Ухвала суду № 90551486, 23.07.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5039/20

Провадження № 1-кп/219/937/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

при секретарі Скорубо Ю.І.,

за участю прокурора Харасайла Є.В.,

захисників Шумейка Я.В., Скульського С.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020050000000061 від 4.03.2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 , обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України, -

в с т а н о в и в:

під час підготовчого судового засідання прокурор просив суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Захисник Шумейко Я.В. проти заявленого клопотання заперечував та заявив клопотання про повернення обвинувального акту.

Зазначає, що сторона захисту з матеріалами кримінального провадження не знайомилась. Так, під час досудового розслідування кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29 квітня 2020 року підозрюваному ОСОБА_1 та захисникам був встановлений строк для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, після спливу якого сторона захисту та підозрюваний вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів кримінального провадження, до 20 травня 2020 року включно. Досудове розслідування кримінального провадження здійснювалось слідчим відділом 2-го управління (з дислокацією у м.Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях. Саме цей орган досудового розслідування зазначений у витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні. Вважає, що враховуючи те, що органом досудового розслідування кримінального провадження є слідчий відділ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, тобто орган, який розташований у м. Маріуполь Донецької області, то вирішення клопотання про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування по цьому кримінальному провадженню територіально не підсудне слідчим суддям Краматорського міського суду Донецької області, у зв`язку з чим таке клопотання необхідно було повернути, роз`яснивши про право звернутися до відповідного районного суду м. Маріуполя Донецької області. Крім того, ОСОБА_1 заявив ряд відводів процесуальним керівникам та слідчому. Останній відвід ОСОБА_1 заявив слідчому Журко 25.05.2020 року, прибув до слідчого та повідомив, що він заявив відвід процесуальним керівникам та слідчому та також надав слідчому заяву про відвід слідчого, щоб слідчий направив цю заяву до слідчого судді для розгляду. Але, попри це, слідчий, знаючи, що йому заявлено відвід, підписав обвинувальний акт, та знаючи, що у ОСОБА_1 є два захисники, не викликав їх для вручення обвинувального акту та разом з прокурором силоміць, утримуючи ОСОБА_1 у приміщенні СБУ, зачитав йому обвинувальний акт без захисників, навіть не забезпечивши участь безкоштовного захисника та заборонивши ОСОБА_1 спілкуватись із захисниками по телефону, тобто порушив право на захист. У зв`язку з незаконними діями слідчого Журко та процесуального керівника, адвокат Скульський С.І. звернувся з трьома скаргами на дії органу досудового розслідування. Крім того, зазначає, що в обвинувальному акті щодо обвинуваченого ОСОБА_1 повністю переписаний зміст повідомлення про підозру. Прокурором не виконано вимог ст. ст. 291, 293 КПК України, копія обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування під розписку, як того вимагає ст. 293 КПК України, ОСОБА_1 , його захисникам не вручено, розписки захисників, а також розписка ОСОБА_1 про отримання ним обвинувального акту, яка в обов`язковому порядку має долучатись прокурором до обвинувального акту, відсутня. Вказує, що у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні дані про час та підстави внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про початок досудового розслідування щодо ОСОБА_1 , правову кваліфікацію його дій, що не дає можливості встановити з якого часу і з ким проводилося досудове розслідування відносно нього та підстави у зв`язку з якими воно було розпочате; обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України через відсутність формулювання обвинувачення та не розкриття характеру дій обвинуваченого та суті злочину, у вчиненні якого він обвинувачуються. Зокрема, складаючи та направляючи до суду обвинувальний акт, орган досудового розслідування не встановив мотив злочину; стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 свідомо спрямовував свої дії на зміну меж території або кордонів України, всупереч встановленому в Конституції України порядку, безпосередньо діяв саме з цією метою, та що такі його дії могли призвести до настання відповідних наслідків. Вказані обставини свідчать про те, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки об`єктивної сторони злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 110 КК України. Пояснив, що обвинувальний акт не набув статусу офіційного документу, оскільки на ньому не має печатки установи прокуратури; обвинувальний акт по формі і по змісту не відповідає вимогам ст.291 КПК України; твердження прокурором як встановленого факту, що обвинувачений вчинив злочин є порушенням презумпції невинуватості. Обґрунтовує клопотання невідповідністю реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам Закону, оскільки в ньому не відображені повні відомості про прийняті слідчим суддею процесуальних рішень і вчинених дій, з підстав зазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування посилання на іншого підозрюваного ОСОБА_2 , хоча відомості про повідомлення про підозру ОСОБА_2 відсутні в обвинувальному акті та реєстрі; в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено дату складання реєстру. При складанні обвинувального акту прокурор не виконав вимоги закону, про що свідчать додаткові наступні факти: в місці проживання обвинуваченого не зазначений індекс; в порушення вимог ч.1 ст.2 КК України в обвинувальному акті в висновку формулювання обвинувачення безпідставно вказується, що обвинувачений «діяв умисно», що є передчасним; в порушення вимог п.4 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті та реєстрі подаються не передбачені КПК відомості щодо слідчого, а саме: надається його звання; відомості щодо форми вини, мотивів та ступеня здійснення злочинного наміру в обвинувальному акті не вказуються; мотив дій ОСОБА_1 не описаний; в порушення вимог п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відсутній розділ «правова кваліфікація»; не зазначені процесуальні дії стосовного скарг захисників на відмову у задоволенні клопотань, розгляду заяв про відводи слідчих, прокурорів.

Захисник Скульський С.І. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали клопотання захисника Шумейка Я.В., просили повернути обвинувальний акт. Проти задоволення клопотання прокурора щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду заперечували.

Прокурор проти задоволення клопотання захисника Шумейка Я.В. заперечував, вказав, що захисники та обвинувачений зловживали свої правом на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Пояснив, що ОСОБА_1 та захисники ігнорували ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, в зв`язку з чим слідчий вимушений був звернутися до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку для ознайомлення. Слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області від 29 квітня 2020 року було правильно вирішене клопотання старшого слідчого про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження без порушення правил територіальної підсудності. Пояснив, що обвинувачений та захисники були викликані до слідчого з метою вручення їм обвинувального акту. Обвинувачений з`явився до слідчого, однак відмовився від отримання обвинувального акту, про що був складений відповідний протокол. Захисники до слідчого для отримання обвинувального акту не з`явилися, викликалися повісткою. Обвинувальний акт був направлений обвинуваченому та захисникам поштою. Вважає, що це не є перешкодою до призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Суд, заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 314 КПК України під час проведення підготовчого судового засідання суд перевіряє обвинувальний акт на відповідність вимогам цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Ст. 109 КПК України передбачено, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.

Щодо не ознайомлення та не відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження суд зазначає наступне.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 29.04.2020 року ОСОБА_1 та його захисникам - адвокатам Скульському С.І. та Шумейко Я.В. був встановлений строк для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження за № 22020050000000061 від 04.03.2020 року, після спливу якого сторона захисту та підозрюваний вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів кримінального провадження, до 20 травня 2020 року включно.

З 17.03.2020 року по 6.04.2020 року (звернення слідчого до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку для ознайомлення) та на час розгляду вказаного клопотання з 6.04.2020 року по 29.04.2020 року сторона захисту не скористалася правом на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Крім того, як вбачається з ухвали слідчого судді 29.04.2020 року і ОСОБА_1 , і захисники були присутні під час проведення судового засідання, та знали про наявність ухвали про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 20.05.2020 року.

Сторона захисту посилається на те, що досудове розслідування кримінального провадження здійснювалось слідчим відділом 2-го управління (з дислокацією у м.Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях. Саме цей орган досудового розслідування зазначений у витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні. Зазначає, що вирішення цього клопотання не було підсудне слідчим суддям Краматорського міського суду Донецької області, у зв`язку з чим таке клопотання необхідно було повернути. При цьому при вирішенні заяв обвинуваченого про відвід слідчого Журко Л.Ю. та прокурора Харасайло Є.В. слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області було вказано на необхідність звернення до відповідного суду м. Маріуполь Донецької області. Тобто, Краматорським міським судом Донецької області було встановлено та констатовано, що з будь-якими заявами та клопотаннями необхідно звертатись саме до відповідного районного суду м. Маріуполь Донецької області. Вважає, що ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29 квітня 2020 року незаконно був встановлений строк на ознайомлення стороні захисту.

Між тим, як вбачається з ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 29.04.2020 року слідчим суддею розглядалося клопотання старшого слідчого з ОВС 3-го відділення (з дислокацією в м. Краматорську) СВ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУСБ України в Донецькій та Луганській областях Журко Л.Ю., а тому зазначена ухвала була вирішена слідчим суддею без порушення правил територіальної підсудності.

Суд також не приймає до уваги вказівки захисників обвинуваченого щодо надання оцінки доказам та формулювання обвинувачення. Під час підготовчого судового засідання суд не вправі вдаватися до оцінки суті висунутого обвинувачення, досліджувати докази інші процесуальні документи та вирішувати питання, що підлягають дослідженню та вирішенню в ході судового розгляду.

Під час підготовчого провадження суд має право повернути обвинувальний акт прокурору з причин невідповідності саме процесуальним вимогам, однак не вправі надавати юридичної оцінки зібраним по кримінальному провадженні доказам, їх достатності для доведеності винуватості обвинуваченому у інкримінованому кримінальному правопорушенні, оскільки оцінку доказам та усім обставинам по кримінальному провадженні суд надає під час судового розгляду кримінального провадження по суті, на підставі їх об`єктивного, всебічного та повного дослідження у сукупності. Обставини, на які посилаються захисники у вказаному клопотанні для повернення даного обвинувального акту прокурору, вимагають оцінки доказів та мають бути встановлені або спростовані саме на стадії судового розгляду і не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту. Відсутність певної конкретизації формулювання обвинувачення в обвинувальному акті може бути наслідком того, що дані обставини не встановлені під час досудового розслідування. Доведеність чи не доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, суд визначає при розгляді справи по суті та дослідженні доказів. Незабезпечення права на захист в такому розрізі не може бути оцінено як невідповідність обвинувального акта вимогам КПК.

Суд наголошує на тому, що згідно з ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Водночас, оцінюючи наведені захисником доводи, які, на його думку, можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту щодо неточного формулювання обвинувачення, відсутності мотиву, суд зазначає, що основними засадами кримінального провадження, яким повинні відповідати його зміст та форма, є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також безпосередність дослідження показань, речей і документів. Тому неповнота досудового слідства може бути усунута під час судового розгляду кримінального провадження.

Обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору не лише у разі недотримання вимог ст.291 КПК України, а й недотримання стороною обвинувачення інших вимог КПК, оскільки саме так вказує п.3 ч.3 ст.314 КПК України. Крім того, про це свідчать і положення Постанови Верховного Суду України від 25 червня 2015 року № 5-111кс15.

Факт неотримання копії обвинувального акту обвинуваченим та неналежного вручення, відсутність доказів про належне вручення, як того вимагає чинний КПК України, та у відсутності захисника обвинуваченого - є підставою для прийняття судом рішення про повернення обвинувального акту.

Так, судом встановлено, що 18.05.2020 року слідчим були направлені повістки про виклик обвинуваченого та захисників для вручення обвинувального акту та реєстру матеріалів кримінального провадження.

Згідно протоколу від 25.05.2020 року обвинувачений відмовився від отримання обвинувального акту. Разом з тим, обвинувачений пояснив, що 25.05.2020 року прибув до слідчого та просив прийняти його заяву про відвід слідчому та прокурору, не отримав обвинувальний акт, оскільки під час цієї процесуальної дії були відсутні його захисники.

Захисники в судовому засіданні вказали, що на момент вручення обвинувального акту не була розглянута заява обвинуваченого про відвід слідчого та прокурора, яка була подана до Краматорського міського суду Донецької області та безпосередньо слідчому, про що повідомлено прокурора та слідчого, а тому вони не могли здійснювати вручення обвинувального акту. Зазначили, що не отримували повістки про виклик до слідчого на 25.05.2020 року, а у прокурора на момент вручення ОСОБА_1 обвинувального акту не було доказів про належне повідомлення захисників про їх виклик. Пояснили, що ані слідчий, ані прокурор не повідомили їх за телефоном чи на електронну адресу.

Копію обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування обвинуваченому та захисникам було відправлено поштою, про що свідчать додані до обвинувального акту відомості про поштові відправлення (а.с.15-17).

Відповідно до ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Слідчий, прокурор зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Разом із тим, з наданих суду доказів вбачається, що на момент проведення процесуальної дії щодо вручення обвинувального акту обвинувачений не був представлений захисником. Тобто при врученні обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_1 було порушено право на захист, гарантоване ст.20 КПК України.

Права обвинуваченого в кримінальному провадженні визначені ст.42 КПК України, яка передбачає, зокрема, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення.

Частиною 1 ст.293 КПК України визначено, що одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику.

Згідно із описом цінного листа та квитанціями, наданими прокурором, вбачається, що копія обвинувального акту та реєстру була надіслана ОСОБА_1 рекомендованим листом, проте доказів про те, що обвинувачений та захисники отримали ці рекомендовані листи надано не було.

Право обвинуваченого на захист - це сукупність наданих йому законом повноважень для спростування підозри або обвинувачення, пом`якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів. Забезпечення обвинуваченому права на захист є однією з основних засад судочинства в Україні. Порушення права на захист завжди означає істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і є однією з беззаперечних підстав для скасування рішень у провадженні.

Важливою складовою права особи на захист є забезпечення права на кваліфіковану юридичну допомогу. Воно є невід`ємним правом кожної людини і виступає органічною частиною правового положення особи в державі.

Забезпечення обвинуваченому права на захист згідно зі ст. 129 Конституції України є основною засадою судочинства, а відповідно до ст. 7 КПК України віднесено до загальних засад кримінального провадження.

Важливою складовою права на захист у кримінальному провадженні є також забезпечення ефективності захисту та створення умов для вільного вибору захисника.

Так, відповідно до п. 262 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зазначено, що право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду. Також у п. 89 рішення від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду.

Зокрема, в п. 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2010 року у справі « ОСОБА_3 Лазаренко проти України» суд в обґрунтування порушення п. 1 ст. 6 у поєднанні з підп. «с» п. 3 ст. 6 Конвенції зазначив, що національні суди проігнорували обмеження права заявника на захист під час первісної стадії попри те, що заявник зазначав про це у касаційній скарзі до Верховного Суду України, та те, що відповідно до національного законодавства воно становило істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке передбачало скасування вироку. Цей недолік не міг бути виправлений ані юридичною допомогою, наданою заявнику пізніше, ані змагальним характером подальшого провадження (п. 58 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Салдуз проти Туреччини»; пункти 39–41 рішення ЄСПЛ від 31 березня 2009 року у справі «Плонка проти Польщі»).

Правову позицію ЄСПЛ щодо початкового етапу забезпечення права на захист у кримінальному провадженні викладено, зокрема, в п. 63 рішенні ЄСПЛ від 9.06.2011 року у справі «Лучанінова проти України», згідно якого для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження.

Зазначене свідчить про те, що є такі порушення права на захист, які не можуть бути усунені під час судового розгляду та в подальшому призводять до порушень, які усунуті бути не можуть як такі.

Кожен окремий захисник є окремою процесуальною одиницею та користується своїми правами, визначеними нормами кримінально-процесуального закону, окремо та вибудовує визначену ним та узгоджену з обвинуваченим, лінію захисту, що в комплексі з іншими обставинами і визначає право обвинуваченого на захист.

Між тим, прокурор під час вручення обвинувального акту ОСОБА_1 належним чином не повідомив захисників про вказану процесуальну дію, не мав даних про належне їх повідомлення, про причини їх неявки, та з метою не порушення права на захист ОСОБА_1 не залучив захисника на окрему процесуальну дію.

Питання про дотримання вимог прокурором щодо вручення копії обвинувального акту підозрюваному та його захиснику, має розглядатись у системному зв`язку зі ст. 293 КПК України, з аналізу якої вбачається, що обов`язку прокурору вручити копію обвинувального акту має кореспондувати бажання підозрюваного та його захисника отримати його.

Діючий КПК не містить примусу на отримання обвинувального акту, оскільки до нього обов`язково має бути додана розписка. За певної поведінки захисника та підозрюваного за таких умов, обвинувальний акт не можливо буде направити до суду взагалі.

Однак, з відеозапису, дослідженого судом в судовому засіданні щодо процедури вручення обвинуваченому обвинувального акту вбачається, що прокурор не встановив обставини відсутності захисників обвинуваченого та не вияснив позицію обвинуваченого щодо необхідності присутності захисника при проведенні процесуальної дії, а лише вказав, що захисники для вручення обвинувального акту не з`явилися, натомість обвинувачений повідомив прокурора про наявність відводу.

А тому враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання захисника, підтриманого обвинуваченим про повернення обвинувального акту з підстав порушення права на захист за вказаних обставин, підлягає задоволенню.

Суд дійшов висновку, що порушення права ОСОБА_1 на захист перешкоджає призначенню судового розгляду у кримінальному провадженні та є підставою для повернення обвинувального акту прокурору для виконання вимог ст.ст. 291, 293 КПК України з дотриманням права обвинуваченого на захист.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 291, 293, 314, 369-372 КПК України, суд

ухвалив:

обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020050000000061 від 4.03.2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 , обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.110 КК України, повернути прокурору відділу нагляду за додержанням законів СБУ та Державною прикордонною службою України прокуратури Донецької області Харасайло Є.В.

На ухвалу суду може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

О.М.Лапченко