КЗпП України.

Одночасно з цим, відповідач зазначив що ОСОБА_2 було перераховано з/п плату за першу частину лютого-червня 2016 року в сумі 2940,87 грн. При цьому, враховуючи зазначене, відповідачем фактично підтверджена наявність заборгованості перед позивачем за період з лютого 2016 року по серпень 2016 року.

У зведеній відомості № 972/2 від 16.06.2020 року на виплату заборгованості по Державному підприємству «Донецька залізниця» за період з 01.02.2016 року по 30.06.2016 року, переданої від виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» станом на 16.06.2020 року, вбачається, що несплачена сума заборгованості по заробітної плати ОСОБА_2 складає 10502,39 грн. Заборгованість у розмірі 2940,87 грн була перерахована на особовий рахунок (платіжна відомість від 25.10.2016 року № 76).

Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Втім, як вбачається із позовної заяви, позивачка просила стягнути саме недоотриману заробітну плату у розмірі 19324,32 грн з утриманням із цієї суми передбачених законом податків і зборів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тобто з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню недоотримана заробітна плата за лютий-серпень 2016 року у розмірі 16383,45 грн, а саме: 19324,32 гривень (сума нарахованої заробітної плати) – 2940,87 гривні (сума, нарахована до виплати за першу частину лютого-червня 2016 року, відповідно до платіжної відомості № 76 від 24.10.2016 року АТ «Українська залізниця» Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень».

Відповідно до положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Станом на час розгляду справи судом недоотримана заробітна плата позивачці відповідачем не виплачена.

Відповідно до частини 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 з 21.11.1997 року по 19.10.2016 року перебував у трудових відносинах із відповідачем (наказ про звільнення у зв`язку зі смертю № 34-ОС від 24.10.2016 року).

Таким чином, відповідачем фактично підтверджена наявність заборгованості перед позивачкою за період з лютого 2016 року по 19.10.2016 року.

Відповідно до частини 2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.8 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст.21 КЗпП України), а обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Проте заробітна плата, відповідно до ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

Відповідно до частини першої ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша ст.129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій ст.10 ЦПК України.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

В рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1 (п.22).

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, оскільки відповідач не виплатив недоотриману заробітну плату, що належала померлому ОСОБА_2 від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв`язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за лютий 2016 року у розмірі 2905,90 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивачка підтвердила наявність недоотриманої заробітної плати за лютий – серпень 2016 року у розмірі 16383,45 грн.

Відповідно до частин 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п 1 п.1 частини 2, частини 1 ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Позивачка звернувся до суду з позовом 30.03. 2020 року.

Відповідно до ст.7 Закону України від 14.11.2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102,00 гривні.

Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати має бути стягнуто судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати в порядку спадкування - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ вул. Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь позивачки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки села Олександропілля, Костянтинівського району, Донецька область, РНОКПП НОМЕР_2 ), заборгованість по заробітній платі в порядку спадкування за період лютий 2016 року –серпень 2016 року в сумі 16383 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят три) грн.45 коп. з утриманням податку й інших обов`язкових платежів.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за лютий 2016 року в сумі 2905 (дві тисячі дев`ятсот п`ять) грн. 90 коп. підлягає негайному виконанню, в частині стягнення заробітної плати за березень-серпень 2016 року в сумі в сумі 13477 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 55 коп., після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська,5) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 липня 2020 року.

Cуддя: О. М. Грубник