Рішення № 90548088, 16.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4422/20

Провадження №2-о/522/215/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси:

в складі: головуючої судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Головне управління ДМС України в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду 17.03.2020 року з заявою про встановлення факту постійного проживання у період до 24 серпня 1991 року на території України.

Ухвалою суду від 19 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано час на усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду 19.03.2020 року представник заявника 28.04.2020 року надав заяву (уточнену) про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період до 24 серпня 1991 року на території України, в обґрунтування якої зазначив, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Краснодар Краснодарського краю. В період з 11 жовтня 1970 року по 23 травня 1971 року працював на виробничому об`єднанні «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», проживав на той час за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час він є громадянином Росії та проживає у Росії, між тим має на меті звернутися до органів міграційної служби держави України для отримання громадянства України за територіальним походженням, для чого необхідно встановлення відповідного факту.

Ухвалою суду від 29 квітня 2020 року було відкрите провадження у справі.

До суду 18.05.2020 року надійшов відзив від представника зацікавленої сторони - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - Стельмаха О.М., із проханням заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду. Також вважає, що звернення заявника до суду є передчасним, оскільки останній не використав всі передбачені чинним законодавством можливості для отримання статусу громадянина України.

Розгляд справи 21.05.2020 року та 10.06.2020 року відкладався через неявку сторін

У судовому засіданні 08.07.2020 року з`явився представник позивача ОСОБА_2 , який подану заяву підтримав. За клопотанням ОСОБА_2 розгляд справи був відкладений на 16.07.2020 року з метою виклику для допиту свідка - сина позивача ОСОБА_3 ..

У судове засідання 16.07.2020 з`явився представник заявника ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Представник заявника подану заяву підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що вони отримали лист міграційної служби від 15.06.2020 року, який фактично є відмовою в розгляді заяви ОСОБА_1 ..

Представник зацікавленої особи у судове засідання не з`явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив. У матеріалах справи наявна заява представника міграційної служби від 20.05.2020 року, згідно якої просив справу розглядати за їх відсутності.

Суд, із урахуванням належного сповіщення представника зацікавленої особи, з огляду на вимог ч.1,3 ст. 223 ЦПК України, ухвалив розглядати справу за відсутності представника заінтересованої особи.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення присутніх у судовому засіданні осіб, суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Краснодар Краснодарського краю.

У період з 11 жовтня 1970 року по 23 травня 1971 року , та у період до 24.08.1991 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Про що свідчить довідка (виписка з будинкової книги про склад сім`ї та реєстрацію) від 06.02.2020 року №14.

На теперішній час він є громадянином Росії, про що свідчить його копія паспорту НОМЕР_1 від 08.08.2017 року.

Також суду надано довідку від 06ю.02.2020р. дільниці №12 КП «ЖКС «Фонтанський» про те, що ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_1 в період з 11.10.1970р. по 23.05.1971р., та у період до 24.08.1991р.

Із матеріалів справи вбачається, що в червні 2020 року заявник звертався до міграційної служби із відповідною заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. Між тим, згідно із листом Головного управління ДМС України в Одеській області від 15.06.2020 року вказана заява розглянута не була.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є його батько, який дійсно у 1990-1991 роках проживав на території України в м. Одеса. На цей час свідок проживав у м. Санкт-Петербург, оскільки навчався в школі і батько рідко до них приїжджав у м. Санкт-Петербург. Зі слів матері свідку відомо, що на той час його батько жив та займався в м. Одесі на ринку 7-й км тканими та співпрацював із Турецькими фірмами (перевозив товар із Туреччини до м. Одеси). Пізніше, десь в 1992-1993 роках батько переїхав до них, проте дуже часто їздив до м. Одеси по справах і до теперішнього часу це робить. Свідок же мешкає в м. Одесі з 2003 року, де одружився в 2007 році та займається бізнесом та має посвідку на проживання. Йому відомо що його батько має намір переїхати жити до України та отримати громадянство України.

Згідно п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2. ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК України (після внесення змін Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 року ч.2 ст.315 ЦПК України) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень вказаної статті та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України від 18 січня 2001 р. «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до п. 1,2 ч. 1ст. 3 цього Закону.

При цьому питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано, крім Закону України «Про громадянство України», також Указом Президента України від 27 березня 2001р. № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень».

Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» та Порядку заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001р. № 215/2001 в редакції від 27 червня 2006р. № 588/2006, передбачає, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до п.1ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає до відповідного органу заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням, зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України ( 24 серпня 1991 року ) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 року.

Відповідно до п. 7 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР» відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991 року.

У п. 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Ст. 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України, проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік -180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, а6о мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Пунктом постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведений у ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Наведені вище положення законодавства свідчать про те, що за відсутності у заявника передбаченого законодавством документального підтвердження факту його постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» - паспорту громадянина колишнього СРСР з відмітками про постійну прописку на території України, для отримання заявником паспорта громадянина України йому попередньо необхідно встановити наявність підстав для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням шляхом встановлення вищевказаного факту у судовому порядку.

Таким чином, факт проживання заявника в певний період на території України підтверджується встановленими і дослідженими у справі доказами.

Суд сприймає надані представником заявника документи та пояснення свідка (сина заявника) як носії конкретної інформації факту проживання ОСОБА_1 , на території України до 24 серпня 1991 року, які ніким та відповідними доказами не спростовані.

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення юридичного факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 на території України до 24 серпня 1991 року, оскільки даний факт суд вважає доведеним наявними в матеріалах справи доказами, дата 24 серпня 1991 року пов`язана із датою проголошення незалежності України та надає право особам, що проживали на цей період на території України, право отримання громадянства України, тому встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року необхідно заявнику для звернення до підрозділу Державної міграційної служби України або Центру надання адміністративних послуг за місцем фактичного проживання у м. Одесі із заявою про оформлення громадянства України.

При цьому, питання щодо подання заявником заяви про відмову від громадянства Російської Федерації судом не досліджувалось, оскільки у рамках даної справи розглядалось лише питання щодо проживання заявниці на території України, та вирішення даного питання має здійснюватись відповідним органом міграційної служби як уповноваженим.

За таких обставин, вимоги заявника є обґрунтовані і суд вважає за необхідне їх задовольнити.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи викладене та керуючись п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», ст. 10, 11, 81, 89, 209, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Головне управління ДМС України в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України до 24 серпня 1991 року .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 23.07.2020 року.

Суддя: Л.В. Домусчі