Рішення № 90550294, 14.07.2020, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/142/20

Провадження № 2/347/394/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої -судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду із позовом доОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 20.09.2012р. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 25 000.00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 28.11.2019 року має заборгованість - 367918,40 грн,, з яких: 66971,61 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 66971,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн, - заборгованість за простроченими відсотками; 9093,67 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 291853,12 грн. - нарахована пеня; 0,00 гри. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 0,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 0,00 грн. - штраф (процентна складова).

Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 76065,28грн., яка складається з наступного: - 66971,61 грн. - заборгованість за кредитом; 9093,67 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

В добровільному порядку відповідач не бажає погасити вказану суму заборгованості. А тому, просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором.

Представник позивача подав до суду заяву в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав суду заяву із клопотанням про розгляд справи за його відсутності. Вимоги позову заперечує та просить відмовити в їх задоволенні з підстав викладених в поданому ним поясненні, а також подав суду заяву про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності та постановлення рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав:

Зі змісту позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 20 вересня 2012 року звернувся до ПАТ Приватбанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У заяві анкеті зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ Приватбанк , а також його місцезнаходження.

Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку та, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стороною позивача на підтвердження позовних вимог надано копію анкети - заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.15), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна (а.с.16), витяг з Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 17-33) та розрахунок заборгованості (а.с. 6-14).

Разом з тим, в анкеті-заяві (а.с.15) зазначено лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий, сімейний стан та трудову діяльність. Даних про те, який кредитний ліміт встановлено, тип картки, розмір процентів за користування кредитом, пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту та погоджений сторонами, тощо в анкеті-заяві не зазначено.

З доданого стороною позивача витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна не убачається за можливе достовірно встановити, який саме тариф передбачений для карти відповідача та, відповідно, на яких умовах мав би укладатись кредитний договір, оскільки в наданому витягу наведено 4 різновиди тарифів.

Також позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, представник позивача зазначав, що у порушення своїх зобов`язань відповідач кредит у повному обсязі не повернув, у зв`язку з чим станом на 28.11.2019 року заборгованість відповідача складає - 367918,40 грн,, з яких: 66971,61 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 66971,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн, - заборгованість за простроченими відсотками; 9093,67 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 291853,12 грн. - нарахована пеня; 0,00 гри. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 0,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 0,00 грн. - штраф (процентна складова). Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином за вимогами позивача заборгованість до стягнення становить 76065,28грн., яка складається з наступного: - 66971,61 грн. - заборгованість за кредитом; 9093,67 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та погашав заборгованість систематично, фактично сплативши тіло кредиту у повному розмірі.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Установлено, що відповідач за Анкетою-заявою від 20.09.2012 року отримав на картковий рахунок 25 000 кредитного ліміту, а отже позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Однак, як вбачається з фактичних обставин справи, що підтверджується розрахунком заборгованості з карткового рахунку, наданим банком, тіло кредиту у розмірі 25 тис. грн. було погашено відповідачем повністю і навіть більше , а саме на протязі цього часу ОСОБА_1 погашено заборгованості за поточним тілом кредита в сумі 50 355, 99 гривень, та погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 8 511,68 гривень, що в загальній сумі становить 58 867,67 гривень.

Таким чином вимога банку до ОСОБА_1 про стягнення фактично отриманої суми кредитних коштів є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Разом із тим відповідачем подано суду заяву про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 №14, в позові має бути відмовлено, якщо стороною у спорі до ухвалення рішення заявлено про застосування позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до вимог ч.2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (кредитор) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Так, відповідно до анкети - заяви від 20.09.2012 р. встановлено окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, тому відповідно до норм закону незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Такі положення також обґрунтовані Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018р.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника) відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції сформульованій ВС України у постанові від 06.11.2013р. у справі №6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані ВС України, зокрема у постановах від 19.03.2014р. у справі №6-20цс14, від 12.11.2014р, у справі №6-167цс14.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за анкетою-заявою № б/н від 20 вересня 2012 року, укладеною між Приватбанком та ОСОБА_1 , (а.с.6-7) відповідач користувався кредитною карткою із визначеною йому сумою кредитного ліміту в сумі 25000 грн. та починаючи із 17.06.2013 року у останнього виникала заборгованість по сплаті чергових платежів однак із позовною заявою про стягнення боргу банк звернувся тільки 21.01.2020 року , що у розумінні вимог статті 257 ЦК України свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності.

Окрім того суд звертає увагу, що станом на 11.06.2016 року відповідачем в повній мірі проведено розрахунок згідно заяви анкети від 20.09.2012 року та його заборгованість складала 0.

За обставин, коли позивачем не доведено факту погодження між сторонами розміру процентів за користування кредитом, а також пені та штрафів за порушення умов договору, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю, а у позові в частині стягнення заборгованості за кредитом - за пропуском строку позовної давності.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За вищенаведених підстав суд вважає, що в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.ст. 253, 257, 258, 261, 267, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 629, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В позові Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк